Читайте также:
|
В епоху енеоліту на території, що охоплює майже всю Правобережну Україну і окремі землі Польщі, Молдови, Румунії, формується і досягає значного розвитку трипільська культура, (за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, де у 1856 р. археолог В. Хвойка знайшов матеріальні залишки невідомої на той час культури). Трипільська культура, що розвивалася у IV – II тисячоліттях до н. е., належить до найдавніших у світі.
Основою життєдіяльності трипільських племен було землеробство, поступово розвивалося і скотарство. В умовах лісостепу трипільці були вимушені кожні 50 – 80 років залишати засновані поселення через виснаження ґрунту й переселятися на нові землі. Ось чому цю культуру називали ще “культурою пересувних землеробів”. Окрім землеробства і скотарства, трипільці займалися збиральництвом, полюванням, прядінням, ткацтвом. Жили трипільці в невеликих обмазаних глиною дерев’яних будинках на одну, а іноді декілька сімей. В трипільських поселеннях, які вважають протомістами, будинки групувалися навколо великої центральної будівлі кільцеподібними вулицями.
Відтворити цілісну картину первісних уявлень трипільців про світобудову досить важко, бо головна інформація такого роду зафіксована не в пам’ятках писемності, як це було, наприклад в культурах Стародавнього Сходу, а в “керамічній міфології” – зображеннях й орнаментах, що прикрашали керамічний посуд і культові фігурки.
Розпис трипільського поліхромного посуду свідчить, що в основі космологічних уявлень носіїв цієї культури лежали так звані солярні вірування, коли Сонце сприймалося як верховне божество Всесвіту, від якого залежало усе. Серед стилізованих антропоморфних та зооморфних зображень домінує символіка, пов’язана зі змієм, який був знаком не тільки кінця, а й відродження світу в новій, вищій якості.
Хвилясті лінії на посуді розповідають про те, що трипільці жили біля річок, а гілочка в орнаменті – про їх землеробське господарство.
Зооморфні та антропоморфні уявлення про космогонію і світобудову виявляються в різних видах художньої діяльності трипільців, найхарактернішим з яких було керамічне виробництво і антропоморфна пластика. Посуд прикрашався орнаментом, що поєднує спіралеподібні та прямокутні мотиви. Пізній період характеризується мотузковим і штамповим орнаментом, типовим для культур епохи бронзи.
Зооморфізм і антропоморфізм обумовили відповідні форми посуду. Так, вже на ранньому етапі існували птахоподібні посудини, рогоподібні наліпи-букранії, посудини на ніжках, які мислилися як тварини в цілому. Великого поширення набуло надання людських рис не тільки посуду, але й предметам побуту.
Антропоморфна пластика є одним з варіантів палеолітичних венер з їхніми типологічними ознаками: відсутністю обличчя, схематизмом, підкреслено розвинутими сідницями як ознакою життєродної сили жінки. Як і в інших стародавніх культурах, ці венери мали ритуальний, культовий характер, уособлюючи культ Землі-Праматері. На пізньому етапі з’являються портретні зображення, натомість нижча частина тіла передається схематично. Жіночі статуетки свідчать і про матріархальний характер устрою трипільського суспільства.
З приводу її поступового зникнення висловлюється кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства; й певне похолодання клімату; і спроба перебудувати землеробську основу економіки на скотарську; і внутрішні протиріччя. Вірогідно, що була не одна, а декілька причин зникнення. Близько 2000 р. до н. е. трипільська культура занепадає.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 136 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |