Читайте также:
|
Основна характеристика всіх виробничих ресурсів – це їх обмеженість.
Виробничі ресурси поділяються на відтворювані та невідтворювані. До відтворюваних ресурсів належать ті, що створюються й відновлюються природою (водні басейни, грунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно природою і суспільством належать трудові ресурси. До невідтворюваних належать корисні копалини, що споживаються як сировина.
Для виробничих ресурсів існують поняття відносної і абсолютної обмеженості. Відносна обмеженість полягає в тому, що можливості розвитку виробництва завжди обмежуються наявністю ресурсів, які готові до використання у виробництві. Абсолютна обмеженість виробничих ресурсів виявляється в неможливості збільшити кількість ресурсу при зростанні потреби в ньому. Абсолютно обмежена земля, кліматичні умови.
Для характеристики стану використання ресурсів застосовують поняття «повна зайнятість» і «повний обсяг виробництва».
Під повною зайнятістю розуміємо використання всіх придатних із наявних для виробництва ресурсів: економіка має забезпечити роботою всіх, хто хоче та спроможний працювати; не повинні простоювати капітальне обладнання або не використовуватися землі.
Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси необхідно використовувати так, щоб вони максимально можливо задовольняли всі потреби суспільства.
Проблема обмеженості потребує аналізу межі виробничих можливостей.
Виробничі можливості – це можливості суспільства виробляти блага за умови повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів та певного рівня розвитку технології.
Крива виробничих можливостей (КВМ) – це геометричне місце точок (варіантів) поєднання кількісних значень двох благ, які могли бути вироблені за повного використання всіх наявних ресурсів.
Проблема обмеженості ресурсів викликала проблему вибору. Суспільство вирішує, які товари і послуги слід виробляти, а від яких необхідно відмовитися. Такий вибір називають альтернативною вартістю.
Альтернативна вартість – це те, від чого слід відмовитися, щоб отримати бажане. У процесі виробництва суспільство вибирає між споживчими та інвестиційними благами.
Закон зростання альтернативної вартості полягає в тому, що умов повної зайнятості ресурсів та повного обсягу виробництва для отримання додаткової кількості одного блага необхідно відмовлятися від щоразу більшої кількості іншого.
Закон спадної віддачі (продуктивності) відображає зв'язок між випуском додаткової одиниці продукції й зміною одного фактора виробництва за незмінного обсягу інших факторів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 217 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |