Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основи державної політики в галузі охорони

Праці

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професій­ної захворюваності.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України, спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і грунтується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень з цією метою, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

В Україні прийнята і реалізується Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 pp., що була затверджена Кабінетом Міністрів 10.10.2001 p. (наказ № 1320).

Ця програма передбачає комплексне розв'язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров'я працівників, їх соціального захисту, створення належних, безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Перший розділ програми "Організаційні заходи" передбачає проведення атестації робочих місць з небезпечними та шкідли­вими умовами праці, створення національного реєстру канцеро­генних небезпечних підприємств, цехів і професій тощо.

Другий розділ "Пріоритетні науково-технічні дослідження і розробки з охорони праці" містить 45 заходів. Серед них:

- завершення розробки та впровадження на вугільних шахтах автоматизованої системи контролю пиловибухобезпеки (2001 p.);

- розробка автоматизованої системи контролю параметрів роботи потенційно небезпечного устаткування (2003 p.);

- створення засобів шумопоглинання для пневматичних при­строїв технологічного устаткування (2003 p.);

- розробка методики проведення гігієнічних досліджень і оцінки умов праці, методики дослідження важкості та напруже­ності трудового процесу для впровадження гігієнічної класифі­кації праці за показниками шкідливості й небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (2004 p.);

- розробка і впровадження у провідних галузях промисловості системи професійного психофізіологічного добору спеціалістів, зайнятих на роботах з підвищеним рівнем небезпеки (2005 p.) тощо.

Третій розділ "Нормативно-правове забезпечення охорони праці" передбачає приведення нормативно-правових актів з пи­тань охорони праці у відповідність до вимог директив Європейського Союзу (2005 p.).

Четвертий розділ "Забезпечення працівників засобами колек­тивного захисту та контролю виробничого середовища" містить вісім заходів. Серед них:

- створення приладів для здійснення контролю мікроклімату на робочих місцях (2003 p.);

- розробка апарату (приладів) для вимірювання радіаційного випромінювання у вугільних шахтах для проведення оцінки і здійснення контролю безпечних умов праці (2003 p.).

П'ятий розділ "Інформаційне забезпечення охорони праці" передбачає випуск періодичних інформаційних видань з охорони праці.

Шостий розділ програми "Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці" присвячений вивченню досвіду зарубіжних країн у сфері охорони праці, участі у діяльності міжнародних ор­ганізацій.

Фінансування Національної програми здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві та професійних захворювань Державного бю­джету, а також інших джерел.

Враховуючи той факт, що стан охорони праці відбивається практично на всіх показниках якості життя суспільства (тривалості життя людей, стані їх здоров'я, збереженні національного багатс­тва), наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.10.2001 р. № 432 затверджено Концепцію управління охо­роною праці. Концепція спрямована на реалізацію положень Конституції та законів України щодо забезпечення охорони життя й здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, а також належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, впрова­дження нових і вдосконалення існуючих механізмів управління в галузі охорони праці.

Метою концепції є реалізація конституційного права працюю­чих на належні, безпечні й здорові умови праці. Концепція скла­дається з розділів:

1. Загальні положення.

2. Державна політика управління охороною праці.

3. Реформування у сфері управління охороною праці.

В основу розробки концепції покладені такі принципи:

- принцип обов'язкового забезпечення безпеки людини, пріоритету життя і здоров'я працівника стосовно результатів ви­робничої діяльності підприємств;

- принцип плати за ризик. У багатьох країнах економічні пільги і санкції є важелями державної політики у галузі охорони праці. За розрахунками німецької ради підприємців, наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. Невипадково в багатьох розвинених країнах інвестування в заходи з охорони праці вважаються вигідним бізнесом;

- принцип добровільності й прийнятності ризику, тобто ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;

- принцип правового регулювання ризику, тобто наявності державних законів, що встановлюють систему заборон і норм попередження нещасних випадків та профзахворювань, а також обов'язкову відповідальність за порушення цих законів;

- принцип доступності й відкритості інформації з питань охорони праці.

Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як у навколишньому середовищі, так і в середовищі праці. Головне завдання охорони праці полягає в тому, щоб забезпечити безпечні, нешкідливі і сприятливі умови праці людини, підвищити рівень безпеки праці, культури та організації виробництва, полегшити працю та підсилити її привабливість.

Соціальне значення охорони праці полягає в тому, що підвищується ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров'я людини та розвиток її особистості, стан здоров'я, ставлення до праці, соціальну активність.

До позитивних соціальних результатів впливу охорони праці можна віднести також максимальне задоволення однієї з найвагоміших потреб людини – потреби в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов'язаної з цим потреби у змістовній, творчій, високопродуктивній праці, зміцненні здоров'я.

Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

Покращення умов праці, підтримання на належному рівні шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, зниження показників виробничого травматизму та професійної захворюваності сприяє зростанню періоду професійної активності працюючих, продуктивності праці, скороченню видатків, пов'язаних з виробничим травматизмом та професійною захворюваністю, скороченню видатків на пільги та компенсації.

Наукові дослідження доводять, що раціональний комплекс заходів, спрямованих на покращання умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15... 20% і більше. Дослідження доводять, що великий вплив має освітленість робочих місць. Так, природне освітлення збільшує продуктивність праці на 10%, а раціональне штучне освітлення – на 6... 13%. Правильна організація робочого місця збільшує продуктивність праці на 21%, функціональна музика – до 12%, раціонально пофарбоване приміщення та обладнання – на 25% тощо.

Продуктивність праці різко знижується при високій температурі повітря робочої зони і складає при 26... 30°С всього 20... 50% від її рівня при 18°С.

Покращання умов праці, впровадження заходів щодо забезпечення безпеки праці супроводжується зниженням показників виробничого травматизму та професійної захворюваності. Зростає ефективний фонд робочого часу, що зумовлює економічний ефект.

Ще одним резервом економії матеріальних ресурсів, пов'язаних з покращанням умов праці, є скорочення витрат на пільги та компенсації працюючим за роботу у шкідливих умовах.