Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗДІЛ 3. Впровадження міжнародних стандартів з охорони праці на інвестиційну привабливість підприємств регіону

Читайте также:
  1. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ
  2. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ.
  3. А тепер – до праці!!! Бажаю успіху!!!
  4. А тепер – до праці!!! Бажаю успіху!!!
  5. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ
  6. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  7. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  8. Алгоритм розрахунку показників фінансового стану підприємств
  9. Аналіз забезпеченості і повноти використання трудових ресурсів підприємства. Аналіз використання фонду робочого часу
  10. Аналіз загальних показників організації праці
№ трикутника Назва кута Виміряні та приведені до поверхні еліпсоїда кути Поправки в кути Поправки за врівноваження Врівноважені плоскі кути    
  C B A   55о54’45.56” 55 46 30.66 68 18 46.67 -2.683 1.823 2.304 -0.482 -0.482 -0.482 55о54’47.76” 55 46 28.36 68 18 43.88
180 00 02.89 =1.444 =1.446 180 00 00.00
  D C B 60o 52’14.52” 56 19 23.45 62 48 23.90 -1.016 -0.992 3.669 -0.07 -0.07 -0.07 60o 52’15.47” 56 19 24.37 62 48 20.16
180 00 01.87 =1.660 =0.210 180 00 00.00

 

 

7) Обчислення довжини вихідної сторони на площині (довжини хорди зображення геодезичної лінії) за формулою (4.36)

м.

 

8) Обчислення остаточного значення дирекційного кута вихідної сторони на площині за формулою (4.11)

.

 

 

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

В товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» проводяться такі види навчання:

- стажування (дублювання);

- інструктажі з охорони праці (вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.);

- навчання і перевірка знань з питань охорони праці для посадових осіб і спеціалістів.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з усіма працівниками, що прибули вперше на підприємство, включаючи й інженерно - технічних працівників, безпосередня участь яких пов’язана з обслуговуванням обладнання, застосовування інструментів, в спеціально обладнаному приміщенні.

Наглядна агітація в товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» проводиться у вигляді інформаційних куточків, листівок, канцелярських приладів з відповідними написами, наклейок, плакатів, книг тощо.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці безпосередньо перед виконанням роботи. Для працівників бухгалтерії його проводить головний бухгалтер. При проведенні первинного інструктажу працівнику видається посадова інструкція, а для тих хто немає навиків роботи на робочому місці проводиться стажування. Закінчується стажування перевіркою знань і допуском до самостійної роботи. Стажування не проводиться для осіб, що мають стаж роботи за даною професією не менше 3-х років. В товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» інструкцію видають в одному вигляді для всіх категорій працюючих.

Повторний інструктаж здійснюється за регламентом прийнятим в господарстві в строки передбачені законодавчими нормативними актами і проводиться на роботах з підвищеною небезпекою: один раз на півріччя, для решти робіт - один раз на рік. Цей інструктаж проводить безпосередній керівник структурного підрозділу, а найчастіше - уповноважена особа.

Проведення повторного інструктажу реєструється в журналі реєстрацій інструктажів з питань охорони праці. В товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» цей інструктаж проводиться перед весняно-польовими та збиральними роботами. Закінчується інструктаж перевіркою знань.

Позаплановий інструктаж в господарстві проводиться по мірі необхідності, наприклад: при грубому порушенні правил безпеки або при нещасному випадку; на вимогу вищестоящого керівництва при виявлені недоліків в роботі.

Цільовий інструктаж в товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» проводиться при ліквідації аварій, стихійного лиха. Реєструється в журнал інструктажів з питань охорони праці.

На фонд охорони праці у товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» виділяється недостатньо коштів, хоч інструктажі проводяться своєчасно та у відповідності до нормативів, демонстраційний матеріал постійно обновляється, розроблено графік проведення семінарів з навчання безпечних умов праці.

Стан охорони праці у виробничих цехах та дільницях визначається узагальненим коефіцієнтом рівня охорони праці , що є середньоарифметичним суми трьох коефіцієнтів:

(4.1)

де - коефіцієнт рівня дотримання правил охорони праці;

- коефіцієнт технічної безпеки обладнання ;

- коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці

Проведемо розрахунок (4.2)

Проведемо розрахунок (4.3)

Проведемо розрахунок (4.4)

Тепер розрахуємо (4.5)

Проаналізувавши даний коефіцієнт, ми можемо зробити висновок, що на даному підприємстві стан охорони праці з кожним роком поліпшується.

В товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» все ж існує ряд недоліків: поганий контроль за технічним станом техніки та механізмів, нормативні документи застарілі, інструктажі з охорони праці інколи проводяться формально, працівники задіяні на роботах з підвищеною небезпекою не в повній мірі забезпечені засобами індивідуального захисту, фінансування заходів з охорони праці є недостатнім.

4.2. Аналіз виробничого травматизму та причини нещасних випадків на ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес»

 

За останні три роки в товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» нещасних випадків не було, зафіксовані лише випадки захворювань. Тому виконаємо розрахунок показників захворюваності за допомогою статистичного методу.

Статистичний метод дає можливість вивчити кількісну сторону травматизму, а також вивчити його основні причини, закономірності їх проявлення. В його основі лежить узагальнення актів форми Н-1 та групування нещасних випадків за однорідними показниками і статті постраждалих, професії, часу, причини та тривалості і непрацездатності та інше.

Розрахунок показників захворювань:

1) Коефіцієнт частоти захворювань:

КЧ = (4.6)

За 2010 рік Кч = (3 / 14) × 100 = 21,43

За 2011рік Кч = (4 / 15) × 100 = 26,67

За 2012 рік Кч = (2 / 14) × 100 = 14,29

- коефіцієнт важкості захворювань:

Кв = ; (4.7)

За 2010 рік Кв = 54 / 3 = 18

За 2011 рік Кв = 36 / 4 = 9

За 2012 рік Кв = 28 / 2 = 14

- коефіцієнт втрат робочого часу:

Квт = × 100; (4.8)

За 2010 рік = (54 / 14) × 100= 385,71

За 2011 рік = (36 / 15) × 100= 240

За 2012 рік = (28 / 14) × 100= 200

де: Т - кількість захворювань за досліджуваний період;

Р - середньоспискова кількість працівників, чол.;

Д - сумарна втрата днів працездатності в результаті захворювань.

Отже, підставимо числові значення та розрахуємо показники травматизму. Дані аналізу зводимо в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Показники виробничого травматизму по ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес» за 2010-2012рр.

 

Показники Роки
Кількість працюючих, чол
Кількість нещасних випадків,од. - - -
Кількість захворювань
Кількість днів непрацездатності (травматизм) - - -
Кількість днів непрацездатності (захворювань)
Коефіцієнт частоти травматизму - - -
Коефіцієнт частоти захворювань 21,43 26,67 14,29
Коефіцієнт важкості травматизму - - -
Коефіцієнт важкості захворювань
Коефіцієнт втрат робочого часу (травматизм) - - -
Коефіцієнт втрат робочого часу (захворювання) 385,71

 

Аналіз таблиці показує, що на даному підприємстві кількість працівників практично не змінилася, а нещасних випадків в господарстві не було виявлено. Кількість днів непрацездатності за 2010-2012 роки постійно зменшувалась. Кількість захворювань у господарстві у 2010 році становила 3, у 2011 році - 4, а в 2012 році – 2. Коефіцієнт частоти захворювань за досліджуваний період коливається у межах від 14,29 - 26,67. Коефіцієнт втрат робочого часу (захворювання) з кожним роком зменшувався і в 2012 році становив 200, а це на 185,71 менше ніж у 2010 році та на 40 менше, ніж у 2011 році.

 

4.3. Розрахунок матеріальних затрат, пов’язаних з травмами та профзахворюваннями

 

Економічне життя в Україні характеризується переходом до ринкової економіки, основною рушійною силою якої є необхідність отримання прибутку від будь-якої підприємницької діяльності. Це вимагає від підприємців ставитися з повагою і відповідальністю до розподілу прибутків і до витрачання коштів на різні потреби виробництва. Основні кошти, що виділяються на охорону праці підприємств, спрямовуються на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальним захворюванням. На сьогодні витрати на поліпшення умов праці та підвищення її безпеки не окуповують себе. У зв’язку з цим підприємства витрачають значні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці.

З метою визначення обсягу збитків від непрацездатності по­терпілих внаслідок нещасних випадків і професійних захворю­вав та від загальних захворювань працівників пропонується наступна методика. Її суть зводиться до визначення матеріальних збитків шляхом розрахунків певних показників за кожним видом причин, які викликають ті чи інші збитки, та визначення результуючого показника, який вказує їх питому вагу в загальному обсязі виробництва.

Визначення розміру матеріальних збитків, що їх зазнає підприємство від загальних захворювань працівників, здійснюється за формулою:

Мзз3*(А+Б3) (4.9)

де М33 - річні збитки, обумовлені тим, що хворі працівники не бра­ли участі у створенні матеріальних цінностей, грн;

Д3 - загальна кількість робочих днів, що їх втратили за звітний період всі пра­цівники, які хворіли;

Б3 - середній розмір виплат за один робочий день за всіма листками непрацездатності, що обумовлені загаль­ними захворюваннями, грн.

Отже, за даною формулою, розрахуємо по роках розмір матеріальних збитків, які понесло ТОВ «ТК «Прогрес» від захворювань працівників:

За 2010 рік: = 54 × ((1271000 / (14 × 260)) + (1300 / 20,9) + (1500/ / 20,9) + (1600 / 20,9) = 54 × (349,18 + 62,20 + 71,77 + + 76,56) = 54 × 559,71 = 30224,34 грн.

За 2011 рік: = 36 × ((1647400 / (15 × 260)) + (1400 / 20,9) + + (1200 / 20,9) + (1500 / 20,9) + (1300 / 20,9) = 36 × (422,41 + 66,99 + 57,42 + 71,77+62,20) = 36 × 680,79 = 24508,44 грн.

За 2012 рік: = 28 × ((2145200 / (14 × 260)) + (1200 / 20,9) + + (1300 / 20,9) = 28 × (589,34 + 77,42 + 62,20) = 28 × 708,96 =19850,88 грн.

 

Розрахувавши матеріальні збитки ТОВ «ТК «Прогрес » за кожен із досліджуваних років, ми бачимо, що найбільших затрат понесло підприємство за 2010 рік. В 2012 році матеріальні затрати зменшились на 13674,58 грн. Обумовлено це тим, що на підприємстві значно зменшився обсяг валової продукції та знизилась середня заробітна плата по підприємству. Якщо спостерігати тенденцію захворювань, то їх кількість і 2012 році порівняно з попередніми роками зменшилась.

 

4.4. Розрахунок економічної ефективності від впровадження заходів з охорони праці

 

Річний економічний ефект від захворю­вання визначимо за формулою:

Ез = М1 – М2, (4.10)

де М1 і М2 - загальні матеріальні затрати від захворювань в попередньому та звітному роках відповідно.

Ез = 30224,34– 24508,44 =5715,9 грн.

Збільшення продуктивності праці визначаємо, виходячи з вироб­ництва валової продукції на 1 людино-день (ВП):

ВП = ВПзаг / (Кп - Др), (4.11)

де ВПзаг - вироблена валова продукція в господарстві за рік, тис. грн.;

Кп - кількість працюючих в господарстві, чол.(людино-днів);

Др - кількість днів, відпрацьованих одним робітником, днів (в середньому по господарству приймаємо за 260 р. дн.).

ВП=2145200 / ((14 × 260) – 260) = 2145200 / 3380 = 634,67

Економічний ефект або додатково можливий вихід продукції визначаємо за формулою:

Евп = Дп × ВП, (4.12)

де Дп - додаткова кількість робочих днів, яка одержана в результаті зниження захворювання, дн.

Евп = (54 - 28) × 634,67 = 16501,42

Далі знайдемо загальний економічний річний ефект, який визначається як сума річної економії від зниження захворювання (Ез) і економії від зро­стання продуктивності праці (Евп):

Езаг = Ез + Евп (4.13)

Езаг = 5715,9 + 16501,42 = 22217,32

Визначимо додаткові вкладення на охорону праці (ДКвк) за формулою:

ДКвк = (ПФоп – ІФоп) + Зу.п (4.14)

де ПФоп – проектний фонд охорони праці, грн.;

ІФоп – існуючий фонд охорони праці, грн.;

Зу.п. – затрати на удосконалення умов праці, тис. грн.

Розрахуємо по–черзі проектний та існуючий фонд охорони праці:

ІФоп = ((1250 × 12 × 14) / 100)*0,5 = 1050 грн.

ПФоп = 1050 × 1,5 = 1575 грн.

На основі попередніх розрахунків прорахуємо додаткові вкладення на охорону працю:

ДКвк = (1575– 1050) + 1300,00 = 1825 грн.

Знаючи додаткові вкладення на охорону праці (ДКвк) та загальний економічний річний ефект (Езаг), можемо розрахувати строк окупності додаткових вкладень на охорону праці за допомогою формули:

Ток = ДКвк / Езаг, (4.15)

Ток = 1825/ 22217,32 = 0,08 року

Звідси можемо зробити висновок, що якщо власник ТОВ «ТК «Прогрес» прийме рішення вкласти додаткові кошти - 2000 грн. на удосконалення охорони праці на підприємстві, то вкладена сума окупиться через 0,08 року.

 

4.5.Заходи по покращенню умов і охорони праці в господарстві

 

Проаналізувавши стан охорони праці в ТОВ «ТК «Прогрес» можна зробити висновки: нещасних випадків на підприємстві не виявлено, також знизились матеріальні затрати. Загальний аналіз охорони праці показав, що товариство стало приділяти більше уваги безпеці охорони праці працівників підприємства. Заходи по поліпшенню стану охорони праці направленні в першу чергу на уникнення травматизму. Основні заходи по їх запобіганню передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Провівши дослідження стану охорони праці в товаристві з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» можна внести такі пропозиції:

1. Здійснити атестацію робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці.

2. Сплати штрафних санкцій з боку підприємств повинні проводитися з прибут­ку підприємств і не накладатися на собівартість продукції (послуг).

3. Задля зниження виробничого травматизму необхідно покращити контроль за технічним станом техніки та механізмів. Не допускати до роботи працівників, які не пройшли інструктаж.

4. Розробити, виготовити та встановити на діючих об'єктах засобів колективного захисту працюючих, засобів протиаварійного захисту, приладів і пристроїв безпеки.

5. Впровадити систему автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, а також запобіжних пристроїв, що забезпечують аварійне відключення технологічного і енергетичного устаткування в разі виникнення небезпеки для обслуговуючого персоналу та працюючих.

6. Переобладнати та впровадити системи опалювання та пристрої кондиціонування повітря, обладнання теплових, водяних повітряних завіс та повітряних душів, утеплення дверей, вікон, підлог у діючому виробництві з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів.

7. Впровадити автоматичне та дистанційне управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, засобами транспортування та підйому з метою забезпечення безпеки працюючих, в тому числі механізація та автоматизація робіт з підвищеною небезпекою та робіт, що пов'язані з фізичним та нервово-психічним перевантаженням.

8. Механізувати процеси розливу і транспортування отруйних, агресивних, пожеже та вибухонебезпечних рідин, складування та транспортування вантажів, сировини і матеріалів.

9. Привести рівень шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкодливих випромінювань на робочих місцях у відповідність до вимог чинних нормативних актів.

10. Ввести в електроустаткування пристрої для контролю стану ізоляції та засобів сигналізації або відключення електричного живлення у випадках пошкодження цієї ізоляції.

11. Залучити фахівців для надання допомоги з юридично-правових питань охорони праці та оцінки стану умов і безпеки праці, тощо.

12. Проводити обов’язкове медичне обстеження працюючих.

Організаційно-технічні заходи та засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві й такі технічні (інженерні) рішення з питань охорони праці для усього технологічного процесу, окремого обладнання та інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також виключали б або зменшували до допустимого нормативного рівня вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.

Організаційними заходами охорони праці є такі: правильне навчання працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці; наявність розробленого відповідно до умов охорони праці плану проведення робіт й технічних карт; правильне планування робочих місць; правильне утримання проходів та проїздів; дотримання правил проведення робіт і допуску до роботи; правильний нагляд за працівниками; правильна організація праці: зручна робоча поза, чергування роботи й відпочинку, відсутність фізичного перенапруження; застосування безпечних способів праці; дотримання встановленого технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту; наявність відповідних знаків безпеки та ін.

Технологічними (інженерними) заходами й засобами охорони праці є застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв блокування, сигналізації, систем дистанційного керування, спеціальних засобів – заземлення, замулення тощо.); використання за призначенням досконалих засобів індивідуального захисту (ізолюючих костюмів, спецодягу, спецвзуття, засобів захисту органів дихання, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засобів захисту від падіння з висоти тощо).

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Проаналізувавши та розрахувавши основні показники травматизму по ТОВ «Тепличний комбінат «ПРОГРЕС» за 2010-2012рр. Можна зробити висновок що в господарстві не було нещасних випадків, показник кількості захворювань коливався від 2 – 4. Загалом, по підприємству кількість днів непрацездатності та коефіцієнт втрат робочого часу (захворювання) зменшувався.

 

4.6. Безпека у надзвичайних ситуаціях

Управлінням охороною праці займається начальник підприємства, який зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. На підприємстві ТОВ «Тепличний комбінат «ПРОГРЕС» у приміщенні бухгалтера, освітлення є поганим, що може призвести до травми, наприклад погіршення, або втрати зору. Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло посідає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90 % усієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Підчас здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. Світло робить позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичність. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. У разі поганого освітлення людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно зі статистичними даними, до 5 % травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча міопія (короткозорість, спазм акомодації).

Головні вимоги до виробничого освітлення : Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухо-пожежо-электробезпечні. Експлуатація освітлювальних установок і контроль включає: регулярне очищення засклених прорізів і світильників від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний ремонт помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами, телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцевими драбинами (обов'язково 2 чоловік). Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.

Освітлення повинно забезпечити високу продуктивність праці, поліпшення якості продукції, безпеки, зменшити загальне та зорове стомлення. При недостатнім освітленні працюючий погано бачить навколишні предмети, погано орієнтується в виробничих обставинах, успішне виконання робочих операцій потребує від нього допоміжних зусиль і великого зорового напруження. Неправильне і недостатнє освітлення сприяє зростанню загрози травматизму.

Недостатнє освітлення може призводити до неадекватного сприйняття об’єктів. Разом з тим перевищення певних меж освітлення може викликати осліплення і зниження працездатності. Погане освітлення не тільки негативно впливає на зорову працездатність, яка виявляється болями очей та голови, а й викликає загальну втому. Втома зорового аналізатора пов’язана з

центрами мозку, які гальмують його діяльність, що виявляється в погіршенні уваги, порушенні координації рухів, роздратуванні працівника.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід ураховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40 % (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів, що знаходяться у полі зору, може статися засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, - до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і перебувають у полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3-0,6; бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

 

РОЗДІЛ 3. Впровадження міжнародних стандартів з охорони праці на інвестиційну привабливість підприємств регіону

Для ефективної діяльності підприємства необхідні цілеспрямоване визначення повноважень і системна організація охорони праці. При цьому досить часто недооцінюється включення вимог охорони праці і навколишнього середовища в технологічний цикл підприємства.

Особливості організації охорони праці на підприємстві відіграють важливу роль. Простої та зниження ефективності праці, викликані аваріями, нещасними випадками на виробництві, професійними захворюваннями, не тільки уповільнюють виробничі процеси, але й стають причиною високих додаткових витрат для підприємства. Крім того, ці явища в значній мірі негативно впливають на безпеку виробництва, якість продукції та відношення до роботи працюючих. А це в свою чергу негативно впливає на привабливість підприємств та знизить зацікавленість країн-інвесторів в залучення інвестицій. Оскільки інвестор зацікавлений залучати кошти в

Економічний розвиток підприємств регіону тісно пов’язаний з підвищенням її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Іноземний інвестор, насамперед оцінює їх потенційний інвестиційний ринок. Важливим чинником залучення міжнародних інвестицій є імідж країни, регіону та виробничого комплексу на міжнародній арені, їх позиція у провідних рейтингових ранжуваннях. [1].Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 4. – С. 3-7.

Залучення інвестицій в українські підприємства пов'язане з інвестиційною привабливістю об'єкта інвестування. Оцінка інвестиційної привабливості потенційного об'єкта інвестування — це перший крок під час прийняття інвестиційного рішення. Ціль об'єкта інвестування — підвищення інвестиційної привабливості та залучення максимально можливого обсягу інвестицій.

Формування інвестиційної політики підприємства здійснюється у сфері взаємних інтересів як самого підприємства, так і його потенційних інвесторів. Можливість залучення інвестицій залежить від розуміння та врахування інтересів партнерів, від можливості бачити об'єкт інвестування з позиції інвестора та оцінити його інвестиційну привабливість. Підприємство також зацікавлене в підвищенні рівня інвестиційної привабливості: кожен суб'єкт господарювання прагне розвивати своє виробництво, підвищувати конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому.

Визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єкта інвестування здійснюється інвесторами в процесі визначення доцільності капітальних вкладень, вибору в придбанні альтернативних об'єктів і купівлі акцій окремих підприємств.

Інвестиційна привабливість підприємства — це сукупність характеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності, перспектив розвитку та можливості залучення інвестиційних ресурсів. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства є інтегральною характеристикою його внутрішнього середовища.

Інвестиційна привабливість навколишнього для підприємства середовища (регіону, галузі, країни) має опосередкований вплив на інвестиційну привабливість підприємства, по-перше, тому, що підприємство — це відкрита система. По-друге, зовнішні фактори мають універсальний характер і відіграють для потенційних інвесторів не менш важливу роль, ніж конкретний об'єкт інвестування. Оцінка інвестиційної привабливості на розглянутих рівнях — це перший етап прогнозування та передбачення заходів щодо залучення інвестиційних ресурсів і підвищення привабливості об'єктів інвестування на всіх рівнях. Отже, визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єкта інвестування є завершальним етапом оцінки інвестиційного ринку. Від стану привабливості підприємства залежить галузева та регіональна спрямованість його інвестиційної діяльності.

 

Процес вкладення коштів передбачає генерування, перерозподіл і використання капіталу. Замовником проведення оцінки інвестиційної привабливості може бути як інвестор, так і підприємство. Метою оцінки інвестиційної привабливості для підприємства є виявлення слабких і сильних сторін його фінансово-господарської діяльності, для інвестора — визначення стану та потенціалу можливого об'єкта інвестування. Подвійність мети оцінки інвестиційної привабливості підприємства випливає з обов'язкового двостороннього (подвійного) ефекту успішного інвестування: позитивних наслідків як для суб'єкта, так і для об'єкта інвестування.

Отримані результати щодо інвестиційної привабливості кожен замовник використовує для досягнення своїх цілей: інвестор — для розробки й обґрунтування можливих варіантів вкладення інвестицій і забезпечення ефективного використання коштів з метою отримання майбутньої вигоди; підприємство — для розробки заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості, залучення інвестицій та забезпечення ефективності їх використання.

Інвестиційна привабливість об'єкта інвестування формується під впливом певних умов і факторів внутрішнього та зовнішнього характеру.

Оцінка та аналіз інвестиційної привабливості підприємства, з одного боку — це основа для розробки його інвестиційної політики, а з іншого, — можливість виявити недоліки в діяльності підприємства, передбачити заходи щодо їх ліквідації та покращити можливості залучення інвестиційних ресурсів. А це, у свою чергу, допомагає інвесторам визначитися у своєму рішенні про інвестування у певне підприємство.

Ефективність використання активів слід визначити з погляду наявності та використання всіх можливих джерел їх формування. А тому наступна умова формування інвестиційної привабливості підприємства — це результативність фінансово-господарської діяльності підприємства, яка може визначатися на основі фінансової та бухгалтерської звітностей. Загальні фінансові результати діяльності підприємства повною мірою відображають стан справ на підприємстві і дають змогу визначити ймовірність залучення інвестицій та ефективність їх використання, що відповідає інтересам підприємства й інвестора.

Підприємство повинне мати високу та надійну перспективність маркетингових досліджень, що є більш обґрунтованою умовою, ніж тільки перспектива збуту продукції. Йдеться про придбання всіх необхідних видів матеріально-технічних ресурсів (МТР) для виробництва та збуту готової продукції. Це має стосуватися не тільки домовленості, а й наявності договорів (контрактів) на придбання МТР і певної гарантії збуту продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Необхідно звернути особливу увагу на ефективність використання інвестиційних ресурсів підприємством як на наступну умову щодо формування його інвестиційної привабливості. Інвесторів завжди цікавить ефективність використання інвестиційних ресурсів підприємством за минулі періоди. Визначення ефективності здійснюється шляхом розрахунку індексів, співвідношень і коефіцієнтів, таких, наприклад, як прибутковість коштів і коефіцієнт самозабезпеченості інвестиційними ресурсами. Коефіцієнт самозабезпеченості свідчить про можливість підвищити конкурентоспроможність і ділову активність за рахунок власних коштів. Прибутковість залучених, а особливо позикових, коштів повинна значно перевищувати прибутковість власних інвестиційних ресурсів та ін. Вивчення та аналіз звітності суб'єктів господарювання, досвіду фахівців і підприємств дає змогу авторам стверджувати, що це досить важлива умова формування інвестиційної привабливості підприємства. Масив показників щодо визначення ефективності використання інвестиційних ресурсів є досить репрезентативним і суттєво впливає на інвестиційну привабливість підприємства.

Визначення інвестиційної привабливості будь-якого об'єкта господарювання потребує особливої уваги щодо оточення підприємства, яке розташоване в певному адміністративно-територіальному регіоні держави. Підприємство — це соціально-економічна система, яка постійно змінюється, розвивається та вдосконалюється. Перспективи діяльності підприємств в Україні, їх виробнича стратегія обмежені як внутрішнім, так і зовнішнім середовищем, законодавчим простором, що пов'язаний з економічною ситуацією, станом розвитку ринкової інфраструктури та ін. Стан справ у галузях і регіонах України, економіки в цілому свідчить про високий рівень впливу ризиків внутрішнього та зовнішнього характеру відповідно всіх потенційних об'єктів інвестування (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Схема впливу умов на привабливість підприємства

Отже, інвестори, а особливо іноземні, прагнуть мати інформацію про умови, які впливають на формування інвестиційної привабливості підприємства. Наявність повної інформації про галузь, регіон та, особливо, умови господарювання суттєво впливають на привабливість підприємства. Отже, інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону. Підприємство — це об'єкт, в який вкладаються кошти інвестором і чия привабливість повинна визначатися обов'язково. А тому інвестиційна привабливість підприємства буде визначатися з урахуванням складових інвестиційної привабливості на всіх рівнях. Досвід роботи з вітчизняними та іноземними інвесторами свідчить, що стратегічного інвестора завжди буде цікавити привабливе підприємство в інвестиційно-привабливій галузі та привабливому регіоні. За інших рівних умов інвестор не буде вкладати кошти у привабливе підприємство, що належить до галузі кризового стану, або розташоване в непривабливому регіоні.

Фахівці розглядають різні фактори формування інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання. Аналіз наявних методик, особливості розвитку економіки та функціонування ринкової інфраструктури дали змогу визначити найбільш значущі фактори впливу на інвестиційну привабливість, такі як фінансова стійкість, майнове становище, ділова активність, ліквідність активів і рентабельність.

На інвестиційну привабливість діючого підприємства впливає стадія його життєвого циклу. В теорії ринку виокремлюють шість послідовних стадій: "народження", "дитинство", "юність", "рання зрілість", "остаточна зрілість", "старіння".

Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства (ЖЦП) становить приблизно 20—25 років (залежно від галузі та впливу НТП), після чого воно припиняє своє існування або відроджується на новій основі.

На стадіях зростання та стабільності (перші 4 стадії) підприємство є привабливим об'єктом інвестування. Технічне переозброєння, реконструкція, модернізація та ін., конкурентоспроможність підприємства, зростання обсягів інвестиційних ресурсів забезпечують привабливість об'єкта інвестування. На останніх двох стадіях ("остаточної зрілості" та "старіння") підприємство практично втрачає свою інвестиційну привабливість, тому що всі свої потенційні можливості воно використало і потребує кардинальних змін.

Як свідчить вітчизняний і закордонний досвід інвестиційно-привабливими вважаються підприємства, що знаходяться на стадіях, коли в них збільшуються обсяги продажу, рівень використання виробничих потужностей та ін., тобто покращуються показники їх діяльності. На стадіях "остаточної зрілості" та "старіння" інвестиції вважаються недоцільними, за винятком тих випадків, коли продукція підприємства має досить високі маркетингові перспективи, обсяг інвестицій у технічне переоснащення невеликий і вкладені кошти можуть повернутися інвестору в найкоротший термін (до 2 років).

Якщо передбачається перепрофілювання, диверсифікація або реструктуризація підприємства, то інвестування доцільне і на стадії "старіння". Ці заходи дозволяють економити практично всі види ресурсів, збільшити обсяги продажу за рахунок розширення номенклатури (асортименту) порівняно з новим будівництвом.

Розглянутий підхід впливу стадії життєвого циклу підприємства (ЖЦП) використовується в умовах відносної стабільності ринкових відносин. Нині в Україні цей підхід не можна використовувати повною мірою. Це пов'язано з особливостями становлення, розвитку та функціонування будь-якого підприємства в національній економіці. Якщо дотримуватися розглянутого підходу до визначення стадій ЖЦП, то практично всі підприємства, які були засновані до переходу до ринкових відносин, можуть бути віднесені тільки до останньої стадії ("старіння"). Значна тривалість економічної кризи стосувалася та стосується всіх об'єктів і суб'єктів господарювання в Україні.

 

Нехтування таким фактором, як охорона праці, призводить до швидкого погіршення стану виробництва, відтоку значної частини продуктивнх сил в інші галузі (в основному в невиробничу сферу), дисбалансу і нестабільності економіки. Тому, питання охорони праці на виробництві є інколи визначальними при підписуванні довгострокових міжнародних програм та проектів.

Зважаючи на це, ряд міжнародних організацій, які працюють під егідою ООН, на високому науковому рівні розробили документи щодо забезпечення безпеки праці та номінального рівня санітарно-гігієнічного стану підприємств, узгодити пограми щодо запобігання негативному впливу індустріалізації та хімічних виробництв на здоровя працюючих.

На міжнародному рівні стандартизація охорони праці проводиться за такими напрямками:

- обмеження використання та реалізації шкідливих і небезпечних речовин;

- підвищення вимог до виробничих процесів, що максимально шкодять довкіллю;

- утилізація шкідливих і радіоактивних речовин;

- забезпечення належної інформації про небезпеку виробничих процесів і продукції;

- визначення допустимих рівнів забруднення і шуму;

- вимоги до засобів індивідуального захисту.

 

Міжнародно-правові стандарти у сфері праці і трудових відносин – це впорядкована система міжнародних норм та принципів, розроблених на основі взаємних угод між державами щодо питань, пов'язаних із визнанням та закріпленням основних прав людини у сфері праці, регламентування найманої праці та її окремих умов, захистом індивідуальних та колективних інтересів працівників, визначення основ правового статусу працівників-мігрантів, регулювання праці окремих категорій працівників, формування соціальної політики та визначення її пріоритетів.

Утворення цієї системи, забезпечення її цілісності, єдності та функціональної здатності є результатом нормотворчої діяльності, яка здійснюється в рамках ООН, Міжнародної організації праці, регіональних об'єднань держав та дво- і багатосторонніх домовленостей між ними.

Міжнародні стандарти праці – це своєрідна нормативна субстанція міжнародного трудового права, що відображає результати діяльності держав, спрямованої на внесення до ринкової економіки соціальних цінностей. Змістом цих стандартів є концентроване відображення досвіду багатьох країн, результат прискіпливого добору найбільш цінних та універсально значущих норм і положень національних правових систем, трансформованих у міжнародні норми.

Норми, розроблені МОП, можна поділити на дві великі групи залежно від об'єкта правового впливу та категорій працівників, щодо яких взаємоузгоджуються інтереси держав-членів МОП. До першої групи належать норми, які:

1) визначають основні права людини у Трудове право України сфері праці, гарантії їх забезпечення та захисту;

2) спрямовані на вирішення проблем зайнятості та запобігання безробіттю;

3) визначають основи та пріоритети соціальної політики, соціального забезпечення та соціального страхування;

4) регулюють умови праці та відпочинку;

5) стосуються колективно-договірного регулювання та реалізації і захисту колективних прав працівників.

Другу групу міжнародних трудових стандартів складають норми:

1) щодо зайнятості та визначення умов праці та відпочинку жінок;

2) які регулюють працю дітей та підлітків;

3) які регулюють працю осіб похилого віку;

4) які визначають основи правового статусу працюючих-мігрантів і регулюють трудові відносини;

5) які регулюють працю певних категорій працівників (зайнятих у промисловості, на транспорті, шахтах, торгівлі, сільському господарстві, моряків та рибалок, корінного населення та населення, яке веде племінний спосіб життя, працівників плантацій, сестринського персоналу тощо).

Основні права людини у сфері праці та трудових відносин стосуються передусім заборони примусової праці, заборони дискримінації у сфері праці та прав на асоціацію.

У правових документах МОП на проблемах примусової чи обов'язкової праці зосереджена значна увага, а основними серед них є Конвенція № 29 «Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 р.) та Конвенція № 105 «Про скасування примусової праці» (1957 р.) і дві рекомендації № 35 «Про непряме примушення до праці» (1930 р.) та № 36 «Про регламентацію примусової праці» (1930 p.).

 

3. Міжнародні стандарти SA 8000 «Соціальна відповідальність»

і ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»

Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства.

Стандарт SA 8000 був створений для того, щоб компанії могли підтвердити використання соціально-відповідальних підходів у своїй діяльності. Система менеджменту, заснована на вимогах SA 8000, має загальні вимоги з ISO 9001. Так, наприклад: визначена керуванням політика компанії в сфері соціальної відповідальності, аналіз і перевірки з боку керівництва, планування, оцінка і вибір постачальників, прийняття коригувальних дій.

У світі вже давно прийнято, що підприємства, на яких приділяється значна увага персоналу, створенню необхідних і комфортних умов для роботи, є надійними партнерами у взаємовідносинах.

Використання етичних підходів до суспільства в цілому і до своїх співробітників, зокрема створення сприятливої атмосфери в колективі, є критерієм високого рівня керівництва. І навпаки, співробітництво з компаніями, які не виконують ці вимоги, вважається неетичним і пов'язаним з додатковими ризиками.

Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабливості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їхньої праці і життєвого рівня. Компанії, у яких управління здійснюється відповідно до вимог стандарту SA 8000, мають конкурентну перевагу, яка полягає у високій мотивації персоналу, що у свою чергу дозволяє ефективніше застосовувати сучасні системи управління для досягнення намічених цілей, забезпечуючи при цьому постійну рентабельність.

А наявність на підприємстві інших стандартів, таких як ISO 9000, ISO 14000, OHSAS 18001 і т.д., доповнює стандарт SA 8000, за безпечуючи основу для інтеграції в рамках загальної системи управління, що веде до скорочення ризиків і підвищення прибутковості підприємств.

Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Згідно ISO 26000 підприємство включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу. Тобто у керівництві враховані усі принципи, які зазначені у Глобальній ініціативі ООН (документі, до якого приєдналося 6 тисяч компаній та організацій, серед яких 130 українських).

Цей міжнародний стандарт надає інструкції щодо основних принципів соціальної відповідальності, ключових тем та питань, що мають відношення до соціальної відповідальності, а також щодо шляхів впровадження соціально відповідальної поведінки до існуючих стратегій, систем, практик та процесів організації. Він наголошує на важливості результатів та діяльності у сфері соціальної відповідальності та її удосконалення.

Цей міжнародний стандарт замислений як такий, що буде корисним для всіх типів організацій у приватному, державному та неприбутковому секторах, для компаній великих і малих, діючих у розвинутих країнах або країнах, що розвиваються. Хоча не всі розділи цього міжнародного стандарту будуть однаково корисними для всіх типів організацій, всі основні аспекти є придатними для кожного типу організацій. Кожна організація, підприємство самостійно визначає, що є придатним та важливим для них шляхом власних оцінок та діалогу з зацікавленими сторонами.

Використання цього міжнародного стандарту підтримує кожне підприємство у прагненні стати більш соціально відповідальним, брати до уваги інтереси його членів, відповідати чинному законодавству та поважати міжнародні норми поведінки.

Широке впровадження на підприємствах, в організаціях та установах вимог міжнародного стандарту ISO 26000 сприятиме зростанню показників сталого розвитку України

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.127 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав