Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікації методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

Читайте также:
  1. Аналізу впливу структури персоналу на ефективність діяльності підприємства
  2. Вибір дидактичних методів
  3. Види впливу, що можуть мати місце при проведенні слідчо-процесуальних дій.
  4. Визначено, що на соціальний захист сільського населення впливають заходи прямого та опосередкованого впливу.
  5. Вихователь дошкільного закладу та вчитель початкової школи як суб’єкти педагогічної діяльності.
  6. Відділ кримінальної міліції у справах дітей: структура, функції та основні напрямки діяльності.
  7. Встановлення психологічного контакту
  8. Г) аналіз групової діяльності.
  9. Економічна політика за об’єктом впливу.
  10. Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Під психологічними методами впливуна особистість у правоохоронній діяльності розуміють способи впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукання їх до давання показань із приводу обставин правопорушення.

Питання про класифікацію методів психологічного впливу, які застосовуються у правоохоронній діяльності, на сьогодні ще не достатньо опрацьоване, хоча активно розглядається. Багато авторів обмежуються виділенням і описом декількох груп методів психологічного впливу, які не відображають існуючу ситуацію.

Так, А.В. Дулов рекомендує до застосування у професійній діяльності наступні методи: надання інформації, переконання, постановка та варіювання розумових завдань, навіювання.

Метод надання інформації – цілеспрямоване передавання повідомлень про факти, події з метою збагачення іншої людини знаннями та задоволення його допитливості. Сутність методу полягає в тому, що заздалегідь зібрана інформація включає в інтелектуальні, емоційні, вольові процеси особу, на яку здійснюється вплив. Ця інформація обмірковується та переробляється особою, що приводить до досягнення конкретної, запланованої мети впливу.

Зворотною стороною методу передавання інформації є її приховування. Працівник правоохоронних органів, володіючи даними, що викривають правопорушника, свідка або потерпілого та свідчать про їхню брехню, не використовує ці знання до певного часу. У перелічених вище осіб складається ілюзія та хибне уявлення про справжню мету слідчого, що, у свою чергу, може породжувати переоцінку своїх можливостей та також прояви необережності зі свого боку. Протидіюча сторона у цьому випадку стає більш відвертою та уразливою, що допомагає слідчому виявити необхідну інформацію. При використанні цього методу впливу необхідно враховувати такі фактори:

- умови передавання інформації, які повинні забезпечувати концентрацію уваги особистості конкретно на цій інформації;

- способи передавання інформації. Для цього можуть бути використані усна й письмова мови; різноманітні документи, рисунки, схеми, графіки тощо;

- форма передавання інформації. Відомо, що форма передання інформації по-різному збуджує розумову діяльність, тому й використовується для індивідуального впливу на особистість. Інформація може бути передана різними граматичними формами такими як: питальна, стверджувальна, заперечна;

- визначений порядок, швидкість та послідовність надання інформації.

Встановлено, що сила впливу інформації визначається її логічною послідовністю, несподіваністю пред’явлення, роллю у розумових процесах конкретної особи та відношенням до цієї інформації.

Метод передачі інформації тісно пов’язаний з методом переконання. Необхідність взаємодоповнення цих методів завжди виникає у ситуаціях, коли після надання інформації об’єкту впливу в нього наступає стан розгублення. У цьому випадку переконання допомагає прийняттю необхідного рішення. Під переконанням розуміють, з одного боку, різнорівневий вплив на особистість з метою формування у неї окремих якостей та викорінення інших, з іншого – спонукання до певної діяльності. Головними складовими переконання є інформування (розповідь), роз’яснення, доказ, спростування та бесіда.

Вплив здійснюється не тільки за допомогою надання позитивної інформації але й у вигляді питання – розумового завдання. Тоді йдеться про застосування такого методу психологічного впливу, як постанова та варіювання розумових задач. Головним змістом цього методу є постанова певних завданьз метою спрямування розвитку розумових процесів осіб, на яких працівники правоохоронних органів спрямовують вплив. Вплив здійснюється: 1) засобами визначення завдання (питання); 2) спрямованістю розумових процесів у наслідок визначення та постановки питання; 3) здійсненням допомоги у вирішенні визначеного розумового завдання. За допомогою постановки розумових задач збуджується процес аналізу своїх вчинків, дій, що є неодмінною умовою для прийняття певних вольових рішень, зміни ставлення до своєї поведінки, дії. Цей метод використовується при викритті хибних показань.

До теперішнього часу у юридичній психології та інших науках суперечним залишається питання про можливість застосування протягом розслідування методу навіювання. Такі автори, як А.В. Дулов, О.Р. Ратінов, Ю.В. Чуфаровський, вважають за можливе залучення навіювання до психологічного арсеналу правоохоронців. Навіювання як метод впливу на особистість – це психологічний вплив, що сприймається об’єктом без належного контролю свідомості. Такий вплив засновано на специфічній якості людської психіки в сугестивності, тобто здатності сприймати навіювання. Особливість сугестії виявляється в тому, що вона впливає на поведінку об’єкта впливу непомітно для нього. Безконтрольно проникнувши в психіку, навіювана ідея реалізується у вигляді вчинку. Разом з тим сама людина оцінює свої дії, як звичайні і звичні. Для того, щоб застосовувати засоби навіювання, необхідним є вміння виокремлювати людей сприйнятливих до навіювання, та виявлення стану, у якому результат навіювання буде максимальним. Виходячи з вчення І.П. Павлова, ефект навіювання полягає в концентрації сильних змін у певній ділянці головного мозку за умови загальмованості інших ділянок головного мозку. Виходячи з цього вчення, модель навіювання виявляється такою: введення спонукальної ідеї на тлі притуплення свідомості і зниження критичності з боку об’єкта. Щоб забезпечити навіювання “необхідно помістити” особу в специфічний фоновий стан, у якому б вона була глухою до всього, крім слів того, хто навіює.

Б.Ф. Водолажський, М.П. Гутерман, М.В. Костицький, Ю.В. Чуфаровський з метою впливу на особистість правопорушника, окрім вище перелічених методів, вважають виправданим використання таких методів: рефлексії, метод прикладу та психологічних “пасток”. Вони вказують на те, що ці методи найбільш прийнятні і дієві у практиці розслідування злочинів.

Метод рефлексії – особистий самоаналіз, міркування людини про особисту поведінку та душевний стан. Суттю цього методу є те, що правоохоронець, намагаючись уявити себе на місці правопорушника або іншої зацікавленої особи, аналізує його дії та формулює висновки, виходячи зі свого сприйняття ситуації. Цей метод має достатньо високий рівень результативності тоді, коли слідчий володіє необхідною інформацією про особистість правопорушника та вчинений ним злочин.

Метод прикладу має на меті збудження думок, бажань об’єкта впливу змінитися та стати в чомусь таким, як його “опонент” тобто слідчий. Таке явище має психологічне підґрунтя, що базується на одній з особливостей психіки людини – особливості наслідування. Тобто коректні дії слідчого можуть справити дисциплінуючий вплив на супротивний бік при взаємодії.

Метод психологічних “пасток”. У психологічній та юридичній літературі дотепер з’являються неоднозначні висловлювання щодо допустимості й правомірності такого роду прийомів, але багато авторів вважають їхнє застосування можливим та доцільним. Ця проблема ускладнена тим, що у поняття психологічні “пастки” вкладається різний зміст. Так, О.Я. Баєв визначає їх як специфічний науковий експеримент. М.В. Костицький вважає, що цей метод полягає в постановці до підозрюваного, несумлінного свідка чи потерпілого контрольних питань. А.М. Ларін вказує, що використання цих методи базується на неповному чи помилковому уявленні обвинувачуваного про докази, що є в розпорядженні слідчого, і про плани останнього. Тому застосування психологічних “пасток” з боку слідчого повинне бути дуже вибірковим та обережним, таким, що переслідує конкретну мету та не порушує вимоги законодавства.

Ю.В. Чуфаровський у своїх працях також вказує на використання слідчими перелічених вище способів впливу, але, крім цього, він відзначає, що не завжди можна досягти успіху, впливаючи на людину шляхом задобрювання, поданням надії, обіцянням чогось. Часто доводиться вдаватися і до примушення. Однак, підкреслимо, що “голе” примушування, ізольоване від переконання, у багатьох випадках шкідливе. Важливо, щоб об’єкт впливу якоюсь мірою усвідомив неминучість прийнятих до нього примусових заходів. А досягти цього, як підкреслює автор, можна лише у тому випадку, коли примушуванню передує переконання.

Психологічне примушення виступає як спонукання особи до певної діяльності всупереч її бажанням. Сам факт примушення присутній і при переконанні. Однак тут об’єкт інтересу після проведення з ним роз’яснювальної роботи свідомо, без емоційного натиску з боку працівників ОВС виконує запропоноване. У процесі психологічного примушення об’єкт виконує розпорядження в стані сильного внутрішнього протесту. І тільки зовнішні обставини змушують його коритися. Найважливішою умовою застосування методу примушення є зовнішня передумова. Якщо такої передумови немає, примушення є безглуздим. В умовах слідчої діяльності такою передумовою для психологічного примушення виступає почуття страху, яке у його примітивній формі пов’язане з безумовним оборонним рефлексом і найбільш елементарно виявляється в механізмах інституту самозбереження. Відомо, що страх викликається і підсилюється, коли людина усвідомлює, а іноді і гостро переживає свою слабкість. Слідчий повинен знати цю закономірність і чітко уявляти, що на сильну людину страх впливає мало, до неї досить важко застосовувати примушення. З метою психологічного впливу на цих осіб застосовується метод навіювання. Для людини хитливої страх виступає найсильнішим попередженням. А це означає, що примушення пов’язане не тільки з зовнішніми факторами, а й, безумовно, з внутрішніми, психологічними. У такий спосіб для виникнення в особи, яка нас цікавить, почуття страху, треба, щоб ситуація усвідомлювалася й оцінювалася нею, як небезпечна. Тоді вона буде шукати вихід з цієї ситуації, і тільки тоді примушення спрацьовує в потрібному для слідчого напрямку.

У діяльності правоохоронних органів основними прийомами психологічного примушення є заборона, категорична вимога, попередження і погроза.

Заборона припускає гальмуючий вплив на особистість у вигляді заперечення імпульсивних дій та недозволеної поведінки.

Категорична вимога полягає у силі наказу та може бути ефективною тільки у випадку, коли слідчий має певний авторитет перед об’єктом впливу.

Попередження. Слідчий викликає у об’єкта впливу тривогу та на її основі – бажання запобігти негативним для об’єкта впливу наслідкам.

Погроза. Її застосування призводить об’єкт впливу до стану напруженого переживання, що породжує почуття страху.

Ми спробували об’єднати запропоновані класифікації у вигляді упорядкованої структури: відповідно до того, на які психічні явища спрямовано вплив; відповідно до позиції індивіда, на якого спрямовано вплив. Ми отримали таку схему впливу на особистість, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1.

Засоби психологічного впливу на особистість

Сфери особистості ВИДИ ВЗАЄМОДІЇ
Співпраця Конфронтація та протиборство
  Мотиваційна - позитивне стимулювання; - коректування уявлень про можливий розвиток ситуації в позитивному напрямі. - критика; - коректування уявлень про можливий розвиток подій в негативному напрямі; - негативне узагальнення.
  Інтелектуально-пізнавальна - метод надання допомоги в побудуванні системи уявлень і переконань; - навчання; - стимулювання пізнавальних процесів. - конкретизація уявлень індивіда про ситуацію; - акцентування (підкреслення та посилення) позитивних боків уявлення; - стимулювання мислення; - дезорганізація системи уявлень і переконань; - дезорганізація інтелектуальних процесів шляхом довгого їхнього перевантаження та створення зниженої здібності до переключення, створення навантаження на розумові процеси.
  Емоційно-вольова - схвалення вольових зусиль; - навіювання необхідного стану; - консультування, допомога у самомобілізації. - вербалізація та нейтралізація мотивів; - вольовий наказ; - дезорганізація та демобілізація волі; - психологічний пресинг.

4. Правомірний психологічний вплив на осіб, які протидіють розслідуванню.

Подолання протидії підслідної особи потребує високого рівню професіоналізму та володіння правомірними засобами психологічного впливу. Ці засоби чітко відрізняються від засобів психічного насильства. Законодавством заборонено застосовувати насильство, погрози та інші незаконні дії для отримання показань.

До прийомів психічного насильства відносяться підказуючі і навідні питання, погрози, необгрунтовані обіцянки, маніпуляція помилковою інформацією, використання низовинних спонук і т.п. Від фізичного насильства слід відрізняти фізичне примушення. Воно допускається законом при затриманні, взяття під варту, примусовому огляді і отриманні зразків для порівняльного дослідження.

Категорично недопустимі слідчі дії в «тактичних цілях» (наприклад, проведення очної ставки за відсутності у свідченнях істотних суперечностей).

Від засобів і прийомів неправомірного психічного насильства, пов’язаних з отриманням бажаних слідчому свідчень, слід відрізняти правомірні прийоми психічного примушення.

Ефективне застосування засобів і прийомів психічного примушення - основа тактичної майстерності слідчого. Все кримінальне судочинство засноване на передбачених законом примусових діях по відношенню до учасників кримінальної справи.

Прийом психічного примушення - вплив на протидіючю слідчому особу шляхом створення такої ситуації, в якій виявляється приховувана ним інформація всупереч його бажанню. Наприклад, тактично цілеспрямована система питань може виявити крім бажання допитуваної особи факти і деталі, які можуть бути відомі тільки особі, причетній до скоєння злочину.

Засіб досягнення істини є допустимим, якщо особа, що надає свідчення, залишається вільною у виборі своєї поведінки.

Суть психічного впливу в судочинстві полягає не в нагнітанні страху і не в спокушанні підслідної особи необґрунтованими обіцянками, а в переконанні його дієвими засобами в перевагах гідної, чесної поведінки.

Прийоми правомірного психічного впливу створюють психологічні умови, що полегшують протидіючій особі перехід від брехні до правди. Для цього необхідно знати дійсні мотиви відмови, подолати негативну позицію особи, що склалася, переконати її в недоцільності вибраної поведінки. При цьому слідчий впливає на позитивні якості особи. Приниження особи, висунення на передній план її негативних якостей веде до особової конфронтації, відходу індивіда від небажаного для нього спілкування.

Не зломити волю підслідної особи, а трансформувати злу волю в добру - така психологічна задача слідчого в ситуаціях протидії.

Отже, всі способи психічного впливу на тих, що проходять у справі осіб повинні бути правомірними. Використання яких би то не було прийомів психічного насильства протиправно.

Слідчому необхідно знати чітку межу між правомірними і неправомірними прийомами розслідування: психічний вплив є правомірним, якщо він не обмежує свободу волевиявлення особи, що проходить у справі, не спрямовано на вимагання бажаних слідчому свідчень.

Все те, що обмежує свободу волевиявлення обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого і свідка, завдає збитку розкриттю істини і є протизаконним.

Тактичний прийом психічного впливу на особу, що бере участь в кримінальній справі, правомірний, якщо не порушено жодну з наступних вимог. Психічний прийом не повинен:

- ґрунтуватися на непоінформованості обвинуваченого (підозрюваного) або інших осіб в правових питаннях;

- принижувати гідність особи і обмежувати свободу її волевиявлення;

- насильницькі спонукати обвинуваченого до визнання неіснуючої провини, до обмови невинних, до дачі помилкових свідчень.

Судова психологія рекомендує ряд прийомів правомірного психічного впливу в ситуаціях протидії:

- ознайомлення протидіючої особи з системою наявних доказів, розкриття їх юридичного значення, переконання в даремності протидії слідчому; роз'яснення переваг щиросердого каяття;

- створення у особи суб'єктивних уявлень про об'єм доказів, та щодо фактичної наявності доказів;

- виправлення помилкових уявлень про непоінформованість слідчого;

- створення умов для дій підслідної особи, ведучих до його викриття; тимчасове потурання прийомам, сукупність яких може мати викривальне значення;

- система пред'явлення доказів по зростаючій їх значущості, раптове пред'явлення найбільш значущих, викриваючих доказів;

- здійснення слідчим дій, що допускають їх багатозначне тлумачення підслідною особою;

- використання раптовості, дефіциту часу і інформації для продуманих контрдій протидіючої особи;

- демонстрація можливостей об'єктивного встановлення приховуваних обставин незалежно від його свідчень;

- значущий психологічний вплив на підслідного має пред'явлення йому речових доказів і розкриття їх викриваючого значення, можливостей судової експертизи;

- постановка перед підслідною особою розумових завдань, пов'язаних з логікою події, що розслідується.

Спілкування зі злочинцем часто є маніпулятивним, при якому злочинець намагається виступити в ролі активного суб'єкта, що контролює ситуацію. Майстерність слідчого часто полягає в тому, щоб вчасно виявити ігрову поведінку, провести викриття маніпуляції або контргру і налагодити ефективну взаємодію щодо з'ясовування істини. Для цього слідчі використовують різноманітні прийоми психологічного впливу.

 

На основі поглядів О.В.Сидоренко щодо психологічного впливу в спілкуванні розглянемо деякі варіанти впливу, що можуть бути застосовані слідчим у професійній діяльності.

Таблиця 2




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | <== 9 ==> | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав