Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розкрити зміст психосоматичних проявів стресу

Читайте также:
  1. Банківська система: зміст, рівні, функції
  2. В) Зміст уроку ІМ
  3. Визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за статутом, характером і змістом його роботи
  4. Вимоги до змісту і оформлення документів
  5. Вплив стресу на безпеку праці
  6. Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення
  7. До змістових структурних компонентів педагогічної етики належать моральна свідомість, моральна діяльність і моральні відносини.
  8. Доходи і прибуток фірми: зміст, види, ф-ції
  9. Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація
  10. Економічний зміст депозитів та їх класифікація

Специфіні особливості профілактики вигорання

До основних способів профілактики емоційного вигоряння російський учений Трунов відносить:

1. Пристосування себе до роботи – що означає вироблення в собі таких рис, які б могли зменшити ризик вигоряння. Це і певні види захисту, і такі риси, які емпатія, розуміння, підвищення комунікативних навичок.

2. Пристосування роботи до себе – зміна умов праці та певної мірою відстороненість.

3. Економічні витрати «емоційного палива» - менше емоційних затрат під час виконання професійних обов’язків.

4. Відновлення – компенсація затрачених зусиль та адекватний відпочинок.

Загальні рекомендації професіоналам із запобігання розвитку синдрому емоційного вигоряння можна сформулювати таким чином:

· перший крок до подолання вигоряння – розібратися з собою, зрозуміти свої цілі та уявити образ свого майбутнього, зрозуміти сенс того, чим саме людина займається;

· другий (інший спосіб) – перехід у сферу, яка лежить поруч. Тоді попередні знання, уміння та навички знаходять застосування. Людина робить так звану горизонтальну кар’єру;

· третій – не залишаючи даного виду діяльності, зробити її інструментом для досягнення більш глобальних ідей;

· четвертий – людина, залишаючись у тій же ситуації, починає робити акценти не на тому, що вона вже добре знає, уміє та засвоїла, а на тому, що являється для неї проблемою. Так можна віднайти новий сенс у старій професії, а її перетворення в інструмент саморозвитку стає профілактикою вигоряння.

Розкрити зміст психосоматичних проявів стресу

Етимологія: психосоматика — від грецьких слів psyche — дух, душа, і soma — тіло.

Терміном «психосоматичний розлад» більшість авторів називають порушення функції внутрішніх органів і систем, виникнення і розвиток яких найбільшою мірою пов’язаний з нервово-психічним фактором, специфічними особливостями емоційного реагування особи (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський, 1998).

Термін «психосоматичні розлади» виник нещодавно, але стани, що належать до цього визначення, відомі лікарям давно. Раніше вони називалися «неврозами внутрішніх органів». Найбільш чітке визначення дав С. Гіляровський: це зрив особи, що хворобливо відчувається та супроводжується розладами соматичної та вегетативної сфери, викликається психічними факторами, не є обумовленим органічними змінами, має тенденцію до переробки та компенсації. Поняття «психосоматична медицина» у власній історії мало різний зміст, опис та визначення. Багато авторів знаходять її коріння у глибокій старовині — у працях Платона, Сократа, Аристотеля та Гіппократа. До речі ще Гален вважав, що в 60 % його хворих симптоми мали швидше емоційне, ніж фізичне походження (N.E. Miller, 1983). У сучасному розумінні психосоматична медицина розглядається як метод лікування, а також як наука про взаємодії психічних та соматичних процесів, що щільно пов’язують людину з навколишнім середовищем. Такий принцип, що спирається на єдність тілесного та душевного, є основою цієї медицини. Він забезпечує певний підхід до хворого, що є необхідним не тільки в якійсь одній медичній спеціальності, але й у всіх галузях доклінічного та клінічного обстеження й лікування. Психосоматичні співвідношення не є проблемою сьогодення, це не тільки медична та соціальна проблема. У широкому сенсі цього слова — це проблема існування людини. По суті психосоматичні розлади — велике коло розладів, що об’єднує і депресивні розлади з соматичними порушеннями, і різні психічні розлади, що приєднують соматичні, які на якомусь етапі захворювання переважають та розцінюються як просто соматичні, без зв’язку або у зв’язку з психічними порушеннями.

Серед психогенних факторів, а це в широкому розумінні — усі дії зовнішнього середовища, що викликають тривалі негативні емоційні стани, виділяють такі:

1. Психосоціальні фактори: війни, катастрофи, національна та етнічна ворожнеча, втрата вищого соціального статусу, вступ до школи і труднощі в навчанні, перебування в цілодобових дитячих установах, дефекти виховання і батьківський деспотизм, виховання психічно хворими родичами, міжособистісні конфлікти.

2. Психосоматичні розлади виникають не в усіх, необхідна наявність грунту, тобто фактора певних індивідуальних особливостей (переважання недовірливих, істероїдних, іпохондричних рис).

3. Наявність так званого слабкого місця (дихальна система, травний тракт, серцево-судинна система та ін.), де і відбуваються суттєві зміни при складних життєвих ситуаціях і переживаннях.

4. Генетичний фактор. У людей, що мають спадкову схильність до соматичних захворювань, а також уроджену обтяженість психосоматичними захворюваннями (хромосомні порушення та ембріопатії, родові травми, початок захворювання до 3 років).

У психології часто акцентують увагу на 7 основних джерелах емоційно обумовлених (тобто психосоматичних) захворювань:

1. Внутрішній конфлікт.

2. Мотивація або умовна користь (наприклад, позбавлення від мігрені може «розплющити очі» на багато проблем, які «заважає бачити» голов­ний біль, і тоді пацієнт опиниться перед необхідністю їх вирішування).

3. Ефект навіювання (іншою особою).

4. «Елементи органічної мови». Хвороба може бути фізичним втіленням фрази (наприклад, слова «у мене серце за нього болить», «я від цього збожеволію» можуть перетворитися на реальні симптоми).

5. Ідентифікація з кимось, спроба бути схожим на когось, на ідеал; постійно імітуючи іншого, людина ніби відсторонюється від власного тіла.

6. Самопокарання. Якщо людина здійснює непристойний зі свого погляду вчинок, вона іноді несвідомо карає себе.

7. Остання, найсерйозніша і найглибша причина — хворобливий, травматичний досвід минулого. Як правило, це психічні травми раннього періоду дитинства.

Ще однією основною причиною психосоматичних захворювань може бути алекситимія. Останнім часом отримала розвиток теорія алекситимії (P. Sifneos, 1973). Це теорія недостатньої вербалізації емоцій. Алекситимія — поняття, що позначає нездатність людини до емоційного резонансу (від legere (лат.) — читати і thymos (грец.) – відчуття). Обмеження цієї здатності наявне в психосоматичних пацієнтів і має велике значення при обранні терапевтичної стратегії. Було відзначено, що хворі, які страждають від психосоматичних розладів, не можуть описати свої емоційні стани.

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 40 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав