Читайте также:
|
| Формування в Україні «ринку покупця», який є втіленням концепції маркетингу, відбувається у складних умовах. Однак уже створено нормативно-правову базу, яка регламентує маркетингову діяльність українських підприємців. Державне регулювання потрібне, по-перше, щоб створити нормальні умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати. Саме на це спрямовані Закони України: – «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (1992 p.). – «Про Антимонопольний комітет України» (1992 р.). – «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996 р.). Згідно з цими законами до методів недобросовісної конкуренції, зокрема, відносять: – неправомірне використання товарного знака, фірмового імені, копіювання товарів іншого підприємця; – розповсюдження неправдивих відомостей, що можуть зашкодити діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця; – отримання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації іншого підприємця тощо. Створений на основі відповідного закону Антимонопольний комітет України, який має територіальні відділення у всіх областях України, усіляко сприяє демонополізації товарних ринків. Зокрема, комітет затвердив Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку (1994 p.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного товару становить 35 %. Антимонопольний комітет веде облік підприємств-монополістів і контролює їхню діяльність, зокрема рівень цін на товари. Створено нормативно-правову базу і для здійснення маркетингової діяльності У всіх чотирьох основних напрямах, що їх охоплює комплекс маркетингу (див. §1.2). Так, для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 p.). Згідно з цим Декретом в Україні створено Державну систему сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов’язкову сертифікацію. Уразі порушення цього положення застосовуються штрафні санкції у розмірі 25 % вартості реалізованих товарів. Важливе значення для успішного розв'язання проблеми якості товарів і послуг має Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» (2001 p.). Для захисту прав виробників марочних товарів щодо неприпустимості їх підробки прийнято Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1994 р.). З прийняттям цього закону Україна офіційно приєдналася до Паризької конвенції — міжнародної організації із сторічним стажем, яка охороняє права промислової власності підприємств, закріплені товарними знаками. Це дає можливість боротися з виробниками всіляких підробок під продукцію всесвітньо відомих фірм, яких багато потрапляє на вітчизняний ринок. Водночас і українські виробники марочних товарів мають юридичний захист на зовнішніх ринках. Законодавчі акти, що регламентують підприємницьку діяльність, безпосередньо торкнулися і другої складової комплексу маркетингу — ціноутворення. На більшість видів продукції ціни вивільнені. Але на товари монопольних виробників їх контролює держава, що зазначене, зокрема, в України «Про природні монополії» (2000 p.). Не залишились поза увагою і ціни на експортну продукцію. Прагнучи вийти на зовнішні насичені ринки, українські підприємці часом встановлювали занижені ціни, що трактується світовим співтовариством як різновид недобросовісної конкуренції. Проти порушників антидемпінгового законодавства в багатьох країнах вживають доволі серйозні санкції. Окрім високого штрафу, на товар накладають антидемпінгове мито, унаслідок чого він стає неконкурентоспроможним. На врегулювання цієї проблеми спрямований Указ Президента України «Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій» (1994р.). У ринкових умовах необхідно було повністю перебудувати систему матеріально-технічного забезпечення і збуту. За часів адміністративно-командної економіки постачальницька система була побудована за вертикальним принципом, коли всі матеріальні ресурси розподілялись ланцюгом «уряд — міністерство — главк — територіальні управління». Її перебудову було здійснено за Указом Президента України «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства» (1994р.). Нові системи матеріального забезпечення і збуту формуються в Україні переважно за горизонтальним принципом і виконують інформаційно-комерційні функції. Підприємства, організації, оптові бази об'єднуються в інформаційно-комерційні мережі, учасники яких користуються безоплатним обміном інформацією між регіональними центрами, спеціальними банками даних. Впроваджуються нові форми організації збуту продукції, зокрема, на основі Закону України «Про лізинг» (1997 p.). Впорядковуючи збутову діяльність підприємств на внутрішніх та зовнішніх ринках, Україна прагне приєднатись до ВТО — Всесвітньої організації торгівлі. На це спрямований Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» (2001 p.). Ще одним важливим елементом комплексу маркетингу є маркетингові комунікації, передусім реклама. В Україні швидко розвивається ринок рекламних послуг, організовуються численні рекламні агентства. Але якість значної частини вітчизняної рекламної продукції низька, що зумовлене і браком кваліфікованих фахівців, і слабкою матеріальною базою рекламних агентств, і браком коштів у рекламодавців. Велике значення для регламентації рекламної діяльності має Закон України «Про рекламу» (1996 p.). Він регламентує різні аспекти рекламної діяльності, зокрема забороняє популяризувати алкогольні напої та тютюнові вироби в засобах масової інформації; не дозволяє переривати рекламою демонстрування кіно та телефільмів, забороняє рекламу зброї, суттєво обмежує рекламу, спрямовану на неповнолітніх тощо. Державне регулювання маркетингової діяльності має ще один важливий напрям — захист прав споживачів. Закон України «Про захист прав споживача», введений удію 1991р., в який пізніше було внесено зміни й доповнення, передбачає різні штрафні санкції до його порушників, зокрема: – за реалізацію імпортних товарів, які не відповідають нормам України щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів та збереження довкілля — 50 % вартості реалізованих товарів; – за відмову в наданні необхідної, доступної і достовірної інформації про товари — 30 % вартості товарів; – за ухилення від перевірки якості товарів — 100 % вартості товарів. Згідно із законом, провідним державним органом із цих питань виступає Комітет України у справах захисту прав споживачів та його структури на місцях. Хоча ці органи і провадять значну роботу, проте вони не справляються з масою порушень прав споживачів, і на товарних ринках України панує правовий нігілізм. Така ситуація спричинила виникнення громадських форм консюмеризму. Створено Українську асоціацію споживачів — недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів. З 1994 р. в Україні діє система споживчої експертизи та сертифікації. Функціонують незалежні лабораторії у різних регіонах країни. В Одесі відкрито міжнародну школу консюмеризму. Виходить газета Української асоціації споживачів «Разом». У 1997 р. створено Українську Асоціацію Маркетингу (УАМ), яка сприяє розвитку різних аспектів ринкових відносин і видає фаховий журнал «Маркетинг в Україні». Отже, в Україні вже багато зроблено для створення цивілізованого ринку — ринку споживача. |
ВСТУП
Актуальність теми. Незважаючи на значимість оперативно-розшукової діяльності для забезпечення державної безпеки та боротьби зі злочинністю, на її вторгнення в конституційні права людини і громадянина, порядок здійснення та гарантії законності цього виду правоохоронної діяльності до недавнього часу не мали правової основи, а прокурорський нагляд та судовий контроль за нею, по суті, були відсутні.
Тільки з початком реформування і розбудови правової держави, основними принципами якої є верховенство Закону та забезпечення прав особи, на державному рівні було звернуто увагу на невідповідність порядку реалізації оперативно-розшукової діяльності новим соціально-політичним реаліям, вимогам до системи законодавчих гарантій захисту прав людини та громадянина. Однією з важливих передумов цього стало подолання застарілих уявлень про необхідність тотальної секретності регулювання оперативно-розшукової діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів. В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правовоі держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управленській, духовній та іншій сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам правопорядку. Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднані з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до закону та їх ігнорування. На стан закону та правопорядку негативно впливає відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових законів, формує негативну думку в суспільстві.
Дієвими гарантіями додержання законності органами податкової міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, є судовий контроль і прокурорський нагляд. Правовою основою здійснення контролю суддями і нагляду прокурорами у цій сфері діяльності є Конституція України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» «Про прокуратуру» та інші. Зокрема, Конституцією України згідно із міжнародними принципами додержання прав людини значно підвищено роль судів у здійснені контролю щодо законності застосування спеціальних оперативно-розшукових заходів, які обмежують права і свободи громадян. Тому ст. 3 Конституції України підкреслює, що "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свобода людини і її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави ". Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення діяльності держави, її органів і посадових осіб повної відповідальності з правових установкам. Ці вимоги мають свої орієнтири в повсякденному житті кожного громадянина. В умовах катастрофічного росту злочинності, у тому числі організованної і корумпованої, а також погіршення ії криміногенної характеристики, зростає роль органів прокуратури в посиленні нагляду за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність в забезпеченні одного з головних принципів криминального судочинства - невідворотності покарання за кожний вчинений злочин. на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Стаття 32 Конституції вперше встановила кожному громадянину гарантію судового захисту, права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Отже, актуальність теми даної курсової роботи пояснюється тим, що в сучасному українському економічному середовищі податкові злочини набувають найрізноманітніших форм, наносячи серйозний збиток бюджету, й суспільству в цілому. Тому дотримання однією із основних гарантій забезпечення правопорядку у суспільстві є ефективна реалізація органами податкової міліції своїх повноважень у сфері нагляду за дотриманням законності та протидії злочинності.
Методологічною основою курсової роботи є праці відомих українських вчених-економістів, науковців, різні нормативні й законодавчі акти. Темі контролю та нагляду за додержанням законів під час проведення орд органів податкової міліції потрібно надавати більше увага так як всі співробітники податкових органів, повинні неухильно дотримуватись законів, приписів та нормативних актів які саме забезпечують діяльність податкової миліції, багато хто з науковців присвячували свої публікації цій темі а саме, як Шорошев В. В., Юрченко А. В., Бараненко Б. І., Сущенко В. Д., Трасковський В. Л., Баліна С. Н., Кулик О.Г., Попов В.І., Лисиченко В. К. та інші.
Об'єктом курсової роботи є дослідження правовідносини, що складаються у зв'язку із здійснення нагляду та контролю за виконанням законів податковою міліцією, яка проводять оперативно-розшукову діяльність.
Предметом курсової роботи є система діючих в даний час в Україні нормативно-правових актів, що регулюють нагляд та контроль у цій галузі.
Мета цієї роботи є дослідження сутності та завдань нагляду та контролю за виконанням законів органів податкової міліції, які проводять оперативно -розшукову діяльність, предмет нагляду, основні напрямки нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина при здійсненні оперативно- розшукових заходів, а також межі реагування за виконанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
• розкрити поняття предмета, суть і завдання нагляду в даному напрямку;
• провести аналіз контролю за ОРД;
• визначити особливості контролю за ОРД;
• теоретично узагальнити засади прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, які здійснюють ОРД, дізнання та досудове слідство;
• структурувати предмет та об’єкти нагляду за додержанням законів органами, які провадять ОРД, дізнання та досудове слідство;
• окреслити завдання й повноваження прокурора по здійсненню нагляду за додержанням законів органами, які провадять ОРД, дізнання та досудове слідство;
• визначити проблеми забезпечення засобами прокурорського нагляду законності при розслідуванні вимагань, запропонувати шляхи їх розв’язання;
• охарактеризувати сутність прокурорського нагляду в даній сфері;
• визначити основні напрямки нагляду та контролю за додержанням прав і свобод людини і громадянина при здійсненні ОРД;
• виявити основні проблеми нагляду та контролю за виконанням законів податковою міліцією, яка проводять оперативно розшукову діяльність.
РОЗДІЛ 1
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |