Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Встановлення психологічного контакту

Читайте также:
  1. Встановлення структури ремонтного циклу.
  2. Закінчений злочин. Момент закінчення окремих видів злочинів і практичне значення правильності його встановлення.
  3. Здійснення психологічного консультування керівника щодо обраного ним стилю керівництва, вибору оптимальної управлінської поведінки.
  4. Класифікації методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.
  5. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі.
  6. Плата за кредит, правове регулювання встановлення.
  7. Призначення психологічного кабінету та вимоги до його оформлення
  8. Стратегія покращення психологічного мікроклімату
  9. Типології стратегій психологічного впливу.

Допит експерта

 

Реферати та доповіді:

 

· Сутність і загальні положення проведення допиту.

· Процесуальний порядок і тактика допиту підозрюваного й обвинувачуваних; свідка і потерпілого.

· Процесуальні і тактичні особливості допиту неповнолітніх.

· Допит експерта.

· Психологічні особливості проведення допиту різних учасників процесу.

· Фіксація ходу і результатів допиту науково-технічними коштами.

· Процесуальне оформлення

 

Встановлення психологічного контакту

 

Успіх допиту передбачає встановлення психологічного контакту з допитуємим.

Під психологічним контактом розуміється встановлення такої атмосфери спілкування слідчого і допитуємого, яка забезпечить готовність і бажання обмінюватись інформацією, сприймати її, прислуховуватись до доказів співрозмовника.

Наявність контакту не завжди означає єдність поглядів і позицій, вона відображає здатність взаємодіяти на шляху досягнення своїх цілей, які нерідко не співпадають у слідчого та допитуємого. Іншими словами, психологічний контакт — це обстановка нормального спілкування під час проведення допиту.

Створення такої обстановки потребує від слідчого визначеної лінії поведінки і дій, які включають знання, розуміння і використання наступних чинників:

а) особливості характера і поведінки допитуємого;

б) коло його життєвих інтересів І проблем, які обумовлені його участю в кримінальному судочинстві;

в) характера взаємовідносин з рідними, близькими та особами, які беруть участь у розслідуємій справі;

г) рівня правової обізнаності допитуємого;

д) наявності факторів, які заважають дачі свідчень (особиста зацікавленість, страх помсти тощо).

 

Елементи встановлення психологічного контакту:

 

1. Поінформованість про справи допитуємого і розуміння хвилюючих його проблем.

2. Неупереджене ставлення і довіра допитуємого.

3. Вміння вислухати допитуємого, особливо у тих випадках, коли йому необхідно "виговоритися" і за зовнішньо непричетними до справи обставинами виступає те, що хвилює допитуємого, і що може пояснити мотиви та переконання його дій та поведінки.

4. Звернення до логіки мислення і оцінки свідчень допитуємого. Це ситуації, коли слідчий замість заяви типу "Це не відповідає дійсності", "Ви говорите неправду" тощо, пропонує разом проаналізувати якісь обставини, дані: можливість виконання визначених дій за певний проміжок часу, здатність однієї особи зламати певну перешкоду тощо.

5. Використання особистих якостей допигуєшого (гордості. честолюбства, хвалькуватості тощо).

 

Допит може проводитися у вигляді вільної розповіді, у запитувально-відповідальній формі чи в змішаній формі. Закон передбачає його проведення шляхом вільної розповіді, що обумовлюється врахуванням певних закономірностей формування і дачі показань. Вільна розповідь дозволяє сумлінному допитуємому системно, у відповідності з тим, що і як він сприйняв, відтворити при переказі, оскільки все сприйняте, як правило, є єдиним взаємопов'язаним цілим, а не окремими різнорідними деталями мозаїки.

Запитувально-відповідальна форма допиту, по-перше, порушує цю цілісність, по-друге, базується на розумінні і оцінці слідчого, які можуть не враховувати характер інформованості допитуємого. Все це може призвести до того, що допитуємий буде повідомляти те, про що його запитують ("слідчому видніше"), а не те, що він сам вважав би причетним до справи.

При несумлінності допитуємого, особливо при намірі відмовитися від повідомлення правдивої інформації, вільна розповідь примушує його "створювати" обстановку і обставини події та своєї участі в ній у відповідності зі своїми здібностями і можливостями. А чим більше він вигадає і "створить", тим простіше буде його викрити.

Окрім зазначеного, вільна розповідь вигідна для слідчого і тим, що не розкриває у повній мірі зацікавленість слідчого, дозволяє оцінити позицію і наміри допитуємого.

Вільна розповідь не завжди забезпечує повну і точну інформацію про події, які цікавлять слідчого, тому звичайно доповнюється запитаннями, які він ставить.

 

Запитання за своїй змістом і спрямованістю розподіляються на:

а) доповнюючі, коли необхідно розвинути те, про що розповів допитуємий. Наприклад, він повідомив, що приїхав на місце злочину автобусом, після чого слідчий додатково з'ясовує: який номер маршруту, що собою уявляв автобус, чи звернув він увагу на водія, що було незвичайного під час поїздки тощо;

б) уточнюючі, пов'язані із необхідністю впевнитися в точності повідомленого.

в) контрольні, спрямовані на перевірку точності повідомленої інформації.

 

 

2. Допит підозрюваного

 

Допит підозрюваного починається з запитання слідчого: чи визнає допитуваний свою вину? Тактика проведення допиту підозрюваного визначається ставленням обвинуваченого до пред'явленого йому обвинувачення. Можливі такі три ситуації: обвинувачений визнає себе винним повністю; обвинувачений визнає себе винним частково; обвинувачений не визнає себе винним. Розглянемо їх більш детально.

 

1. Підозрюваний визнає себе винним


Якщо Підозрюваний визнає себе винним і його показання відповідають іншим матеріалам кримінальної справи, завдання слідчого полягає у перевірці щирості такого зізнання шляхом деталізації його показань, або проведенням додаткового допиту. Це здійснюється з метою виключення самообмови чи приховування більш тяжкого злочину.

У випадках, коли підозрюваний визнає свою вину, але його показання не відповідають іншим матеріалам справи перевірка показань здійснюється шляхом:

· деталізації показань підозрюваного;.

· встановленням обставин, про які може мати відомості тільки та особа, яка вчинила злочин;

· проведенням повторного допиту зі зміною порядку послідовності встановлення обставин, з яких підозрюваний вже допитувався.

Якщо підозрюваний не може чітко відтворити окремі деталі або всі обставини події, можна скористатися тактичними прийомами актуалізації забутого.

 

2. підозрюваний визнає себе винним частково

У цій ситуації показання обвинуваченого містять свідчення, що суперечать матеріалам

справи. У таких випадках рекомендується:


- почати допит із відволікаючої бесіди на тему, не пов'язану з розслідуваним злочином;
- вислухати показання обвинуваченого до кінця, не перебиваючи його, та ретельно їх зафіксувати;
- шляхом аналізу показань виявити суперечності та роз'яснити їх суть обвинуваченому;
- поступово пред'являти обвинуваченому окремі докази та інші матеріали, що викривають його неправдиві свідчення.


Пред'явлення підозрюваному доказів та даних, отриманих шляхом здійснення оперативно-розшукової діяльності, є ефективним тактичним прийомом для викриття обвинуваченого у неправдивих показаннях. Необхідно зазначити, що для викриття неправдивих показань обвинуваченого можуть бути використані тільки перевірені, достовірні факти.

 

Тактичні прийоми пред'явлення доказів під час допиту можуть бути:

· згадування про докази;

· перелік доказів;

· надання можливості допитуваному оглянути окремі докази;

· демонстрація доказів, яка може здійснюватися шляхом:

а) пред'явлення доказів у порядку зростання їх важливості у справі;

б) пред'явлення сукупності доказів;

в) пред'явлення найбільш важливого (головного) доказу.

 

Необхідно однак мати на увазі, що пред'явлення доказів з великими проміжками часу та без певної логічної послідовності, як правило, позитивного результату не дає. Наявні матеріали необхідно використати таким чином, щоб у обвинуваченого склалася думка про повну обізнаність слідчого щодо обставин розслідуваного злочину.

 

 

3. Підозрюваний не визнає себе винним / дає неправдиві показання При підготовці до допиту необхідно ретельно вивчити особливості особи підозрюваного, матеріали кримінальної справи, матеріали архівних кримінальних справ, якщо обвинувачений був раніше судимим, умови його життя, його схильності та інтереси. +

 

Під час проведення допиту підозрюваного можна застосувати такі тактичні прийоми:


- поставити контрольні запитання щодо фактів, точно встановлених у справі;

- максимально деталізувати показання. Підозрюваний, який дає неправдиві показання, як правило викладає обставини події в загальних рисах, схематично. Неспроможність підозрюваного деталізувати свої показання викриває їх неправдивість. Якщо підозрюваний стверджує, що він має алібі, його необхідно також ретельно та детально допитати з цього питання для подальшої об'єктивної перевірки алібі;
- запропонувати підозрюваному повторно викласти показання про подію в цілому або окремих її обставинах;
- оголосити показання інших підозрюваних, потерпілих, свідків.

Доцільно оголошувати тільки ту частину показань, яка не викликає сумніву в їх достовірності;

- пред'явити підозрюваному докази та інші матеріали справи, що свідчать про його перебування і вчинення певних дій на місці злочину, або спростовують його алібі.

 

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 81 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав