Читайте также:
|
«Трудовое право»
1. Понятие трудового права как отрасли и как научной дисциплины. Сфера действия трудового права.
2. Значение трудового права как отрасли права; ограничение от смежных отраслей.
3. Предмет и метод трудового права.
4. Система трудового права как отрасли и научной дисциплины.
5. Субъекты трудового права.
6. Основные принципы правового регулирования трудовых и тесно связанных с ними
отношений.
7. Общая характеристика прав граждан в сфере труда, закрепленных в международных актах.
Роль и значение этих актов.
8. Права граждан в сфере труда, закрепленные в Конституции РФ.
9.Запрещение принудительного труда. Запрещение дискриминации
10.Понятие источников трудового права и их классификация.
11. Разграничение полномочий в сфере регулирования наемного труда между федеральными и
региональными органами государственной власти.
12. Общая характеристика Трудового кодекса РФ от 30.12.2001 №197-83(с последними изменениями и дополнениями)
13. Общая характеристика федеральных законов как источников трудового права.
14. Локальные акты: понятие, виды и их общая характеристика.
15. Значение решений высших судебных органов в правовом регулировании труда.
16. Общая характеристика трудового правоотношения: понятие, субъекты, содержание,
основания возникновения, изменения и прекращения.
17. Общая характеристика правоотношений, тесно связанных с трудовыми.
18.Социальное партнерство: понятие, принципы, стороны, формы.
19. Органы социального партнерства, представители работников и работодателей.
20. Коллективные переговоры.
21. Коллективные договоры: понятие, содержание и структура, порядок заключения.
22. Соглашения: понятие, виды, содержание, порядок заключения.
23. Участие работников в управлении организацией.
24.Понятие занятости, безработного, подходящей и неподходящей работы в законе РФ "О занятости населения в РФ" от 19 апреля 1991 г. №1032-1 (с последними изменениями и дополнениями)
25. Трудовой договор: понятие, виды.
26. Стороны трудового договора.
27. Содержание трудового договора.
28. Формы трудового договора.
29.Срок трудового договора.
30. Документы, предъявляемые при заключении договора.
31.Изменение трудового договора.
32.Общие основания прекращения трудового договора.
33.Расторжение трудового договора по соглашению сторон и инициативе работника.
34.Расторжение трудового договора по инициативе работодателя.
35.Прекращение трудового договора по обстоятельствам, на зависящим от воли сторон.
36.Особенности правового регулирования работы по совместительству.
37.Особенности регулирования труда работников, работающих у работодателей – физических лиц.
38.Особенности регулирования труда работников в возрасте до 18 лет.
39.Особенности регулирования труда женщин, лиц с семейными обязанностями.
40.Защита персональных данных работника.
41.Понятие и правовое регулирование рабочего времени.
42.Виды рабочего времени.
43.Режим рабочего времени.
44.Понятие и виды времени отдыха.
45.Отпуска работников по трудовому законодательству.
46.Оплата труда работников и правовые методы ее регулирования.
47.Понятие и состав заработной платы. Системы заработной платы.
48.Нормирования труда.
49.Гарантии и компенсации.
50.Понятие и содержание дисциплины труда. Организация охраны труда.
51.Поощрения за труд.
52.Дисциплинарная ответственность и ее виды.
53.Дисциплинарные взыскания и порядок их применения.
54.Право работника на охрану труда, его гарантии и обязанности работодателя по его обеспечению.
55.Организация охраны труда.
56.Расследование и учет несчастных случаев на производстве.
57.Расследование и учет профессиональных заболеваний.
58.Российская трудовая инспекция, ее полномочия и функции.
59.Понятие и условия наступления материальной ответственности сторон в трудовом праве.
60.Материальная ответственность работника.
61.Материальная ответственность работодателя перед работником.
62.Обязательное социальное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний.
63.Понятие и способы защиты трудовых прав работников.
64.Понятие, виды и причины трудовых споров.
65.Индивидуальные трудовые споры.
66.Коллективные трудовые споры.
67.Забастовка. Основания, порядок и последствия признания забастовки незаконной.
68.Международно-правовое регулирование труда.
Рис. 14.4. Маркетинговая стратегия предприятия как средство получения выгоды от конкурентных преимуществ
Основными элементами маркетинговой стратегии развития предприятия являются (рис. 14.5):
Разработка маркетинговой стратегии включает в себя следующие этапы:
Осуществление этих этапов позволит добиться в перспективе расширения продаж и завоевания рынка, что является основой устойчивого развития предприятия в современных условиях.
В качестве важного элемента маркетинговой стратегии развития предприятия следует рассматривать товарную стратегию.
Рис. 14.5. Основные элементы маркетинговой стратегии развития предприятия
Товарная стратегия представляет собой комплекс мероприятий по развитию ассортимента, созданию новых товаров и исключению из производственной программы товаров, утративших потребительский спрос, улучшению упаковки товара, разработке его брэнда.
Ориентация на реальные требования и пожелания потребителей – основной принцип разработки как маркетинговой, так и товарной стратегии.
Продвижение товаров на рынке является одним из элементов товарной стратегии. Оно включает:
К основным инструментам стратегического управления относятся:
- стратегический план;
- директивы;
- организационная структура авиакомпании;
- система управленческой документации.
Постановка целей - первый шаг стратегического управления. Дальнейшее определение путей их достижения, а также обоснование выбранных стратегий позволяют оценить возможности компании в достижении запланированного результата. Стратегический план, таким образом, является одним из основных инструментов управления деятельностью авиакомпании в долгосрочной перспективе.
Формулировка директив, а также мониторинг их исполнения дают воз-можность контролировать процесс достижения генеральной цели в рамках текущего года.
Цели и пути их достижения определяют организационную структуру компании, которая отражает распределение функций по структурным звеньям, обозначая их роль в достижении долгосрочных целей. Последние подвержены изменениям под влиянием внешних и внутренних факторов. Структурная реорганизация позволяет адаптировать компанию к изменившимся условиям и обеспечить достижение поставленных целей.
Любое управленческое решение базируется на анализе ситуации и оформляется в виде организационно-распорядительного документа (приказа, распоряжения, резолюции, решения, протокола и т.д.).
Организация исполнения принятого решения производится через подготовку соответствующих планов мероприятий, контроль его исполнения обеспечивается через систему отчетности. Технология управленческих бизнес-процессов фиксируется в нормативно-организационных документах.
Таким образом, под системой управленческой документации, обеспечивающей подготовку и фиксацию управленческого решения, а также организацию и контроль его исполнения, мы будем понимать перечень, форматы и организационно-временной регламент подготовки планов, отчетов, организационно-распорядительных и нормативно-организационных документов.
Исходя из изложенного выше, можно выделить следующие основные моменты, определяющие эффективность системы стратегического управления.
Стратегическое развитие фирмы должно базироваться на использовании следующих основополагающих принципов:
1. Принцип научно-аналитического предвидения и разработки стратегии говорит о том, что для разработки стратегического решения недостаточно одних лишь пожеланий и субъективных предвидений. Необходим анализ предшествующей деятельности организации, общей ситуации в области ее деятельности и динамики ее изменения. Необходим также прогноз, а возможно, и разработка сценариев развития организации в ближайшей и более отдаленной перспективе.
Выверенные, хорошо обоснованные стратегии могут быть разработаны лишь на базе тщательного анализа с выявлением основных факторов, определяющих развитие организации, и наиболее вероятных тенденций их изменения на базе установления основных сил и механизмов, способных оказать на них существенное влияние.
2. Принцип учета и согласования внешних и внутренних факторов развития организации предполагает, что стратегические решения, принятые на основании учета влияния только внешних или только внутренних факторов, будут неизбежно страдать недостаточной системностью, что, в свою очередь, может вести к ошибочно принятым решениям. А ведь стратегические решения должны быть выверенными и эффективными, поскольку за ними стоят направления развития и последующие результаты деятельности не только отдельно взятого человека, но целой организации, с судьбой которой нередко связаны судьбы многих работников.
Об отсутствии в организации стратегического управления можно судить и по тому, что, планируя свою деятельность на долгосрочную перспективу, организация предполагает неизменными условия ее функционирования в течение всего планируемого периода. Осуществляя такое планирование «на века» и основываясь лишь на принципе экстраполяции, т.е. при прогнозировании будущего исходя лишь из тех тенденций и статистических данных, которые характеризуют деятельность в настоящее время и в прошлом, организация обрекает себя на достаточно высокую вероятность стратегической ошибки.
3. Принцип соответствия стратегии и тактики управления организацией утверждает, что для обеспечения успешной деятельности организации необходимы и выверенная стратегия, и эффективная тактика. При этом эффективная деятельность организации возможна при условии, когда тактика организации соответствует ее стратегии, а формирование стратегии учитывает реальные возможности решения тактических задач.
4. Принцип приоритетности человеческого фактора подчеркивает, что ни стратегия, ни тактика организации не могут быть реализованы, если они не будут восприняты в качестве руководства к действию ее персоналом, и в первую очередь ее менеджерами, которым делегировано право принятия управленческих решений на вверенном им участке. Кроме того, нужно, чтобы персонал организации обладал профессиональными качествами, необходимыми для реализации стратегических решений. Поэтому одна из основных задач, стоящих перед руководством организации, состоит в подборе кадров, способных обеспечить выполнение принятых управленческих решений, и в организации эффективного управления персоналом с целью реализации принятой стратегии.
Следует отметить также, что деятельность современной организации должна быть направлена, как правило, на удовлетворение рыночного спроса, формируемого потребителем. Это еще один аспект, подтверждающий приоритетность человеческого фактора в наше время.
5. Принцип определенности стратегии и организации стратегического учета и контроля указывает на то, что понимание персоналом стоящих перед ним задач должно вытекать из четких формулировок стратегии организации. Нечетко сформулированные стратегические цели организации могут приводить к неоднозначному ее толкованию различными службами организации. Планы деятельности организации, отражающие выработанную руководством стратегию, в этом случае не могут обеспечивать выполнение стратегических задач.
Как известно, один из основных принципов практического управления организацией — принцип обратной связи и адекватная реакция руководства организации на наметившиеся отклонения в ходе принятых организацией планов действий. Осуществление обратной связи невозможно без эффективного учета и контроля принятых в организации стратегических решений. Действенность такой системы учета и контроля также возможна лишь при наличии четко сформулированных стратегических целей и решений.
6. Принцип соответствия стратегии организации имеющимся ресурсам указывает на то, что без обеспечения ресурсами (которые включают не только сырье, материалы, комплектующие, энергию, но и персонал, информацию, деловых партнеров, имидж и т. д.) реализация стратегии, какой бы замечательной она ни была, оказывается частично или полностью под угрозой.
На стадии выработки стратегии не всегда представляется возможным точно оценить ресурсы, которыми может располагать организация в будущем. Однако укрупненные оценки тех ресурсов, с помощью которых принятая организацией стратегия может быть реализована, обязательны. Только будучи уверенным в том, что необходимые для достижения поставленных стратегических целей ресурсы окажутся в распоряжении организации, можно приступать к работе по их реализации.
7. Принцип соответствия стратегии организации имеющимся технологиям подчеркивает, что достижение любой цели, реализация любых замыслов возможны, только если в распоряжении организации имеются технологии, с помощью которых можно последовательно решить конкретные задачи, связанные со стратегической целью.
НС, ЇХ ПРИЧИНИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели, або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Ознаки HC: - наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їх життєдіяльності; - заподіяння великих економічних збитків; - істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.
Офіційна класифікація HC в Україні здійснюється двома нормативно-правовими документами: Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, введеним у дію з 01.03.2002 р. наказом Держстандарту України № 552 від 19.12.2001р. і "Порядком класифікації HC техногенного та природного характеру за їх рівнями".
Класифікація HC здійснюється для: - забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з HC та ліквідацією їх наслідків; - ведення державної статистики; - для машинного оброблення інформації в автоматизованих системах управління економікою держави, забезпечення інформаційної сумісності задач органів різних рівнів управління.
Класифікація HC залежно від причин їх виникнення. Згідно з ДК 019-2001 залежно від причин, які можуть зумовити виникнення HC на території України, розрізняються:
HC техногенного характеру - HC, що виникли внаслідок дії чинників техногенного характеру, якими можуть бути транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом (загрозою викидання) небезпечних і шкідливих, хімічних і радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікація, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;
HC природного характеру - HC, що з'явилися внаслідок дії природного характеру, таких як небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність і масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками та інші;
HC соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування:
- збройні напади, захоплення та силове утримання важливих об'єктів, або реальна загроза здійснення таких акцій;
- збройні напади, захоплення та силове утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза здійснення таких акцій;
- замах на життя керівників держави і народних депутатів України; - напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, захоплення заручників з членів екіпажу чи пасажирів, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден;
- установлення вибухового пристрою у багатолюдних місцях, в установі, організації, на підприємстві, у житловому секторі, на транспорті;
- зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об'єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування;
- виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів, -нещасні випадки з людьми та ін. HC воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якої виникають вторинні чинники ураження населення.
Класифікація HC природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку. Відповідно до "Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" HC, залежно від обсягів заподіяних збитків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, можуть бути державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня.
Критерії для визначення рівня HC:
- територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків HC;
- кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок HC;
- розмір заподіяних (очікуваних) збитків. НС державного рівня: - яка поширилась або може поширитися на територію інших держав; - яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (HC державного рівня за територіальним поширенням);
- яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі - особи, життю або здоров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);
- внаслідок, якої загинуло понад 5 осіб, або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності, понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені HC, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення HC) заробітної плати;
- збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
- яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як HC державного рівня.
НС регіонального рівня: - яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей і для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (HC регіонального рівня за територіальним поширенням); - яка привела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок, якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати; - збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
НС місцевого рівня: - яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам і для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта; - внаслідок, якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби) і збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати; - збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати. НС об'єктового рівня – та, яка не підпадає під названі вище визначення. HC відноситься до певного рівня, за умови відповідності її не менше як одному із зазначених критеріїв. У випадку, коли внаслідок HC для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного, рівень HC визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод - на два ступені менше).
Віднесення HC, яка виникла на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня, за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення HC до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць.
Віднесення HC до державного та регіонального рівня для зазначених адміністративно-територіальних одиниць здійснюється за окремими критеріями та правилами.
Остаточне рішення щодо рівня HC з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі, у разі відсутності достатніх відомостей, щодо розвитку HC, приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції, якого належить вирішення питань захисту населення та територій від HC техногенного та природного характеру, за погодженням, у разі потреби із зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку (у разі його надання) регіональної комісії з питань ТЕБ та HC щодо рівня HC. Остаточне рішення (експертний висновок - у разі його надання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення та територій від HC техногенного та природного характеру, про віднесення небезпечної події до HC, її класифікацію та визначення рівня вважається підставою для здійснення інших заходів щодо реагування на HC.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 81 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |