Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Читайте также:
  1. II. Загальні положення
  2. Буддизм. Основні положення вчення. Культ. Історичний розвиток буддизму. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна. Регіональний буддизм
  3. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання. Загальні положення
  4. ВИСНОВКИ ДО 5 РОЗДІЛУ
  5. Декларацiя про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки.
  6. До підрозділів 2.1-2.2
  7. Екстра́кція— спосіб розділення суміші речовин на складові частини за допомогою розчинника, в якому вони розчиняються неоднаково.
  8. Загальні вимоги
  9. Загальні вимоги
  10. Загальні вимоги безпеки

Видалено згідно з документом "Закон України від 9 лютого 2006 р. № 3421-IV" від 03.03.2006

ЗАКОН УКРАЇНИ Основи законодавства України про охорону здоров’я 19 листопада 1992 р. № 2801-XII

(із змінами, внесеними згідно)'Закон України від 19 травня 2011 р. № 3395-VI''Закон України від 7 жовтня 2010 р. № 2592-VI''Закон України від 12 лютого 2008 р. № 121-VI''Закон України від 17 травня 2007 р. № 1033-V''Закон України від 27 квітня 2007 р. № 997-V''Закон України від 8 лютого 2007 р. № 657-V''Закон України від 19.12.2006 р. № 489-V''Закон України від 9 лютого 2006 р. № 3421-IV''Закон України від 19 січня 2006 р. № 3370-IV''Закон України від 20.12.2005 р. № 3235-IV''Закон України від 2 червня 2005 р. № 2624-IV''Закон України від 1 березня 2005 р. № 2427-IV''Закон Украни від 23.12.2004 р. № 2285-IV''Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1694-IV''Закон України від 27.11.2003 № 1344-IV''Закон України від 26.12.2002 № 380-IV''Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489-III''Закон України від 14 лютого 1997 року № 70/97-ВР''Закон України від 13 жовтня 1994 року № 200/94-ВР''Закон України від 23 вересня 1994 року № 183/94-ВР''Закон України від 25 лютого 1994 року № 4039а-XII''Закон України від 3 лютого 1993 р. № 2978- XII'

(Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007)

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров’я

Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров’я.

Стаття 2. Міжнародні договори України в галузі охорони здоров’я

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону здоров’я, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

здоров’я — стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;

охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя;

заклади охорони здоров’я — підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров’я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників;

медико-санітарна допомога — комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів.

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Стаття 4. Основні принципи охорони здоров’я

Основними принципами охорони здоров’я в Україні є:

визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій;

гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров’я;

відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров’я;

попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я;

багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

Стаття 5. Охорона здоров’я — загальний обов’язок суспільства та держави

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов’язані забезпечити пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров’ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров’я в їх діяльності, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 91 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав