Читайте также:
|
Відновлення незалежної Литви спричинило миттєву реакцію з боку керівництва СРСР. Вже з 18 квітня СРСР почав економічну блокаду Литви, яка тривала до 29 червня, нанісши таким чином потужний удар по економіці Литви. Тоді шляхом дипломатичних мір було скасовано блокаду, однак 10 січня Горбачов у формі ультиматуму звернувся до ВР Литви з вимогою негайного відновлення дії конституції СРСР на свої території Литви. Литовська влада жодним чином не могла погодитись і виконати такий ультиматум. Враховуючи ці обставини, вже в ніч з 10 на 11 січня 1991 року на вулицях Вільнюса з’явились радянські танки, солдати регулярної армії та бійці спецпідрозділу «Альфа». 11 січня радянська армія силою зайняла Будинок друку і будівлі Служби охорони краю у Вільнюсі, Шяуляї, Алітусі. Трохи пізніше був зайнятий Вільнюський залізничний вузол. План був такий: промосковські загони вриваються в ВР і розганяють парламент, після чого радянська армія і загони спеціального призначення "Альфа" скидають законний уряд Литви[46]. Але Радянському Союзу не вдалося втілити цей сценарій у життя[47].
На заклик Сейму Саюдісу відгукнулися тисячі жителів Вільнюса та інших литовських міст. Увечері 12 січня вони зібралися на чергування біля будівель парламенту, Литовського радіо і телебачення, телевізійної вежі. Навколо будівлі ВР були споруджені бетонні барикади і загородження з колючого дроту. близько опівночі радянські танки і броньовики оточили телевізійну вежу і будівлю Литовського комітету з телебачення і радіомовлення, які лише своїми грудьми захищали тисячі мирних жителів Литви. 13 січня 1991 радянська армія почала штурм телевізійної вежі, при якому загинуло 13 захисників свободи Литви, в тому числі і одна дівчина, Лорета Асанавічюте 1967 народження - вона потрапила під гусениці танку і померла в лікарні. У медичні заклади звернулися 580 постраждалих, в тому числі 152 жінки. У 312 захисників свободи від танкових пострілів холостими зарядами постраждав слух, у 122 чоловік були комбіновані рани (забиті, рвані, колоті, різані), 46 осіб отримали кульові поранення.[48]
Події поблизу телевізійної вежі потрясли Литву і луною рознеслися по всьому світу. Під час похорону жертв 13 січня в знак солідарності з Литвою дзвони звучали в Латвії, Естонії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та інших європейських країнах. У Соборі Паризької богоматері і в багатьох інших храмах світу служили меси і проводилися служби за Литву. Після подій 13 січня 1991 Вільнюс відвідала дружина і соратниця А. Сахарова Олена Боннер. Виступаючи на мітингу, вона сказала, що демократи Росії та інших республік повинні вчитись у литовців. У березні 1991 в Москві пройшла масова демонстрація, більше 200 тис. її учасників скандували: "Руки геть від Литви» «Горбачов, подавай у відставку!" Жителі Литви, які в ці трагічні дні цілодобово безперервно чергували біля серця нації - литовського парламенту, змогли встояти перед збройною силою і мирними засобами зупинили наростаючий вал радянської агресії. Незабаром цей досвід неозброєного опору був використаний і в інших Балтійських країнах, а також у Москві, де 19-21 серпня 1991 р. таким же чином вдалося захистити законну владу і демократію. З ретроспективної точки зору 13 січня 1991 в Литві можна порівняти з такими історичними подіями, як поява руху «Солідарність» у Польщі або падіння Берлінської стіни. Рух «Солідарність», початок об'єднання Німеччини завершило розпад блоку соціалістичних країн під крилом СРСР (так званого соцтабору) події 13 січня 1991 можуть знаменувати розпад самої Радянської імперії, оскільки саме тоді Росії стало очевидно, що СРСР приречений на розпад.
Похорон жертви 13 січня стали кульмінацією прагнення до незалежності і єдності нації і влади. Протягом 5 днів після подій 13 січня о Литві не було зареєстровано жодного кримінального злочину, а в загальному опитуванні щодо незалежності Литви, який був проведений в лютому того ж року, взяло участь 84 % населення з правом голосу, з яких цілих 90 % проголосували "за". Після плебісциту ВР Литви ухвалив конституційний закон про проголошення Литви незалежною демократичною республікою. Однак міжнародного визнання довелося почекати ще кілька місяців, оскільки Захід побоювався, щоб визнання Балтійських держав не завадило реформам М. Горбачова і не сприяло б розпаду СРСР. Вибір між Горбачовим і Литвою був нелегким для Заходу. Допомога прийшла з Ісландії - 11 лютого 1991 ісландський Альтинг першим визнав незалежність Литви. А після провалу серпневого путчу в Москві, коли комуністи спробували повернути собі владу в Радянському Союзі, шлях до визнання незалежності був відкритий. За кілька днів Литву визнали всі найбільші країни світу.
Таким чином, Саюдіс, який був результатом консолідації широких груп литовської інтелігенції, а в подальшому і всього литовського народу. Ідеї Саюдісу, які піднімали важливі для литовського суспільства проблеми, виконали роль потужного об’єднавчого чинника для всього литовського народу. Питання історичної правди, свободи слова, національної та культурної самобутності, незаконності приєднання до СРСР за німецько-радянськими договорами, проблеми екології, які проявились у будівництві Ігналінської АЕС та ін. – все це стало основою ідей Саюдісу, таким чином обумовивши його велику популярність. Здобуття мандатів на виборах у ВР СРСР та ВР ЛРСР, де у ВР ЛРСР Саюдіс здобув більшість місць у парламенті, таким чином отримавши позиції владної більшості, а отже можливість прийняття законів, проголошення незалежної від СРСР держави та приєднання до «параду суверенітетів».
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |