Читайте также:
|
| У колі наукових інтересів національних педагогів перебували проблеми: - усунення соціальної несправедливості та встановлення соціальної гармонії в суспільстві, один із шляхів для досягнення якої соціальне виховання (Г. Сковорода, Т.Г. Шевченко та ін.); - вплив соціального середовища і колективу на формування особистості (Т.Г. Шевченко, К.Д. Ушинський, С.Ф. Русова та ін.); - соціально-педагогічна діяльність в системі освіти, наближення закладів освіти до життя (М.І. Пирогов, С.Ф. Русова, Х.Д. Алчевська); - роль засобів виховання у соціалізації особистості (Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський, О.В.Духнович, С.Ф.Русова і т.д.); - особливості педагогічної роботи з дефективними дітьми (С.Русова); - розширення сфери дії соціальної педагогіки (крім дітей з девіантною поведінкою, хворих, сиріт сюди попадає доросле населення) – С.Русова, Х.Алчевська та ін.; - виховання милосердя, смиренності, притаманних християнській релігії (“Руська трійця” – М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький; Г.С.Сковорода та ін.). Окрім того, необхідно відзначати філантропічну діяльність національних діячів із створення шкіл та благодійних установ, зокрема, недільних шкіл, чим плідно займались О.Духнович, М. Корф, Х. Алчевська, С. Русова. Українських мислителів, у творчості яких є елементи соціальної педагогіки, можна умовно віднести або до буржуазно-демократичного чи ліберального або до радикального (революційно-демократичного) напрямів соціально-політичного руху. Представники першого напряму прагнули реформ в галузі освіти та виховання, але не пов’язували їх з перебудовою суспільного устрою (К.Д.Ушинський, М.І.Пирогов та ін.). Представники другого - прагнули до повалення існуючого ладу, навіть революційним шляхом, тому що тільки при зміні устрою можлива реорганізація освітньо-виховних процесів (Т.Г.Шевченко, І.Я. Франко та ін.). |
17. Виникненя соціальної роботи як професії в к.Х1Х-поч.ХХ ст.. (М.Річмонд, Д.Аджамс, А.Саломон) Теоретичні підходи до соціальної роботи сформувалися на початку XX ст. у працях зарубіжних західних дослідників. Найбільш відомі з них такі: М. Річмонд,В. Робінсон,Дж. Тарт, О. Ранк,Г. Гамільтон,Ф. Бістек,Х.Х. Перлман Ф. Холліс і Р. Смол-лі.Обмін досвідом «дружніх візитерів», що працюють у різних агентствах, поступово приймав форму навчальних курсів. В 1898 р. з ініціативи М. Річмонд почала свою діяльність перша національна школа прикладної філантропії. Суспільство організованої добродійності в Лондоні відкриває в 1903 р. перший спеціальний навчальний заклад для підготовки соціальних працівників, що одержує назву «Школа соціології». В 1908 році під керівництвом фундаторки жіночого руху в Європі Аліси Соломон відкривається жіноча школа для соціальних працівників у Німеччині. До 1910 року в розвинених європейських країнах і США налічувалося вже 14 шкіл соціальної роботи. Перші школи соціальних працівників давали, як правило, однорічну підготовку. В 1899 році в Амстердамі був відкритий інститут по підготовці соціальних працівників. Навчання в ньому було розраховано на 2 роки, форма навчання була очна. Навчатися могли як жінки, так і чоловіка, і вони одержували теоретичну й практичну підготовку.В 1920е роки відкриваються перші школи соціальної роботи в Бельгії, Норвегії, Швеції, Італії. В 30і роки минулого століття число країн, що приступилися до підготовки соціальних працівників, продовжує збільшуватися: Іспанія, Ізраїль, Ірландія, Люксембург, Греція, Португалія, Данія, Індія, Єгипет. Як бачимо, соціальна робота як професія стає відомої вже в країнах третього миру У США першими підручниками були книги Амоса Уорнера «Американська добродійність» і Мери Річмонд «Дружній візит до бідняків: практичне керівництво для працюючих у благодійних організаціях». Джейн Адамс брала участь у діяльності професійної благодійної організації — Гільдії сусідів (поселенців), заснованої 1886 року в Нью-Йорку. Ключова ідея руху поселенців полягала у визнанні того, що бідність і нещастя людей обумовлені соціальним середовищем, яке необхідно змінювати. Алісе Саломон (1872-1948), котра відстоювала необхідність належної практики, а також широкої програми підготовки соціальних працівників, яка б передбачала вивчення дисциплін психологічного, медичного, педагогічного і правового спрямування. Було створена 1925 року Німецької академії жіночої соціальної і педагогічної руху.
18. Перехід до спеціалізації соціальних установ та працівників, що в них зайняті в Західній Європі Х1Х ст.. Наприкінці XIX століття в багатьох країнах Європи, у тому числі і в Швеції, виникають спеціальні державні форми допомоги засудженим тим, хто звільнився з місць позбавлення волі; спеціальні системи догляду за хворими; спеціальна допомога сліпим і глухим; обов'язкове державно-муніципальне навчання населення; приватне й муніципальне посередництво із забезпечення роботою; профспілкова каса допомоги для хворих, безробітних. Паралельно з державною системою піклування про бідних формувалася система добродійних установ, спрямованих на надання, в першу чергу, індивідуальної допомоги клієнтам У Росії початок становлення системи допомоги нужденним відбувається за часів правлінням Петра І, коли 8 червня 1701 року виходить указ «Про богадільні для бідних, хворих та престарілих». Згідно з цим указом, створювалися будинки для осіб, які не мали засобів існування, хворих та престарілих, їх годували за рахунок казни та надавали ліки, а також наймалися працівники, у функції яких входило доглядати за тими, хто жив у богадільні. У цей період також починають будувати дитячі притулки та інші соціальні установи. У 1780 році у Вологді було засновано перший притулок для бездомних, організований меценатом Т. Е. Колосниковим за власний кошт. За царювання Миколи І з'явилася велика кількість будинків для інвалідів, які називалися військовими богадільнями, серед них Чисменська поблизу Петербурга, Ізмайлівська біля Москви. Формуються дві основні моделі допомоги: «американська» і «європейська», в основі поділу яких лежить різне співвідношення ролі держави і суспільства в системі соціального піклування. Для «американської» моделі характерним було переважання впливу держави, яка формує і реалізує відповідні програми соціальної допомоги й підтримки, а «європейська» модель ґрунтується на ролі допомоги в межах громади, тобто міського або сільського самоврядування. Саме з цього часу починається професійна підготовка соціальних працівників; особливе місце в соціальній роботі займають такі види допомоги, як соціально-психологічна реабілітація й адаптація, соціокультурна анімація.
19. Започаткування соціальної роботи як професійного виду діяльності (поч..ХХст.). Провідні викладачі соціальних наук Великобританії виразно підтримують викладання соціальної роботи у вузах, однак дослідження показують, що усередині самої системи вищого утворення немає повної згоди щодо місця й ролі дисциплін соціальної роботи.
Утворення в області соціальної роботи у вищій школі Англії має довгу історію. Починається вона з курсів, що проводилися в університетах у першій половині минулого сторіччя. Уряд протягом 1930-х років починало й, пізніше, в 1940-х і 1950-х роках, розвивало спеціалізовані курси по охороні дитинства й добродійності аж до кінця 1960-х. Ці курси були з'єднані після 1971 року. Незабаром була сформована Центральна Рада для Утворення й Навчання в Соціальній Роботі (CCETSW) з метою розвити й затвердити професійне утворення в соціальній роботі. Безліч непорівнянних кваліфікацій бути з'єднано, і в 1972 році, після твердження Свідчення про Кваліфікацію в Соціальній Роботі (CQSW), для працівників патронажу була представлена стандартна кваліфікація. Цей крок забезпечував дворічні курси для абітурієнта без вищого утворення й один рік для тих, хто мав учений ступінь у соціальних науках. Всі курси включали польову практику. Вони були засновані в університетах і інших установах вищого утворення.
Важливим нововведенням, було створення вимог до Кваліфікації в Соціальному Обслуговуванні (CSS) - прискореного курсу для обслуговуючого штату. В 1980-х було запропоновано трирічне навчання, що веде до загальної кваліфікації в області соціальної роботи, з обов'язковим кінцевим роком спеціалізації (CCETSW 1987). Однак уряд відхилив цю пропозицію як занадто дороге, і в результаті було затверджено дворічне утворення. Слухачам вручається Диплом фахівця із Соціальної Роботи (DipSW), що включає елемент спеціалізації в другому році (CCETSW 1989, 1993).
Таким чином, курси підготовки в області соціальної роботи забезпечуються консорціумами агентств у партнерстві з установами місцевого середнього й вищого утворення. У деяких областях вони включають всі можливі коледжі, в інші є кілька консорціумів, кожний зі своїм напрямком і партнерами.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 222 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |