Читайте также:
|
Слово культура поход. від латин. і означає вирощую, виховую. Спочатку цей термін викор.в посібниках по с/г. щоб відрізнити диких тварин від тих, що вирощені людиною.
Стосовно люд.розуму і його вдосконалення цей термін став використовувати Цицерон. В широкому значенні цього слова культура охоплює всі сторони існування людини у світі – це результати діяльності людини, включаючи вдосконалення самої людини.
Цивілізація (з латин.- громадянський) – це такий рівень розвитку культури, коли існує писемність, держава, релігійна система, що поєднує суспільство.
Зараз, коли загальноприйнятим є усвідомлення того, що культура – це і спосіб, і продукт діяльності людини, ведуться дискусії про те, чим відрізняються поняття “культура” та “цивілізація”.
Досить важливими є концепції: Освальда Шпенглера, німецького філософа та історика; Арнольда Тойнбі - англійського культуролога; Пітирима Сорокіна
О. Шпенглер у праці – “Захід Європи” (1918) формулює теорію “культурно-історичного круговороту”, за якою немає єдиної світової культури, а кожна культура має власну долю, власну форму, власне життя, власну смерть. Головною категорією теорії Шпенглера стає «душа культури», яка не може бути до кінця пізнаною, зрозумілою представникам іншої культури. Коли суспільство припиняє дух.пошуки та зосереджується навколо матеріал.проблем – душа культури помирає. Саме цей період шпенглер назив.цивілізацією і наголошує, що цивілізація – це смерть культури; від народ.до смерті триває 1,5 тис.р. Тому занепад Європи.
О. Шпенглер виділяє вісім зрілих культур: єгипетська; індійська; вавилонська; китайська; антична; магічна (візантійсько-арабська); західноєвропейська; південноамериканська культура майя.
А. Тойнбі, продовжуючи лінію Н. Данилевського (він запропонував циклічну концепцію культ., яка базується на твердженні, що кожна культура – це живий організм, який проживає повний цикл від народ.до смерті) та О. Шпенглера, пропонує теорію “локальних цивілізацій” або “регіональних цивілізацій” і виділяє 23 такі цивілізації: західна; дві православні (візантійська та російська); іранська; арабська та ін.
Він виділяє цивілізації, що зростають, що переживають надлом, мертві цивілізації та ті, що зупинилися в своєму розвитку (ескімоська, оттоманська, спартанська тощо). Зараз жива лише одна – західна цивілізація, інші або померли, або окам’яніли, або в надломі. А. Тойнбі розкриває діалогічну суть розвитку культури в концепції “Виклику і Відповіді”. Розвиток культури – серія відповідей, які дає творчий дух людини на виклики природи та суспільства.
П. Сорокін називає цивілізації культурними суперсистемами і виступає з критикою А. Тойнбі. Він виділяє три суперсистеми, три моделі погляду людини на світ і на себе.
1. Ідеаціональна (заснована на вірі в те, що істинною реальністю є Бог і царство Боже (середньовічна культура).
2. Почуттєва – базується на впевненості в тому, що немає нічого за межами наших органів чуттів. Ця культура прийшла на зміну середньовічній та існувала в Європі з XV до XX ст.
3. Ідеалістична, інтегральна культура. Вона складається зараз і базується на перевазі інтуїтивного пізнання, на визнанні різних форм реальності.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |