Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Типологічні риси художньої культури Месапотанії

Читайте также:
  1. Архаїчні джерела української культури
  2. Видатні діячі української діаспори та їх внесок у розвиток культури.
  3. Відродження національної культури в сучасній Україні.
  4. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян
  5. Етапи розвитку художньої культури греків
  6. Європейське Відродження як контекст української культури. Гуманізм та універсалізм художньої картини епохи Відродження.
  7. Комунікативні ознаки культури мови
  8. Критерії нервово-емоційної втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури.
  9. Культура українського народу в контексті світової культури.
  10. Культурист Валерій Заярнюк. Версія потребує пильної уваги

Художня культура обумовлена релігійними уявленнями.

Змінюються погляди людини на смисл життя і на богів. Якщо для єгиптян була характерна віра у вічне життя і головне було створити для себе дім для вічного життя – гробницю (піраміду), то тут – віра в те, що головна мета життя людини – служіння своєму божеству. А це означало, що треба перш за все побудувати дім для бога – святилище. Пригадайте міф “Гора небес до землі”, в якому розповідається, як Енліль будує собі храм. Таким святилищем і стала головна форма культової архітектури шумерів – зиккурат. Він мав три або сім ярусів (бо сім аннунаків чи три головних боги), був чимось схожий на піраміду Джосера: “сходи до неба” і сходинки були важливою частиною архітектурного рішення. Кожний “поверх” мав свій колір: чорний – бітум – нижній; колір цегли-сирця – середній; білий та червоний – верхній. Закінчувався синім кольором верхнього храмика, де і розташовувалося святилище (колір глазурованої цегли).

У святилищі були ліжко, стіл, стілець, і кожної ночі там залишали їжу для бога і доброчесну, цнотливу жінку для обслуговування бога (Геродот з цього іронізував). Туди могли входити тільки жерці і вони використовували святилище для астрономічних спостережень.

Тобто не заупокійний культ, а доброчесне життя на землі і вірне служіння своєму богові – це ідеал шумерів і вавилонців, які вважали, що ніколи не вмирає тільки бог і все йому служить.

Тому кожне місто мало свій зиккурат на честь бога-покровителя міста.

Найбільш відомим є зиккурат Мардука – бога Вавилона. Він відомий за біблійською легендою про Вавилонську вежу. Це зиккурат Етеменанкі (“Дім радощів землі до небес”), збудований за часів Навуходоносора ІІ – Нововавилонське царство (605 – 562 рр.). Це була грандіозна споруда, яку описав Геродот: сім ярусів, нижній квадрат – 91х91 м, висота першого ярусу – 33 м, загальна висота – 90 м. Завершувався храмиком з синьої цегли з золотими рогами бика, що сяяли на сонці.

Цей зиккурат входив до архітектурного ансамблю міста Вавилона, куди, окрім нього, входили: 4 комплекси оборонних мурів (бо тоді місто повинно було бути фортецею) з вежами-контрфорсами, з 8 брамами – бастіонами, головна процесійна дорога богині Іштар зі славнозвісними воротами (стіни були такі широкі, що на них, як свідчив Геродот, могли роз’їхатися дві колісниці); два палаци Навуходоносора, 53 храми і висячі сади Семіраміди – одне із семи чудес світу.

Найбільш розвинутим різновидом мистецтва була скульптура, що знову відродила магічний образ звіра. Архетиповими для вавилонян були два звірі: бик та лев. Адже ж і в молитовних гімнах Дворіччя лютість богів порівнювалася з лютістю лева, а могутність - з могутністю бика.

Ми знайдемо ці теми скрізь: у надвишку арфи з зиккурата в Урі, у сосуді з зображенням биків і левів, у крилатих биках з палацу Саргона ІІ, ви бачили лева і на воротах богині Іштар.

Славнозвісний рельєф “Велике левине полювання” з яскравими фігурами пораненого лева та вмираючої левиці – шедеври світового рівня (з палацу Ашшурбанапала – Ассирія. VII ст. до н. е.).

Малі пластичні форми менше збереглися, бо йшли війни. Найчастіше знаходять невеличкі фігури з різних порід каменю – т. зв. адоранти – ті, що моляться. Як і з палеолітичними венерами, тут є символізація зображення й типологічні риси:

- схематичні фігури, тіла;

- обличчя-маска;

- величезні очі, інкрустовані кольоровим камінням (статуетка Ебіх-іля – алебастр, мармурові статуетки з Тель-Асмара). Залишається канон рядкового зображення (“Шдандарт із Ура” – ІІІ тис. до н. е.).

Література як і в Єгипті складається з міфів, що їх розшифровують і досі. Саме шумери започаткували в літературі епос міфологічного змісту, створивши першу героїчну поему “Епос про Гільгамеша”. Це спільний шумеро-аккадо-вавилонський епос – поема, записана на 12 табличках. Прообразом її героя – Гільгамеша (на 2/3 бог, на 1/3 людина)

Головна ідея поеми – ідея вічної слави людини, яка прийшла на зміну мрії про безсмертя. Смерть – це зло, але вона не може перекреслити того, що створила людина. І саме в цьому створеному людиною і виявляється її безсмертя.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 101 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав