Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ВИРОБНИЦТВА

Екологічна експертиза полягає в оцінці можливого впливу передбаченої або запланованої діяльності на стан довкілля, її відповідності вимогам екологічного законодавства. Екологічна експертиза є самостійною управлінською функцією, що відділилася від функції екологічного контролю. За своєю правовою природою вона є екологічним контролем, який має попереджувальний характер.

Основним нормативним актом з охорони навколишнього середовища є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. Він визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища. Згідно з ст. 1 завдання законодавства є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною. Іншим нормативним актом з охорони навколишнього середовища є Закон України «Про екологічну експертизу» від 01.02.95 р. Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим законом.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки [22].

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково-обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів;

- оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

- підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи. В Україні здійснюється державна громадська та інші експертизи.

Екологічна експертиза в Україні базується на таких принципах:

- попередній характер (за загальним правилом вона проводиться на найбільш ранніх стадіях, коли діяльність ще не почала здійснюватись і можна найбільш раціонально, найбільш економічно вплинути на прийняття господарських чи управлінських екологічно важливих рішень);

- обов’язковість щодо видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

- комплексність в оцінці матеріалів, поданих на експертизу (оцінці піддається діяльність на відповідність вимогам всього екологічного законодавства, а не окремо земельного, водного чи гірничого; при цьому слід підраховувати і не лише найближчі, а й віддалені екологічні наслідки господарської діяльності; ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні);

- свобода вибору експертами форм і методів еколого-експертного аналізу;

- наукова обґрунтованість (об’єктивність висновків екологічної експертизи забезпечується науковою методологією, що застосовується в процесі дослідження, кваліфікаційними вимогами до експертів екологічної експертизи, що є єдиними для учасників усіх видів екологічної експертизи);

- прозорість процедури та висновків екологічної експертизи, гарантії участі громадськості в її здійсненні;

- відповідальність суб’єктів екологічної експертизи за організацію, проведення, її висновки та дотримання умов, що в них містяться [1, с. 22].

Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховується на рівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також прийняті рішення щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.

Суб’єктами екологічної експертизи є:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, інші державні органи, органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади (суб’єкти державної екологічної експертизи; при цьому органи місцевого самоврядування можуть виступати суб’єктом усіх форм експертизи);

- громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування (суб’єкти громадської екологічної експертизи);

- інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи (будь-якої форми);

- заінтересовані юридичні та фізичні особи (суб’єкти «інших» екологічних експертиз – на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями).

Ознакою демократизації нашого суспільства є послідовне зростання ролі громадськості в організації та проведенні екологічної експертизи. Громадськість може брати участь в еколого-експертній діяльності наступним чином:

1) самостійно організовувати і здійснювати громадську екологічну експертизу. Для цього достатньо зареєструвати громадську організацію, статут якої передбачає відповідний вид діяльності, підібрати експертів, які відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим ст. 27 Закону України «Про екологічну експертизу», надіслати до відповідних органів місцевого самоврядування, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи заяву про проведення громадської екологічної експертизи, а також оголосити про проведення такої експертизи через засоби масової інформації, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об’єкт екологічної експертизи, строки її проведення (в порядку ст. 41 цього ж Закону); самостійно профінансувати проведення експертизи (за рахунок коштів громадської організації, громадських екологічних фондів, цільових добровільних грошових внесків чи інших не заборонених законом джерел);

2) делегувати представників громадськості до складу державних еколого-експертних комісій, груп;

3) брати участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях, що організуються суб’єктами екологічної експертизи, виступати в засобах масової інформації, подавати письмові зауваження, пропозиції та рекомендації;

4) надсилати висновки громадської екологічної експертизи до підрозділів державної екологічної експертизи, а також до органу, уповноваженого приймати рішення щодо подальшої реалізації об’єкта експертизи, і зажадати від них врахування думки громадськості;

5) оскаржувати висновки державної екологічної експертизи, а також рішень, прийнятих відповідними органами на підставі висновків державної екологічної експертизи, до вищих органів, а в разі незгоди з рішеннями цих органів – у судовому порядку відповідно до законодавства України [35, с. 115].

Щодо діяльності ТОВ «Санаторій «Псьол», то воно не здійснює негативного впливу на стан навколишнього середовища, а навпаки робить все можливе для його покращення. Адже саме від стану природи, в якійсь мірі, залежить прибутковість санаторію, оскільки він являється санаторно-курортним закладом.

У ТОВ «Санаторій «Псьол», як і в більшості підприємств, є відповідальний за природоохоронну роботу. В його обов’язки входить організація і керівництво роботою по охороні природи, а також контроль дотримання вимог земельного, водного, лісового та інших природоохоронних актів; внесення пропозицій щодо покращення оцінки діяльності підрозділів і окремих робітників з питань охорони природи.

Отже, основне завдання людини – не підривати природні основи свого існування, не перешкоджати процесам, що відбуваються в біосфері. Проте досягнути цього нелегко через високий ступінь складності біосферних явищ, котрі слід вивчати та враховувати.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ВИРОБНИЦТВА

1.Загальні відомості про горіння

Пожежою називається неконтролюєме горіння за межами спеціального джерела запалювання з нанесенням матеріальних збитків.

Горіння - швидка хімічна реакція сполучення речовини з киснем, яка супроводжується виділенням тепла та світла.

Для виникнення горіння необхідно 3 фактори: горюча речовина, окислювач та джерело загорання. Окислювачами можуть бути не тільки кисень а і хлор, фтор бром йод.

Розділяють спалах (швидке згоряння без утворення стиснених газів) загорання (виникнення горіння при наявності джерел запалювань).

Самозагорання - виникнення горіння за відсутності джерела запалювання. Самозагоряння може бути тепловим, хімічним, біологічним.

Вибух - надзвич. швидка (горіння) хім. реакц. з виділенням великої к-сті енергії.

Горіння можливе при певних умовах мінімальних та максимальних концентраціях горючих речовин в повітрі (бензин Q=0,6 - 1,6%)

Рідини діляться на (в залежності від температури спалаху)

легкозаймисті рідини (ЛЗР) - t самозап. до 61⁰С

горючої рідини (ГР) tсам >61⁰С

Небезпечні і шкідливі фактори пожежі: токсичні продукти горіння, паніка, знижена концентрація кисню, обвалення й ушкодження будинків. Гетерогенне горіння це горіння при якому вихідні речовини знаходяться у різних агрегатних станах. Самозаймання речовин залежно від причин буває: хімічне, Теплове, мікробіологічне. Речовини, що можуть загорятися під дією джерела запалювання в повітрі нормального складу, але не здатні до самостійного горіння називаються: важкоспалимі. Легкозаймисті рідини – це рідини з температурою спалаху менше 61⁰ С.

2.Пожежна безпека на виробництві

1.Порушення ППБ (прав. пож. безпеки) при зварювальних та інших вогневих роботах.

2.Поруш. правил експ. ел. обладнанням.

3.Несправність опалювальних систем.

ЗАКОН України "Про пожежну безпеку"

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

При експлуатації проект. та будівництві враховується категорія пожежної безпеки

А - вибухопожежнобезпечні tспал<20⁰С

Б - ---------------||---------------- tспал=28-61⁰С

В - пожежонебезпечні характериз. присутністю ЛЗР, та твердих горючих речовин.

Г - присутність негорючих речовин в розжареному вигляді

Д - негорючі речовини в холодному вигляді

3.Вогнетривкості будівель

Ступень вогнетривкості - властивість будівлі протидіяти руйнуванню при пожежі.

Незгоряємі - будівельні констр. (будівлі) виконання із незгораємих конструкцій.

Важкозгораємі - виконані з важкозгоряємих конструкцій (наприк. дерев'яні двері оббиті листовим металом, азбестом).

Ступінь вогнетривкості

I-го ступеню - 1,5 - 3 год.

II - 0,5 - 2,5 год

III - 0,25 - 2 год

IV - 0,25 - 0,5 важкозгораємі

V- всі констр. згоряємі

Підвищення вогнетр. використання спец. фарб, ощикотурення дерев'яних конст. (до 20мм)

Кате-горія	Характеристика	НМ Вибух	Температура спалаху	Приклад
А	вибухонебезпечна категорія	до 10%	до 28°С	Фарбувальна дільниця, акумуляторна дільниця, система живлення, склад балонів
Б	вибухопожежонебезпечна	>10%	28...61°С	Склад фарб, масел, система живлення
В	пожежонебезпечне виробництво	>65г/ горючого пилу	>61°С	Стоянка зберіг. авто, ТО іТР, деревооброблююче вир-во, шиномонтаж
Г	у виробництві є негорючі речовини у розігрітому стані або є процес спалювання будь-якого палива	-----	-----	Ковальські, зварювальні, мідницькі дільниці
Д	у виробництві є негорючі речовини в холодному стані	-----	-----	Мийка, слюсарно-механічні, агрегатні роботи
Є	вибухонебезпечне виробництво	Утворюють суміш в об’ємі 5% від об’єма приміщення	-----	Склад балонів

4. Заходи пожежної безпеки.

Заходи ППБ підрозділяються на: організаційні, експлуатаційні, технічні та режимні (спеціальні)

Організаційні - навчання робітників, організація пож. безпеки, інструкції плакати.

Організація пожежної безпеки.

Контроль і нагляд виконують:

n держпожежнагляд МВС України та його інспектори;

n директор;

n відповідальний працівник;

n працівник на робочому місці.

Експлуатац. - організація правильну експлуат. систем опалення, вентиляції, машин, обладн.

Технічні - технічна експлуат. згідно з вимогами протипож. безпеки.

Режимні - заборона, або обмеження використання відкритого вогню, куріння.

Генеральній план підприємства (АТП) повинні відповідати:

· безпечні відстані від меж підприємства до сусідів (підприємств, жилих буд, ж/д) протипожежн. розривів між будівлями.

· під'їзди пожежн. машин

· аварійні виїзди

· пож. гідранти на відст. 100м від буд. 5м

· пож. водопровід розраховується на аварійну подачу води на протязі 3-х годин

· будівлі повинні мати пож. перегородки з вогнетривкістю до 2,5год

· передбачення димових люків для видалення диму

· вибухові люки - констр. легкоруйнуються

Особливі вимоги пож. безпеки до систем опалення СН и П 2.04.05 - 86. Найбільшу небезпеку місцеве газове опалення.

Сист. вентиляції - по повітроводам можуть розповсюджув. полум'я (парів горючих речовин....) Небезпека в фільтрах, камерах - концентрація горючих речовин.

Для попередження дії на людей шкідливих факторів пожеж, передбачають швидку евакуацію людей. Кількість та ширину розраховують по спец. методикам в залежності від категорії пож. безпеки будівлі об'єму будівлі та часу евакуації.

ПОЖЕЖНИЙ ІНСТРУКТАЖ ТА НАВЧАННЯ.

З метою запобігання виникненню пожеж, їх поширенню та для боротьби з ними, працюючі проходять інструктажі і навчання. Види інструктажів:

· вступний

· первинний

· повторний

· позаплановий

Під час інструктажу:

· знайомлять з пожежного безпекою цеху, дільниці, з правилами та інструкціями з пожежної безпеки

· показують запасні виходи, оповіщувачі пож. сигналізації, вогнегасники, засоби пожежогасіння

· перевіряють практичні дії особи, що інструктується на випадок пожежі

Повторний інструктаж проводять безпосередньо в цеху двічі на рік.

Позапланований інструктаж проводиться при зміні пожежної безпеки, технологічного процесу, використанні нових пожежонебезпечних матеріалів, після пожеж.

Навчання правил пож. безпеки працівників проводиться на виробництві раз на два роки з метою підвищення рівня їх знань.