Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основні концепції суб’єктивного фінансового права

Читайте также:
  1. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  2. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  3. I. Понятие и виды источников (форм) права.
  4. I. Права на результаты интеллектуальной деятельности
  5. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  6. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  7. II. Методология теории государства и права.
  8. II. Организация деятельности Школы Права
  9. II. Основні засоби
  10. II. Основы горного права

Вузьке розуміння прав поступово зустрічало все більше опонентів. Питання стало гостро дискусійним. Такі автори, як О. Іоффе, В. Тархов, Ю. Толстой, Р. Халфіна, М. Шаргородський та ін., продовжували активно доводити обмеженість суб’єктивного права юридичними відносинами. Протилежну точку зору відстоювали М. Вітрук, М. Матузов, В. Патюлін та ін. С. Алексєєв у зв’язку з цим вірно відмітив, що “очевидно, багато розбіжностей з питання про суб’єктивне право будуть зняті, якщо визнати, що правовідносини виступають не тільки у вигляді повністю індивідуалізованих зв’язків, але і у вигляді станів, що виражають положення даної особи по відношенню до інших осіб, суспільства, держави”.

Під впливом розвитку вчення про права людини у вітчизняній правовій науці затвердився ширший підхід до суб’єктивного права, який виходить за межі юридичного правовідношення. Хоча і сьогодні зустрічаються думки, які викликають здивування, наприклад, про те, що “суб’єктивні особисті немайнові цивільні права (право на ім’я, честь, гідність та ділову репутацію, особисте життя та його таємницю, свободу пересування та місце проживання) виникають та функціонують у межах правовідносин ”; до правовідносин звели суб’єктивне право і автори сучасного словника з філософії права.

Інша справа, що частина критики може бути віднесена до неадекватності терміна “суб’єктивне”. Дійсно, спробу іменувати відому сторону права “суб’єктивним” слід визнати не зовсім вдалою, маючи на увазі нечіткість і двозначність самого поняття “суб’єктивне”. У пошуках точнішого визначення, багато знаних учених (Р. Ієрінг, Е. Беккер, Г. Пухта) називали суб’єктивне право конкретним, протиставляючи його абстрактному в значенні об’єктивного. Неодноразово висловлювалися вельми близькі пропозиції, зокрема Р. Бабун пропонував замінити поняття об’єктивного і суб’єктивного права відповідно термінами “загальне” і “конкретне”. Проте, не дивлячись на авторитет прихильників цієї точки зору, підміну “об’єктивного-суб’єктивного” “абстрактним-конкретним” не можна вважати успішною, оскільки, як зазначав Ф.В. Тарановський, “ конкретна, казуїстична норма права все ж таки є об’єктивним представленням права, а абстрактне юридичне відношення все ж таки складає суб’єктивну сторону права, але ніяк не навпаки ”. Ймовірно, для заміни “суб’єктивного” можна було б використовувати й інші якісні прикметники, наприклад, особисте право, індивідуальне право. У цьому відношенні цікавою є дореволюційна література, яка містить визначення суб’єктивного права у різноманітних формулюваннях: як “захищений законом інтерес”, “розмір особистої потужності”, “індивідуальну вільність”, “обсяг дозволеної самодіяльності особи”, “сферу впливу і влади людини в суспільстві”, “відкриту для громадянина можливість здійснювати відомого роду вчинки”, “можливість хотіти й діяти”, “пред’являти вимоги до держави і співгромадян”, як “міру свободи суб’єкта, здійснюваної в певних межах” і т.д. Проте тут важливо підкреслити, що наведена різноманітність дефініцій викликана, кінець кінцем, запереченнями проти терміна “суб’єктивного права”, а не суті, що ховається за ним. Спроби радянських правознавців замінити суб’єктивне право терміном “ правомочністьне можна назвати бездоганними, хоча б тому, що правомочність розуміється як частина права, яке може містити декілька правомочностей, крім того, такий варіант виключає із змісту суб’єктивного права обов’язки. У сучасній науковій літературі можна також зустріти визначення суб’єктивного права як визнаних і захищених об’єктивним правом прерогатив, якими наділяється індивід або група індивідів. Висловлювалися пропозиції відтворити вчення суб’єктивних прав, ґрунтуючись на понятті “володіння” (Ж. Дабен), а також на понятті “потреби” (А. Саяг).

 

Основні концепції суб’єктивного фінансового права

Сутність, що так важко піддається визначенню, довгий час породжує численні спроби звести поняття суб’єктивного права до загального і єдиного моменту. У пошуках квінтесенції природи суб’єктивного права народилася обширна і дотепна література, що висуває відомі теорії, і не менш обширна і дотепна критика цих теорій.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав