Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація

Лекція 10. ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1. Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація.

2. Методологічні засади бухгалтерського обліку валютних операцій.

3. Облік готівкових валютно-обмінних операцій.

3.1. Облік операцій з купівлі та продажу іноземної валюти за гривні.

3.2. Облік операцій з конвертації готівкової іноземної валюти.

3.3. Облік операцій з прийняття на інкасо банкнот іноземних держав.

3.4. Облік операцій з іменними чеками в іноземній валюті.

3.5. Облік операцій з продажу та купівлі дорожніх чеків.

4. Облік операцій з купівлі та продажу банківських металів з фізичною поставкою.

5. Облік безготівкових операцій з купівлі та продажу іноземної валюти та банківських
металів.

6. Розкриття інформації про валютні операції.

Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15—93, валютні операції — це операції, пов'язані з:

• переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

• використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з переда­ванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

• увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

До валютних цінностей, згідно із зазначеним вище Декретом відносяться:

• валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

• іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповід­ної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (трат­ти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ін­ші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведе­ні до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів.

Потрібно зауважити, що наведене вище визначення поняття «валютні операції» має загальний характер, без виділення специфіки проведення цих операцій банками.

Валютні операції, які здійснюють банки, на думку автора, можна визначити як вид банківської діяльності у сфері міжнародних валютних відносин, що спрямований на одержання прибутку і охоплює різноманітні види операцій з валютними цінностями (за винятком операцій резидентів у національній валюті), що здійснюються на національ­ному та міжнародних валютних ринках як за дорученням клієнтів, так і за власні кошти банків.

Для більш повного розкриття економічного змісту «банківських валютних опера­цій», розглянемо їх види, які можуть здійснювати вітчизняні банки.

Відповідно до чинного законодавства України банки мають право здійснювати валютні операції тільки після отримання генеральної ліцензії НБУ. Види операцій з валютними цінностями, які можуть здійснювати банки, порядок і умови видачі бан­ківських ліцензій регулюються нормами Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих опера­цій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275. Згідно з цим нормативним документом банки за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України мають право здійснюва­ти такі операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Згідно з Положенням про здійснення уповноваженими банками операцій з банків­ськими металами, затвердженим постановою Правління НБУ від 6.08.2003 р. № 325, уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснен­ня операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:

а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах в інших уповноваже­них банках, у Національному банку та проведення операцій за ними;

б) відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банківських металах інших уповноважених банків;

в) відкриття та ведення поточних та вкладних (депозитних) рахунків клієнтів у бан­ківських металах;

г) купівля-продаж банківських металів за гривні;

ґ) залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);

д) залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

е) надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;

є) надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізич­ним особам — суб'єктам підприємницької діяльності);

ж) надання та отримання банківських металів у заставу;

з) відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;

и) перевезення банківських металів;

і) обмін зливків (зливку) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса банківського металу залишається незмінною); ї) конвертація одного банківського металу в інший.

Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійс­нення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківсь­кими металами на міжнародних ринках мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:

а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій за ними;

б) купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту;

в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
ґ) надання та отримання банківських металів у заставу;

д) відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.

Широкий спектр банківських валютних операцій дозволяє провести їх класифіка­цію як за ознаками, що є загальними для всіх банківських операцій, так і властивими лише валютним операціям, зокрема:

• економічною суттю;

• видами ринків, на яких здійснюються валютні операції;

• видами валютних цінностей;

• ступенем конвертованості іноземних валют;

• видами руху грошових потоків;

• характером посередницької діяльності;

• контрагентами, з якими проводяться валютні операції;

• наміром проведення;

• джерелами коштів;

• строками проведення;

• впливом на валютну позицію банку;

• відображенням на рахунках бухгалтерського обліку;

• типом події;

• видами доходів (витрат).

За економічною суттю валютні операції поділяються на касові, розрахункові, кредит­ні, депозитні, обмінні, гарантійні, довірчі та інші.

Більшість валютних операцій за своєю суттю аналогічні операціям, які здійснюють­ся в національній валюті. Наприклад, операція із залучення банком іноземної валюти від фізичної особи на депозит, по суті, нічим не відрізняється від операції із залучення на депозит національної валюти. Разом з тим, валютні операції більш складні порівня­но з іншими операціями. Це зумовлено тим, що у їх здійсненні використовуються різні види валютних цінностей; беруть участь як резиденти так, і нерезиденти; виникають додаткові ризики, зокрема, валютний; застосовуються норми, як національного, так і міжнародного права.

Серед валютних операцій є й такі, які повністю відрізняються від операцій, що про­водяться в національній валюті — обмінні операції. Розглянемо їх більш детально.

Обмінні операції — це операції з обміну одних валютних цінностей на інші.

В залежності від того, в якій формі одні валютні цінності обмінюються на інші, обмінні операції поділяються на готівкові, безготівкові та комбіновані (готівково-без­готівкові). Готівкові обмінні операції — це фізична купівля чи продаж одних видів валютних цінностей за інші. Готівкові обмінні операції здійснюються банками через операційну касу або пункт обміну іноземної валюти. До комбінованих (готівково-без­готівкових) обмінних операцій відносяться операції з купівлі-продажу готівкових валютних цінностей за безготівкові. Безготівкові обмінні операції — це операції з ку­півлі-продажу валютних цінностей, які здійснюються з використанням системи безго­тівкових розрахунків.

Залежно від строку поставки валютних цінностей, безготівкові обмінні операції по­діляються на спотові операції та строкові.

Операція спот — це операція з купівлі-продажу одних валютних цінностей за інші за обумовленим курсом на умовах їх поставки контрагентами не пізніше ніж на другий робочий день після дати укладення угоди.

Форвардні операції — це вид строкових валютних угод, за яких під час укладення угоди фіксується сума, валютний курс і термін поставки валюти, який перевищує два робочих дні. При цьому до настання обумовленого терміну платежі не здійснюються. Сума і строк угоди форвард не обмежені. Водночас найбільш поширеними термінами виконання форвардних угод є 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Як правило, форвардні валютні операції здійснюють з метою страхування від несприятливих змін валютних курсів. Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від ін­ших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Ці курси складаються з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або дисконту. Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, то для його визначення до спот курсу додається форвардна премія. Якщо ж форвардний курс ни­жчий від спотового, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвард­ного дисконту.

Валютний своп — це купівля-продаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного ви­купу на певну дату в майбутньому за визначеним курсом. Класичні «свопи» залежно від послідовності виконаних операцій «спот» і «форвард» поділяють на репорт і депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард». Депорт — це купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».

Залежно від термінів укладення угоди «свопи» поділяють на:

• звичайні (операції репорту і депорту);

• тижневі — «своп», коли перша угода виконується на умовах спот, а друга — на умовах тижневого «форвард»;

• одноденні — «своп», коли перша операція виконується з датою валютування «завтра»,
а зворотна — на умовах спот;

• форвардні свопи, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за форвардним курсом.

Валютними ф'ючерсами називають контрактні угоди на купівлю або продаж станда­ртизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та уз­годженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобов'я­зання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Здійс­нення валютних ф'ючерсних операцій відбувається тільки на біржовому ринку.

Особливостями валютного ф'ючерcного ринку є високий ступінь стандартизації контрактів; обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну; висока ліквідність контрактів; надійність укладених угод; можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Валютний опціон — контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов'язання, придбати або продати визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом впродовж визначеного періоду або за курсом на визначену наперед дату. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від ньо­го залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну, встановленим за опціонною угодою та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові та позабіржові. За характе­ром валютно-обмінної операції розрізняють опціони «кол» і опціони «пут». Перші да­ють право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціони «пут» дають власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу.

За видами ринків, на яких здійснюються валютні операції, останні поділяються на валютні операції, що здійснюються на внутрішніх валютних ринках та міжнародних ринках.

Внутрішні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків всередині країни і об­слуговують зв'язок із світовими валютними центрами. На внутрішніх валютних ринках банки здійснюють операції з купівлі-продажу національної валюти за іноземні валюти або банківські метали. Більшу частину контрагентів банків на національному валют­ному ринку становить місцева клієнтура. Ступінь задіяності національних ринків в операціях міжнародних ринків залежить від інтеграції економіки країни в світове господарство, від стану її валютно-кредитної системи, рівня валютного регулювання і валютного контролю.

Міжнародні ринки поділяють на регіональні та світові. На регіональних валютних ринках проводяться операції з певними валютами конкретного регіону. Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах, найбільшими з яких є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих, Токіо, Сінгапур, Бахрейн. На цих ринках банки в основному здійснюють операції тільки з валютами, які широко використову­ються у світовому платіжному обороті.

За видами валютних цінностей валютні операції класифікуються на:

• операції, що здійснюються в національній валюті з нерезидентами;

• операції, що здійснюються в іноземній валюті;

• операції, що здійснюються в банківських металах.

За ступенем конвертованості іноземних валют розрізняють валютні операції, що здійснюються у вільноконвертованих валютах та операції, що здійснюються у валютах з обмеженою конвертацією.

За видами руху грошових потоків валютні операції поділяються на:

• поточні торговельні операції;

• поточні неторговельні операцій;

• операції, пов'язані з рухом капіталу.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвер­дженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, до поточних торговельних операцій в іноземній валюті відносяться:

• розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням,
що відповідно до договору не перевищує строки, встановлені законодавством України
для здійснення таких розрахунків;

• розрахунки на території України між резидентами-суб'єктами господарювання за то­
вар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

• перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матері­альної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, відшкодувань за страховими випадками, премій, призів, спадкових коштів, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

• виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

• купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті;

• виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших право­ охоронних органів;

• платежі, що пов'язані зі смертю громадян;

За характером посередницької діяльності валютні операції можна класифікувати на активні та пасивні. До активних валютних операцій відносяться операції із надання кредитів клієнтам в іноземній валюті та банківських металах, розміщення іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, роз­міщення міжбанківських депозитів та надання міжбанківських кредитів у банківських металах. До пасивних валютних операцій відносяться операції із залучення коштів клієнтів в іноземній валюті та банківських металів на вклади, залучення іноземної ва­люти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, отри­мання міжбанківських кредитів та залучення міжбанківських депозитів у банківських металах.

За контрагентами, з якими банк проводить валютні операції, останні класифікують­ся на: міжбанківські операції; клієнтські операції; операції з резидентами; операції з нерезидентами; операції з фізичними особами; операції з юридичними особами.

За наміром проведення валютні операціі поділяються на такі, що проводяться за дорученням контрагента; власною ініціативою; з метою спекуляції, хеджування та ар­бітражу.

За джерелами коштів валютні операції поділяються на операції, що здійснюються за кошти клієнтів та операції, що здійснюються за власні кошти банку.

За строками проведення валютні операції класифікуються на негайні, короткостро­кові, середньострокові та довгострокові.

За впливом на валютну позицію банку валютні операції поділяються на операції, які не впливають на валютну позицію та операції, які впливають на валютну позицію.

За відображенням на рахунках бухгалтерського обліку валютні операції можна класи­фікувати на балансові та позабалансові валютні операції.

Поділ валютних операцій за типом події передбачає виділення операцій, які є одно­разовими та багаторазовими подіями. Валютна операція вважається одноразовою подією, якщо моменти початку та завершення її виконання збігаються в часі. До операцій, які є багаторазовими подіями належать операції, що мають операційне життя, тобто кілька разів відображаються в облікових реєстрах.

За видами доходів (витрат), валютні операції поділяються на операції, пов'язані з одержанням (сплатою) комісійних доходів (витрат), процентних доходів (витрат) та торговельних прибутків (збитків).