Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розділ II. ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови пра­ці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкід­ливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслід­ки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законо­давства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медич­ним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності вис­новку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загально­обов'язковому державному соціальному страхуванню від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних про­цесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів ви­робництва, стан засобів колективного та індивідуального за­хисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його жит­тя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для ви­робничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтвер­джується спеціалістами з охорони праці підприємства за учас­тю представника профспілки, членом якої він є, або уповнова­женої працівниками особи з питань охорони праці (якщо про­фесійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною дру­гою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним збе­рігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за влас­ним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного дого­вору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується ви­хідна допомога в розмірі, передбаченому колективним догово­ром, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медич­ного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати прове­дення навчання працівника з набуття іншої професії відповід­но до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільни­ці, окремого виробництва або устаткування органом держав­ного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профі­лактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчови­ми продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, ско­рочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану від­пустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначено­му законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачу­ється грошова компенсація на придбання лікувально-профілак­тичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлюва­ти за колективним договором (угодою, трудовим договором) пра­цівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. ч/. Протягом дії укладеного з працівником трудового догово­ру роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмі­рів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йо­му додатково.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, інши­ми засобами індивідуального захисту, мийними та знеш­коджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятли­вими метеорологічними умовами, працівникам видаються без­оплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеці­альне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучають­ся до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів інди­відуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини пра­цівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій раху­нок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів зо свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може до­датково, понад встановлені норми, видавати працівникові пев­ні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здо­ров'я працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здій­снюється Фондом соціального страхування від нещасних ви­падків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснюва­ти потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з не­щасним випадком на виробництві або професійним захворю­ванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заро­бітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також праце­влаштування відповідно до медичних рекомендацій. ~~ Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним ви­падком на виробництві або професійним захворюванням за­раховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких робо­тах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (не фізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побуто­вим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і ро­біт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджу­ються спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дити­ну, регулюється законодавством.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важ­ких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщен­ня речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідли­вими і небезпечними умовами праці, граничних норм підійман­ня і переміщення важких речей, що затверджуються спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після поперед­нього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкід­ливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповноліт­ніх визначаються законом.

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зо­бов'язані створювати для них умови праці з урахуванням ре­комендацій медико-соціальної експертної комісії та індивіду­альних програм реабілітації, вживати додаткових заходів без­пеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї ка­тегорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і пра­цевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.