Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 2. Бухгалтерський баланс

Тема 1. Бухгалтерський облік і основи організації.

Предмет і метод БО.

1. Історична довідка. Поняття господарського обліку, його види.

2. Користувачі бухгалтерської інформації.

3. Функції та принципи БО.

4. Мета. Предмет та об’єкти БО.

Питання 1. Історична довідка. Поняття господарського обліку, його види.

Для нормального функціонування будь-якої ринкової еко­номіки потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи — прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію дає тільки система господарського обліку.

Господарський облік як самостійна галузь формувався впродовж тисячоліть (близько 8—9 тис. років). Вперше бухгалтерський облік як окрему складову господарського обліку визна­чив італійський чернець і математик Лука Пачолі. Приблизно в 1494 р. він написав трактат "Про рахунки і записи", в якому обґрунтував поняття бухгалтерських рахунків і принцип подвійного запису.

Система господарського обліку діяльності підприємства включає три види обліку (рис. 1.1).

На відміну від інших видів господарського обліку бухгалтерський облік ґрунтується на документуванні всіх господарських процесів і відображенні їх у системі бухгалтерських рахунків із використанням методу подвійного запису, його рег­ламентують міжнародні й національні нормативні та законо­давчі акти.

Рис. 1.1. Види господарського обліку

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Види вимірників

Фінансовий облік — це комплексний системний облік гос­подарської діяльності підприємства через суцільне, повне і без­перервне відображення усіх господарських операцій за звітний період.

Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться з метою підготовки й подання інформації менеджерам для пла­нування, контролю й прийняття рішень на різних рівнях управ­ління підприємством.

Податковий облік — це система обліку валових доходів і валових витрат підприємства відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані податкового обліку використовують працівники податкових інспекцій з метою аналізу та контролю податків, які сплачує підприємство за встановленою податковою системою.

Питання 2. Користувачі бухгалтерської інформації.

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтер­ської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.

Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформа­ції можна подати за схемою, наведеною на рис. 1.3.

Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінан­совий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансо­вого інтересу.

Рис. 1.3. Класифікація користувачів облікової інформації

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (орга­ни податкової служби, органи державної статистики, органи держав­них і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнарод­них комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (бро­кери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

Питання 3. Функції та принципи БО.

Основними функціями бухгалтерського обліку є:

• здійснення безперервного, суцільного, взаємопов'язаного й документованого спостереження за економічними процесами та явищами в усіх ланках народного господарства;

• забезпечення достовірною та своєчасною інформацією внут­рішніх і зовнішніх користувачів про господарські процеси та явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність І стан його активів, зобов'язань і власного капіталу;

• формування інформаційної бази для планування, стиму­лювання, організації, регулювання, аналізу та контролю гос­подарської діяльності підприємств.

Для забезпечення виконання цих функцій облікова інфор­мація має відповідати загальноприйнятим принципам:

1) консерватизму (обачності), згідно з яким доходи обліко­вують, коли можливість їх отримання є цілком визначеною подією, а витрати відображують, якщо їх здійснення є можли­вою подією з метою запобігання оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства;

2) повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звіт­ність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що його приймають на її основі;

3) автономності підприємства, згідно з яким підприємство розглядають як самостійну господарську одиницю, яка має свої, відокремлені від власників, рахунки, складає бухгалтерський звіт;

4) послідовності, за яким облікова політика на підприємстві (методи оцінки активів, нарахування амортизації, зносу мало­цінних і швидкозношуваних предметів (МШП) тощо) має бути постійна протягом тривалого періоду часу;

5) безперервної діяльності, відповідно до якого вважають, що підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде ліквідоване;

6) нарахування, тобто доходи й витрати відображують у бух­галтерському обліку в тому періоді, в якому вони були нарахо­вані, незалежно від того, коли отримано чи сплачено гроші;

7) відповідності, який передбачає розмежування доходів і витрат між відповідними періодами;

8) превалювання сутності над формою, згідно з яким опе­рації обліковують відповідно до їх суті, а не виходячи з юри­дичної форми;

9) історичної собівартості, відповідно до якого в бухгал­терському обліку господарські засоби відображують за фактич­ними витратами на їх придбання (за собівартістю), а не за рин­ковими цінами;

10) єдиного грошового вимірника, що передбачає узагальнен­ня облікової інформації в єдиній грошовій одиниці;

11) періодичності (облікового періоду), відповідно до якого діяльність підприємства поділяють на звітні періоди (рік, квар­тал, місяць тощо).

Питання 4. Мета, метод БО, предмет та об’єкти БО.

Метою бухгалтерського обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Предмет бух­галтерського обліку складається з окремих об'єктів.

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos — дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі — прийом, спосіб дії.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

— хронологічного і систематичного спостереження;

— вимірювання господарських засобів і процесів;

— реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;

— узагальнення інформації з метою звітності.

Перелічені методи дають змогу формувати бухгалтерську інфор­мацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані фор­муються за допомогою таких інструментів — елементів методу:

— документування;

— інвентаризація;

— оцінка;

— калькулювання;

— рахунки;

— подвійний запис;

— бухгалтерський баланс;

— бухгалтерська звітність.

Документування — спосіб первинного спостереження і відоб­раження господарських операцій у первинних бухгалтерських до­кументах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік немож­ливий. Кожна господарська операція фіксується за допомогою доку­мента, заповненого з дотриманням певних вимог, що надають йому юридичної сили.

Інвентаризація — метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку. Проводиться шляхом описування, підрахун­ку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи ма­теріально відповідальних осіб.

Оцінка — спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтер­ського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники (характеристики) господарських засобів перераховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку ґрунтується пере­важно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбан­ня (історичної собівартості). Майно та господарські операції оціню­ють у національній валюті України шляхом підсумовування прове­дених витрат.

Калькулювання — це метод обчислення собівартості виготов­лення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витра­ти, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообороту капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закуп­ки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої про­дукції.

Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного групування у вста­новленому порядку. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, їх джерел і господарських процесів.

Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Подвійний запис є продуктом кругообігу господарських засобів, відображає подвійність господарських процесів. Суть його полягає у подвійному відобра­женні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми. Подвійний запис не тільки важливий технічний, а й контрольний прийом.

Бухгалтерський баланс — метод узагальнення даних через ра­хунки і подвійний запис. Баланс показує склад майна суб'єкта діяль­ності за видами (складом і використанням) і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Містить дані для аналізу фінансового стану його активів та ліквідності підприєм­ства. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які ха­рактеризують, з одного боку, майно суб'єкта господарювання, а з другого — його власний і залучений капітал. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період. Це впоряд­кована система взаємопов'язаних економічних показників госпо­дарської діяльності підприємства за звітний період. Звітність скла­дається за певними правилами і стандартами на підставі даних ра­хунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Предмет — це те, на що спрямована пізнавальна, творча та прак­тична діяльність людей.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це господарюючий суб'єкт в особі підприємства, організації, установи, особи та ін.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих елементів, складових, які називають об'єктами. Під об'єктом обліку розумі­ють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Предмет обліку — це факти господарської діяльності, які харак­теризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбан­ня, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізич­ними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, фор­мування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призна­ченням можна об'єднати в три групи:

1) господарські засоби (майно);

2) джерела господарських засобів;

3) господарські процеси.

Об'єкти предмета бухгалтерського обліку зображено на рис. 2.1.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські за­соби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, яки­ми є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

— за складом і розміщенням;

— за джерелами утворення (формування).

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у май­бутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознака­ми, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

— за формами функціонування;

— за характером участі у процесі обороту;

— за ступенем ліквідності.

Класифікацію активів підприємства наведено на рис. 2.2.

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джере­лами їх формування та цільовим призначенням класифікують на:

— джерела власних засобів;

— джерела залучених засобів.

До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновника­ми на час реєстрації підприємства), додаткового та резервного капі­талу, прибутку (одержаного за результатами діяльності). Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна — тобто чистими активами, що обчислюються як різниця між вартістю май­на (активів) і залучених коштів.

До залучених джерел формування господарських засобів нале­жать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприєм­ством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов'язань.

Тема 2. Бухгалтерський баланс

1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

2. Структура балансу

3. Вплив господарських операцій на баланс

4. Порядок читання та аналізу балансу

Питання 1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

Слово "баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеч­чині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжна­родної спілки бухгалтерів.

Баланс — це метод відображення стану господарських за­собів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

За формою баланс - таблиця, на лівій стороні якої відобража­ють склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відобража­ють джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Баланс

Актив Пасив

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті бухгал­терського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характери­зують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, при­буток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Спрощену форму бухгалтерського балансу подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Баланс підприємства

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою – це обов'язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність зумовлена тим, що в обох частинах балансу відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відобра­жене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його скла­данні. Отже, бухгалтерський баланс — це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей.

Питання 2. Структура балансу

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизняна, так і світова практика. Загальну характеристику побудови активу і пасиву балансу у світовій і вітчизняній практиці показано в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика вітчизняної і світової прак­тики побудови активу і пасиву балансу

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх форму­вання на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення по­треб зовнішніх користувачів.

Діючий баланс підприємства має такі форму і структуру (див. Баланс).

Як бачимо актив балансу складається з трьох розділів, а пасив — з п'яти розділів.

У І розділі активу балансу "Необоротні активи" об'єднано статті: (переписати з балансу самостійно) нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залиш­ковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довго­строкові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборго­ваність та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу "Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у викори­станні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживан­ня протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори, грошові кошти і їх еквіваленти (грошові документи, де­позитні сертифікати, чеки тощо).

У III розділі активу балансу "Витрати майбутніх періодів" – інформація про витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу "Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підпри­ємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До влас­ного капіталу відносять: (переписати з балансу самостійно) статутний капітал, пайовий капітал, додат­ковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

У II розділі пасиву балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів". До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'я­зань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування.

У III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску під­приємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням від­сотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання” відобра­жають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, почи­наючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборго­ваністю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розра­хунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів" відносять, зокрема, доходи у вигляді одер­жаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні пе­ревезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засоба­ми зв'язку тощо.

Питання 3. Вплив господарських операцій на баланс

Бухгалтерський баланс відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів підприємства та джерел їх фор­мування на певну дату. Проте у процесі господарської діяльності відбуваються безперервний рух засобів, зміна їхнього складу, розмі­щення та зміни в джерелах їх формування. Господарські засоби та їх джерела під впливом, господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлю­ють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Для вивчення характеру цих змін, розуміння їхнього змісту скла­демо баланс з невеликою кількістю статей і розглянемо кілька гос­подарських операцій.

Баланс підприємства станом на 01.04.200__р. (початковий баланс)

Протягом місяця на підприємстві було здійснено такі госпо­дарські операції.

Операція 1. Отримано в касу підприємства з його поточного ра­хунка готівку для виплати заробітної плати працівникам у сумі 40 000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збіль­шиться на 40 000 грн. і сума за статтею "Каса" становитиме 41 000 грн. (1000 + 40 000). Водночас на поточному рахунку в банку кошти на 40 000 грн. зменшаться і за статтею "Рахунки в банках" залишок становитиме 80 000 грн. (120 000 - 40 000).

Відобразимо цю операцію на нашому початковому балансі, який після першої операції матиме такий вигляд:

Баланс (після першої операції)

Як бачимо, зміни відбулися тільки в активі балансу, тобто відбу­лося переміщення коштів, а загальна сума їх не змінилася, відповід­но, і підсумок балансу залишився тим самим. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушилася.

Це перший тип операцій, який спричиняє зміни тільки в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу не змінюється.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

А_каса + 40 000, А _{рахунки в банках} – 40 000; Б _{початковий} = Б _{кінцевий}.

До операцій такого типу належать: видача готівки з каси під­звітним особам, надходження заборгованості від дебіторів у касу чи на рахунки в банку, оприбуткування готової продукції з виробницт­ва, відпуск сировини і матеріалів у виробництво та ін.

Операція 2. За рішенням зборів засновників підприємства част­ку прибутку в сумі 90 000 грн. розподілено на збільшення статутного капіталу.

Внаслідок цієї операції відбулися зміни в джерелах засобів: сума нерозподіленого прибутку зменшилася на 90 000 грн., а статутний капітал при цьому збільшився на цю суму і становив 650 000 грн. (560 000 + 90 000). Отже, друга операція внесла зміни тільки у статті пасиву балансу: вона зумовила перегрупування в джерелах засобів, що не позначилося на загальному підсумку балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу також не порушилася.

Відобразимо цю операцію на нашому початковому балансі, який після другої операції матиме такий вигляд:

Баланс (після другої операції)

Це другий тип операцій, який спричиняє зміни тільки в пасиві балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу не змінюється.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

П _{статутний капітал} + 60 000, П _{прибуток} – 60 000; Б _{початковий} = Б _{кінцевий}.

До операцій такого типу належать: утримання податків та інших платежів із заробітної плати працівників, що підлягає перерахуван­ню до бюджету, оплата заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів банків, формування резервного капіталу за ра­хунок прибутку, операції з переоформлення кредиторської заборго­ваності у боргові зобов'язання (векселі) та ін.

Операція 3. Від постачальників надійшли й були оприбутковані товари на суму 70 000 грн.

Внаслідок третьої операції відбулося збільшення запасів товарів на складі підприємства на 70 000 грн. Відповідно тепер у балансі з'явилась нова стаття "Товари", у якій залишок на кінець місяця ста­новитиме 70 000 грн. Одночасно відбулося збільшення заборгованості постачальникам за одержані товари на цю ж суму. Залишок за стат­тею "Постачальники" зросте до 191 000 грн. (121 000 + 70 000).

Як бачимо, ця операція відрізняється від попередньої: водночас викликає зміни в активі й пасиві балансу. Оскільки зміни в статтях активу і пасиву відбулися на одну й ту саму суму в сторону збільшен­ня, то загальний підсумок балансу також збільшився до 1 120 000 (1 050 000 + 70 000), але рівність не порушилася.

Після третьої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після третьої операції)

Це третій тип операцій, який спричиняє зміни в активі й пасиві балансу на одну й ту саму суму в сторону збільшення. Це, як прави­ло, операції пов'язані з додатковим залученням господарських за­собів (майна, запасів, коштів) в оборот підприємства.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

А _товари + 70 000, П _{постачальники} – 70 000; Б _{кінцевий}>Б _{початковий} на 70 000.

До операцій такого типу можна віднести: отримання і зараху­вання кредиту наданого банком, нарахування заробітної плати пра­цівникам з одночасним віднесенням її на витрати виробництва, розрахунки за авансами одержаними, векселями виданими та ін.

Операція 4. Перераховано підприємством з поточного рахунка в банку заборгованість за раніше отриманим кредитом на суму 100 000.

Ця операція викликала зменшення грошових коштів на поточ­ному рахунку в банку на суму 100 000 грн., залишок на якому тепер становить 20 000 грн. (120 000 - 100 000), і одночасно зменшення заборгованості банку за кредитом на цю ж суму. В результаті опе­рації, як бачимо, залишку за статтею "Кредити банків" не буде (60 000 - 60 000). Отже, це стаття пасиву балансу виключається.

Четверта операція, як і попередня, вносить зміни одночасно у дві статті балансу — активну і пасивну. Оскільки актив і пасив змен­шуються на одну й ту саму суму (100 000) рівність підсумків збері­гається, а загальний підсумок балансу зменшиться і становитиме 102 000 грн. (112 000 - 100 000).

Після четвертої операції баланс матиме такий вигляд: Баланс (після четвертої операції)

Це четвертий тип операцій на балансі, який спричиняє зміни в активі й пасиві балансу на одну й ту саму суму в сторону зменшен­ня. Це, як правило, операції, пов'язані з вибуттям активів підприєм­ства з господарського обороту.

Схематично, цей тип змін у балансі можна зобразити так: