Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сучасний український театр, його традиційні та новітні форми.

Читайте также:
  1. Буття:проблеми,концепції форми.
  2. Види деформацій.Закон Гука справедливий для таких деформацій, після яких тіло знову набуває попередніх розмірів і форми. Такі деформації називають пружними.
  3. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
  4. Г.Ващенко – видатний український педагог.
  5. ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
  6. ГЛАВА 14. НЕТРАДИЦІЙНІ ВИДИ ХАРЧУВАННЯ
  7. Додатки та форми. Роль форми в додатку
  8. Зайнятість: сутність, принципи та форми.
  9. Здоров’я дітей та підлітків – основа здоров’я нації. Сучасний стан здоров’я дітей і підлітків в Україні.
  10. ІІ.2 Утворення Центральної Ради. Заходи із консолідації національно-патріотичних сил. Всеукраїнський національний конгрес.

Початок 2000-х рр. позначився загостренням інтересу глядацької публіки до класичних мистецьких жанрів, зросла державна та філантропічна підтримка закладів культури, зокрема й театрів. На сьогодні чотири драматичні театри мають звання «національних»: Національний академічний театр росій­ської драми ім. Лесі Українки (Київ), Донецький національний академічний український музично-драматичний театр (Донецьк), Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (Київ), Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (Львів). Поряд із драматичними театрами, в Україні працюють театри музичного спрямування: оперні (у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, До­нецьку), музичної комедії (у Харкові та Одесі, а також театр оперети в Києві), дитячий музичний театр у Києві. Багатовікові традиції в Україні має театр ляльок, який за радянських часів традиційно вважався дитячим. Але й він зазнав певних змін. Лялько­вий театр став уже не «казковим» дитячим театром, а звернувся до «дорослої» проблематики. Нині в Україні функціонують близько 30 державних, кому­нальних та декілька приватних лялькових театрів; проводяться по­пулярні міжнародні фестивалі лялькарів: «Інтерлялька» (Ужгород), «Поділь­ська лялька» (Вінниця), «Золотий Телесик» (Львів). За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір Талановиті актори українського театру – Б. Ступка, А. Роговцева, А. Хостікоєв, Н. Сумська, Б. Бенюк та ін. з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках. Зараз в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, які підтвердили свій авторитет у Європі: «Київ травневий», «Гоголь-фест» у Києві, «Золотий Лев» та «Drama.Ua» у Львові, «Тернопільські театральні вечори», «Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку.Загалом, осягнути стан сучасного українського театру в ракурсі творчих звершень, а не інституційної статистики можна лише при співставленні зі світовими сценічними тенденціями. Вся нинішня культура перебуває в стані рівноважної динамічності: мобільність знання, космополітичність митців, світове обертання грошового капіталу й комп’ютерних технологій. Застосування сучасних електронних засобів комунікації призводять до появи непересічного життєвого досвіду сучасної людини. А тому й мистецтво змушене шукати небачених до цього виражальних засобів. Це стосується й театру, котрий завжди чутливо реагував на будь-які соціальні пульсації життя.Так, сучасний світовий театр перебуває на етапі стильової еклектики, коли окрема вистава збирає акторів з багатьох країн, при постановці застосовуються сучасні технології візуалізації та аудіалізації. Для вистави спеціально вибирається відповідний простір – майдан чи берег моря, чи руїни середньовічного палацу. Таке дійство готується спеціально і воно часто вже не може бути відтворене вдруге. Тому й глядач формується спеціальний – мобільний, зацікавлений, здатний до сприйняття, переживання, а потім самостійної рефлексії. Таке театральне дійство тяжіє до відтворення атмосфери середньовічного карнавалу. Деякі критики характеризують сучасний театр як «локальну девіацію» чи «порядок всередині порядку», чи «містерію руху, світла і звуку». Зважаючи на міжнародний склад акторів, полілінгвальну аудиторію, режисери таких постановок часто свідомо відмовляються від застосування діалогів будь-якою з мов, замінюючи їх якоюсь музичною ритмікою чи міжнародним «фонетичним салатом». Переважно такий театральний формат демонструється на фестивалях, чим і пояснюється їх зростаюча популярність, особливо у молодої, далекої від консерватизму, аудиторії. Звісно, класичний театр, що передбачає сценічний формат у спеціальному приміщенні, нікуди не подівся. Він просто увиразнюється здобутками фестивальних виражальних відкриттів. Збагачуються декорації, наростає інтерактивна взаємодія залу та акторів або ж навпаки – актори ніби й не здогадуються про чиюсь сторонню присутність, імітуючи картинку екранного реаліті-шоу. Почасти постановка мобільна, кожна з її частин проходить в іншому приміщенні – в залі, вестибюлі, за кулісами, у гримерці, під сценою… Постановники жонглюють людською масою, виводячи на сцену то акторський натовп, то ставлячи моновистави. Театр стає різноманітним, він продукує враження, захоплюючи глядача спецефектами й полишаючи на самоті зі своїми інтерпретаційними здогадами. Так, цікавими є експерименти колективу «Сірого театру», що обрав для себе незвичний стиль – чуттєвий психоаналіз. У постановці «Фантазм» гра акторів органічно поєднується з роздумами у стилі психоаналізу Зигмунда Фрейда, дотепним гумором На противагу «інституційному театру» з випрацюваним каноном виражальних засобів, штатними акторами та власним приміщенням, запитуваними в «думаючої молоді» є постановки «пересувних» новаторських колективів. В нагоді їм стають творчі лабораторії, що надають приміщення для виступів та репетицій. В цьому контексті заслуговує уваги Національний центр театрального мистецтва імені Л. Курбаса в Києві, заснований 1994 року. Відсутність постійної трупи, поєднання постановок з дослідною роботою в галузях театральної педагогіки, експериментальної драматургії та історико-біографічних інтерпретацій забезпечили йому стійке амплуа «барометра сучасної української театральної сцени». Майданчиком новаторських театральних рухів також є сцени Київського Будинку Актора, Молодого театру, Майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» Приміщення театрів більшості міст України є пам’ятками архітектури, що робить їх також прикладами матеріальної культури країниУкраїнське театральне життя, таким чином, теж долучається до світових мистецьких тенденцій. Тут мають місце як новаторські експериментальні постановки, так і класичні вистави у стилі сценічного реалізму. Головним дефіцитом театральної галузі є вже не фінансовий, а людський ресурс – сміливі, обізнані зі світовими процесами постановники та актори, з одного боку, й прогресивна зацікавлена публіка – з іншого. Адже театр - це вид мистецтва, котрий, можливо, як ніякий інший залежний від діалогічного формату митця й глядача.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 992 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав