Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

млрд. у.г.о.

Рис. 7. Вплив невідсоткових факторів на інвестиції

До невідсоткових факторів відносять:

1. Технологічні зміни - технічний прогрес зменшує витрати на виробництво продукції або підвищує її якість, внаслідок чого зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки. Крива інвестиційного по питу переміщується праворуч (І₁; рис. 7.).

2. Рівень забезпеченості основним капіталом - від цього рівня залежить очікувана норма чистого прибутку. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися, крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І₂; рис. 3) і навпаки.

3. Витрати па придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає, крива інвестиційного попиту переміщується праворуч (І₁; рис. 7.) і навпаки.

4. Податки на підприємця. Збільшення податків негативно впливає на інвестиції, внаслідок чого крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І₂; рис. 7.) і навпаки.

5. Очікування. Якщо економічні умови у країні погіршуються, попит на товар різко скорочується, то фірми утримуються від інвестицій, крива інвестиційного попиту переміщується ліворуч (І₂; рис. 7.) і навпаки.

Невідсоткові фактори впливають на інвестиції та переміщують криву попиту на інвестиції (рис. 7.). Якщо невідсотковий фактор впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного попиту на інвестиції І перемінюється вгору (І₁). Якщо невідсотковий фактор не впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного попиту на інвестиції І перемінюється вниз (І₂).

Фактори, що впливають на мінливість інвестицій

Інвестиції - це найнестабільніший компонент сукупних витрат. Поведінку інвестицій важко передбачити, оскільки вони залежать від дуже мінливих факторів, таких як:

- тривалість строку служби інвестиційних товарів – капітальні товари мають невизначений термін служби. Тобто старе устаткування, споруди можна повністю ліквідувати й замінити або відремонтувати та використовувати ще, що, в свою чергу, впливає на обсяг інвестицій;

- нерегулярність інновацій – науково-технічні винаходи досить непередбачені та нерегулярні. Коли вони трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються;

- мінливість прибутку - прибуток є головним джерелом інвестицій і може бути дуже нестабільним, бо залежить від непередбачуваних факторів;

- мінливість сподівань - на внутрішньополітичні зміни, розробку нових джерел енергії, демографічні, законодавчі зміни, зміни у попиті, валютному курсі, страйки, зміни у державній політиці тощо.

5. Мультиплікатор інвестицій.

Нарощування інвестицій веде до зростання ВВП і сприяє досягненню повної зайнятості ще й в силу первинного ефекту, що відображається в макроекономіці під назвою ефекту мультиплікатора.

Вперше поняття мультиплікатора було введено англійцем Каном у 1931р., далі розроблялося Дж.Кейнсом, а також П.Самуєльсоном, Ф.Маклупом, Дж.Робинсом, А. Хансеном та іншими.

Теорія мультиплікатора відображає реальну залежність між нагромадженням, споживанням, ВНП та зайнятістю населення.

Мультиплікатор - це коефіцієнт, який показує зв’язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку.

Якщо, наприклад, споживання зросте на якусь величину ∆С, то це призведе до збільшення сукупних витрат і доходу ∆Y на таку ж величину, що, у свою чергу, викличе повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход).

Суть мультиплікатора полягає в тому, що між змінами інвестицій та валового національного продукту існує стійка залежність.

Ефект мультиплікатора проявляється в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій.

Отже, мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як:

1 1

MULT = ————, m = —— (10)

1 – MPC 1 – c’

МРС – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю і визначається за формулою:

∆С

МРС = —— (11)

∆Y

де: ∆ С – приріст споживчих витрат;

∆Y – приріст використовуваного доходу.

Оскільки гранична схильність до заощадження s’ = 1 – с’, отримуємо:

m = —— (12)

s’

Мультиплікатор інвестицій означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний і т.д. ефект капіталовкладень.

Мультиплікатор може бути простим і складним (повним).

Простий мультиплікатор – відображає лише вилучення коштів на заощадження.

Складний мультиплікатор отримується з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП).

Розглянемо приклад, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП (рис. 8).

Сукупні СВ₂

виртати

Рецесійний розрив

СВ₁

⁴⁵

ВВП₁ ВВП₂ ВВП

Рис. 8. Рецесійний розрив.

Величина, на яку сукупні витрати (СВ) менші ВВП при повній зайнятості, називають рецесійним розривом тому що дефіцит витрат призведе до скорочення ділової активності.

Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості.

Розглянемо приклад, коли сукупні витрати (СВ) перевищують величину ВВП, яка відповідає умовам повної зайнятості (рис. 9).

Сукупні СВ₁

виртати

Інфляційний розрив

СВ₂

⁴⁵

ВВП₂ ВВП₁ ВВП

Рис. 9. Інфляційний розрив.

Величину, на яку сукупні витрати більші ВВП при повній зайнятості, називають - інфляційним розривом.

Інфляційний розрив виникає у зв’язку з тим, що зростання сукупних витрат СВ₂ (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Тому наслідком є зростання цін, тобто інфляція.

Література

1) 1.Агапова Т. А., Середина С. Ф. Макрозкономика. - М.: Дис, 2007. - С. 64-87.

2) 2. Круги П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. - К.: Політехніка, 2012. - С. 29—34.

3) Макроекономгка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. - Львів: ІНТЕРЕКО, 2011. - С. 160-194.

4) Молиш Н. А. Макроекономіка: Навч. пос. - К: МАУП, 2013. - С. 62-71.

5) Паичигиин С. Макроекономіка: Навч. пос. - К.: Либідь, 2011. - С. 98-121.

6) Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. - К: Таксон, 2004. - С. 192-195.

7) Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 2009. - С. 77-98.

8) Селищев А. С. Макрозкономика: Учебник для вузов. -СПб.: Питер, 200. - Гл. 2,3.

9) Солоненко К. С. Макроекономіка: Навч. пос. для студентів економічних спец. вищих навч. закладів. - К.: ЦУЛ, 2012. -С. 71-89.

10) Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. - Вінниця:УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2011. - С. 124-154. 6.

11) Панчишин С. Макроекономіка: Навч. пос. - К.: Либідь, 2011. -С. 121-141.

12) 7 Поповенко Н. С., Забарная 3. Н, Маковеев П. С. Макроекономика: Уч. пос. - Одесса: ОГПУ, 2011. - С. 33-44.