Читайте также:
|
Психологічний ефект консультування пояснюється не лише особистісними якостями (харизма), авторитетом і майстерністю консультанта (дослідники консультативної діяльності в першу чергу вказують саме ці якості), але й психофізіологічними механізмами, що лежать в основі формування нових думок та поведінкових установок.
Дієвість консультативного впливу забезпечується закономірностями психічної переробки інформації. Сама інформація може суттєво й не змінюватися, проте через створення різноманітних рефлекторних зв'язків з іншими центрами кори вона ніби по-новому переписується структурами мозку. Такі процеси консолідують принципово новий досвід для людини. Ефектом новоутворень виступає зміна емоційного забарвлення переживань, а відтак - і зміна напрямку всієї психічної діяльності.
(Імовірний механізм змін можна змоделювати через взаємодію правої і лівої півкуль мозку. Так, емоційні переживання, що становлять основу будь-якого психологічного дискомфорту, продукуються здебільшого центрами правої півкулі. Подальше опрацювання емоційних переживань повинно відбуватися в лівій півкулі, в центрах інтелектуального та мовленнєвого аналізу. Однак не кожна людина вміє самостійно включитись в напружену інтелектуальну діяльність. Як правило, для цього потрібен якийсь зовнішній поштовх. Стимулом може виступити що завгодно: вчасно сказане слово чи сприйнята аналогія, приклад, що розгортає подібну ситуацію, музика, мистецтво, спілкування з природою тощо. Запущений механізм консолідує діяльність кори, зв'язує розрізнені враження, веде до інсайту, катарсису, включення інтуїції, чогось, що, можливо, до цього часу залишається мало вивченим.)
Однак чекати самостійного спрацювання відповідних механізмів немає ніякого сенсу. Надійним засобом швидко і кваліфіковано отримати необхідну спонуку є медіаторські вміння психолога.
В процесі конструктивної консультативної взаємодії він допомагає людині віддзеркалити, дистанціювати пережите, рефлексувати та усвідомити те, що з нею відбувається. Подібна внутрішня діяльність плюс факт вербалізації (проговорювання) дають можливість відділити себе від своїх емоцій і думок, внести критику, оцінити ситуацію. Адже розривно-телеграфний та образно-символічний процес внутрішнього мовлення, набуваючи форми зовнішнього мовлення, „мови для іншого", будується за новими законами - законами логіки і причинно-наслідкових зв'язків. Тобто, коли починається розмова „про" почуття та переживання, то їх влада закінчується, і робиться перший крок у напрямку контролю за ситуацією.
Вербалізація проблем є дуже важливою навіть тоді, коли вони, як здається, не мають вирішення. Чому? Та тому, що в такий спосіб людина нарешті починає слухати не всіх навколо, а себе. Прислухаючись до себе під чутливим керівництвом психолога, вона нарешті чує те істинне, що є в ній, і тільки в ній, свою самість, котра не дозволить схибити, вибираючи вихід з конкретної ситуації.
Таку інтервенцію, за якої змінюється психічна реальність іншої людини і формуються нові для неї переживання та риси, називають впливом. Вплив в консультативній практиці будується на основі тези про самобутню цінність кожної людини. Здійснюючи його, часто говорять ще про формування та управління.
Однак формування передбачає зміну психічної реальності людини у відповідності з уявленням про її соціальну та індивідуальну норму, яку вона сама не в змозі досягти.
а управління як зміна психічної реальності людини у відповідності до її властивостей передбачає відсутність у людини можливостей для адекватної саморегуляції.
Серед різновидів інтервенції найбшьш неприйнятним для практикного психолога є маніпулювання, тобто зміна психічної реальності іншої людини у відповідності з цілями і завданнями чогось чи когось, хто зацікавлений в них.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 129 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |