Читайте также:
|
Лекція 4.
1. Соціальне замовлення та завдання взаємодії клієнта та психолога.
2. Поняття: психологічної допомоги, психологічна взаємодія, психологічна підтримка та психологічний супровід.
3. Структура психологічного супроводу, його концептуальні складові.
1. Соціальне замовлення на роботу практичного психолога формується в суспільстві, або точніше, у деякій його частині, яка усвідомила необхідність у професійній допомозі для подолання виниклих труднощів. Першими усвідомили важливість і потребу практичної діяльності психолога представники професій типу «людина - людина» (по типології Е. А. Клімова), насамперед, учителі. Саме тому в нашій країні в цей час одержала найбільший розвиток сфера освіти, де працює найбільше число практичних психологів. Однак усе гостріше ставиться питання про необхідність кваліфікованих фахівців-психологів в установах і організаціях ширшого профілю для роботи з персоналом. Активно розвивається практична психологія в бізнесі, у рекламній справі, в управлінській сфері. Виникла нестача психологів-іміджмейкерів, психологів, що вміють працювати з політиками.
У результаті соціальних змін, що відбуваються, психолог отримав новий суспільний статус, який вимагає від нього ясного розуміння звернених до нього очікувань. Г. С. Абрамова у 1994 вводить поняття Замовника, Клієнта й Користувача психологічної інформації. Відповідно до її поглядів, ці поняття означають наступне:
Клієнт – людина, яка передає психологові знання про себе або про інших людей; при цьому вона вважає себе прямо або побічно відповідальною за зміст цієї психологічної інформації.
Замовник – людина, що звертається до психолога за психологічною інформацією (про себе, свою організацію або інших людей).
Користувач – людина, що одержує від психолога психологічну інформацію.
За Г. С. Абрамовою (1994), можна виділити чотири типи завдань взаємодії клієнта із психологом, які описано в таблиці:
| Завдання взаємодії клієнта з психологом | Система оцінок психологічної інформації клієнтом | Завдання психолога при роботі з таким замовленням |
| Соціальні завдання | „вірно-невірно” | Змінити систему оцінок, допомогти побачити свою мету в іншому світлі |
| Етичні завдання | „добре – погано” | Вказати на обмеженість оціночної шкали особистості |
| Моральні завдання | „добро – зло” | Продемонструвати умовність добра та зла, нетотожність їх критеріїв для різних людей |
| Психологічні завдання | Гнучка система оцінок | Надати психологічну допомогу |
Робота практичного психолога спрямована на те, щоб досягти від клієнтів переформулювання завдань перших трьох типів в завдання психологічні. Тільки тоді практичний психолог виявиться здатним надати реальну допомогу клієнтові у вирішенні його проблем.
2. Поняття психологічної допомоги є найбільш сталим в практичній психології. Зміст цього поняття представлено у сукупності головних напрямів професійної діяльності практичного психолога: психологічне просвітництво, психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування та психотерапія.
При цьому частіше за все під наданням психологічної допомоги мають на увазі послуги психолога тим, хто має серйозні труднощі у соціалізації, адаптації. Завдання психолога, таким чином, стають тотожними завданням лікаря: поставити діагноз, „нормалізувати” життєдіяльність людини. Іншими словами – знов таки ж зробити його „таким як усі”.
Інший підхід з’явився вже в середині 80-х років. Головна ідея цього підходу – поява поняття „співдія”. Зміст нової позиції полягає в тому, що працювати психологу слід не лише з тими, у кого є проблеми, а й з усіма людьми, проявляти взаємодію при їх розвитку. Майже одночасно з терміном „взаємодія” з’являється термін „підтримка”. У практичній психології освіти та в науковій літературі почали зустрічатися такі висловлювання, як „психологічна підтримка процесу навчання”, „психологічна підтримка розвитку дитини”.
В останні роки, завдяки старанням відомого московського фахівця М.Р. Бітянової і пітерських практичних психологів Г.Бардієр, І.Рамазан і Т.Череднікової широко вживаним стало словосполучення «психологічний супровід». Ідеологія супроводу полягає в тому, щоб не обмежувати дитину від труднощів, не вирішувати її проблеми замість неї, а створювати умови для здійснення нею усвідомленого, відповідального й самостійного вибору на її життєвому шляху. Психолог іде поруч із дитиною як друг і помічник (але не конвоїр). Дитина завжди може звернутися до нього по допомогу, але це не означає, що психолог стане все робити за нього. Функції психолога в парадигмі супроводу нагадують у чомусь роботу охоронця. Його й не видно, може бути, поки він не знадобиться. Найчастіше його завдання – це створення сприятливих умов дитині для самостійного рішення. Але бувають моменти, коли він повинен стрімко втрутитися, або зупинити, або повести за собою, щоб урятувати й допомогти.
Отже, супровід - це система професійної діяльності психолога, спрямованої на створення соціально-психологічних умов для успішного навчання й психологічного розвитку дитини в ситуаціях шкільної взаємодії. Об'єктом шкільної психологічної практики виступає навчання й психологічний розвиток дитини в ситуації шкільної взаємодії, предметом - соціально-психологічні умови успішного навчання й розвитку. Методом і ідеологією роботи шкільного психолога є супровід. І означає це для нас наступне.
По-перше, шлях за природним розвитком дитини на даному віковому й соціокультурному етапі онтогенезу. Супровід дитини опирається на ті особистісні досягнення, які реально є в дитини. Це положення дуже важливо при визначенні змісту роботи шкільного психолога. Він займається не тим, що вважають важливим учителі або «необхідно» з погляду великої науки, а тим, що потрібно конкретній дитині або групі.
По-друге, створення умов для самостійного творчого освоєння дітьми системи відносин зі світом і самим собою, а також для здійснення кожною дитиною особистісно значущих життєвих виборів. Внутрішній світ дитини автономний і незалежний. Дорослий може зіграти важливу роль у становленні й розвитку цього унікального світу. Однак дорослий (у цьому випадку — психолог) не повинен перетворюватися в зовнішню психологічну «міліцію» свого вихованця. У процесі супроводу дорослий, створюючи ситуації виборів (інтелектуальних, етичних, естетичних) спонукає дитину до знаходження самостійних рішень, допомагає їй прийняти на себе відповідальність за власне життя.
По-третє, в ідеї супроводу послідовно здійснюється принцип вторинності його форм і змісту стосовно соціального й навчально-виховного середовища життєдіяльності дитини. Психологічний супровід, здійснюваний шкільним психологом, не ставить своєю метою активний спрямований вплив на ті соціальні умови, у яких живе дитина, і ту систему навчання й виховання, що вибрали для нього батьки.
Нарешті, по-четверте, психологічний супровід дитини в школі переважно здійснюється педагогічними засобами, через педагога й традиційні шкільні форми навчальної й виховної взаємодії.
Твердження ідеї супроводу як основи шкільної психологічної практики, її об'єкта й предмета в описаній вище формі має ряд найважливіших наслідків, на які й опирається вся модель шкільної психологічної роботи. Наслідки ці стосуються цілей, завдань і напрямків цієї діяльності, принципів її організації, змісту роботи, професійної позиції психолога у відносинах з різними учасниками навчально-виховного шкільного процесу, а також підходів до оцінки ефективності його діяльності. Коротко зупинимося на кожному із цих наслідків.
3.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 193 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |