Читайте также:
|
Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.
У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичної захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей. Він спирається на національне почуття, яке спорідненепатріотизму. Ця ідеологія прагне до об'єднання різних верств суспільства, незважаючи на протилежні класові інтереси. Вона виявилася здатною забезпечити мобілізацію населення заради спільних політичних цілей в період переходу до капіталістичної економіки.
Шовінізм ( франц. chauvinisme), крайня форма націоналізму, проповідь національної винятковості; зіставлення інтересів одній нації інтересам всіх інших націй, поширення національної чванливості, розпалювання національної ворожнечі і ненависті. Термін «Ш.» з'явився у Франції [у 1831 в комедії братів І. і Т. Коньяр «Трибарвна кокарда»; одним з героїв був агресивно-войовничий новобранець Нікола Шовен; вважається, що прообразом цього персонажа була реальна особа — ветеран наполеонівських воєн Н. Шовен (N. Chauvin), вихований у дусі преклоняння перед імператором — творцем «величі» Франції]. Словом «Ш.» стали позначати різні прояви націоналістичного екстремізму. У Великобританії Ш. отримав з кінця 70-х рр. 19 ст особливе найменування — джингоїзм. Інші прояви Ш.— соціал-шовінізм, великодержавний шовінізм.
Шовінізм набув поширення в імперіалістичних країнах. Найбільш крайній його прояв — людиноненависницька ідеологія і політика фашистських держав.
Раси́зм — світогляд, а також політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від приналежності до цих груп (рас). Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто, до зовнішніх ознак «прив'язуються» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості, або робляться грубі узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації і інших культурних процесів.
10.Типи націоналізму.
Етнічний націоналізм — форма націоналізму, в якому «нація» визначається з погляду етнічної приналежності. Етнічний націоналізм завжди включає в себе деякі елементи походження від попередніх поколінь і припускаються вимоги етнічного есенціалізму, тобто розуміння етнічності як сутності, яка залишається незмінною з плином часу.
Цивільний націоналізм стверджує, що легітимність держави визначається активною участю її громадян в процесі прийняття політичних рішень, тобто, ступенем, в якій держава представляє "волю нації". Основним інструментом для визначення волі нації є плебісцит, який може мати форму виборів, референдуму, опитування, відкритої суспільної дискусії і т. д. При цьому приналежність людини нації визначається на основі добровільного особистого вибору і ототожнюється з громадянством. Людей об'єднує їх рівний політичний статус як громадян.
Експансіоністський націоналізм — агресивна і радикальна форма націоналізму, яка включає автономні патріотичні настрої з вірою в експансіонізм. З точки зору агресивності і типу дій експансіоністський націоналізм є найвищою формою радикального націоналізму, що ставить його чи не на один щабель з нацизмом.
Романтичний націоналізм (також національний романтизм, органічний націоналізм, ідентичний націоналізм) - форма націоналізму, в якому держава отримує свою політичну легітимність, як наслідок органічної єдності тих, хто нею керує. Це включає, залежно від конкретного способу, мови, раси, культури, релігії і звичаї націй в їхніх первинних почуттях, тих, хто «народився» в рамках своєї культури. Ця форма націоналізму виникла як реакція на династичну або імперську гегемонію, яка оцінювала легітимність держави «зверху вниз», починаючи з монарха або іншого органа, який виправдовував своє існування. Подібна концепція в кінцевому рахунку, з точку зору тієї еліти, є похідною від Бога або богів.
Культурний націоналізм - форма націоналізму, в якому нація визначається за загальною культурою. Це проміжне положення між етнічним націоналізмом, з одного боку і ліберальним націоналізмом, з іншого. Культурний націоналізм робить акцент на національній ідентичності, що формується культурною традицією і мовою, але не на концепції загального походження або раси.
Лівий націоналізм — форма націоналізму, що заснована офіційно на рівності, народному суверенітеті і національному самовизначенні. Він має свої витоки в якобінства Великої французької революції. Лівий націоналізм зазвичай дотримуєтьсяантиімперіалізму. Він противник правого націоналізму і часто відхиляє расистський націоналізм і фашизм, хоча і малими формами лівого націоналізму включає нетерпимість і расизм.
Ліберальний націоналізм — тип націоналізму певних політичних філософів, які вірять у нексенофобну форму націоналізму, який є сумісним з ліберальними цінностями, такими як свобода, терпимість, рівність і права людини.. Ліберальні націоналісти часто захищають цінність національної ідентичності, кажучи, що люди потребують національну ідентичность для того, щоб привести життя до автономного гармонійного ладу, і що демократичним державам необхідна національна ідентичність для того, щоб нормально функціонувати.
Релігійний націоналізм - це ставлення націоналізму до певної релігійної віри або догми. Це співвідношення може бути розбите на дві категорії: політизація релігії і вплив релігії на політику.
Пан-націоналізм - ідеологія, що виділяє групу народів близьких за тими чи іншими етнічними характеристиками, підставами етнічності - лінгвістичним, географічним, релігійним та ін. Він відрізняється від так званого партикулярного націоналізму, що виражає інтереси однієї етнічної групи, народу. У свою чергу, панідеологія може бути поділена залежно від характеру спільності, що лежить в її основі - територіальної (пан-американізму, пан-африканізм, пан-європеїзм і т. п.) або етнічної (панславізм, пантюркізм, панарабізм, пангерманізм і пр.).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 198 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |