Читайте также:
|
Тема 3. Організація та технологічне забезпечення
План:
Техніки прояснення інформації (рефлексивне слухання, заохочення мовлення, мікро навички з’ясування та уточнення інформації, мікро навички розпізнавання емоційних переживань). Техніки відображення (відображення почуттів, фокусування, емпатійна відповідь). Відображення значень.
Література:
1. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник.- К.: Четверта хвиля, 2004.- С.8-41.
2. И. В. Дорно Современный брак: проблемы и гармония.- М.:Педагогика,1990, 269с.
3. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного консультирования: Учеб. Пособие.- М.: Ось-89, 2003.
4. К*юпера Л., Лефф Д., Лэм Д. Работа с сем*ями. Практическое руководство.К., 1996,128с.
5. Макаров Ю.Я. Син.кова Е.М. практич. психолог. Семейных отношений: Учеб. Пособие/ Пензенский гос.пед.ун-т им. В.Г. Белинского.- Пенза,2001.- 193с.
6. Мей.Р. Искусство психологического консультирования:.- М.: Класс, 1994.
7. Херсонский Б. Г., Дворяк С. В. психология и психопрофидактика семейных конфликтов К., “Здоровье”, 1991,192с.
8. Еволюція психотерапии.-М.: Независимая фирма «Класс»,1998. т.1 «семейный портрет в интерьере»:/ сем.терап./ Д.ХЕльми, С. Минухин, К. Витакер, К. Маданес, Т.К. Круглова. (пер. с англ.) – 1998 – 304с.
9. Е.Г. Эйдемиллер. В.В. Юстицкис. Психология и психотерапия семьи.- 3-е изд. – СПб.: Питер, 2002.- 656с.
Основні поняття: хронотоп, початок консультативної взаємодії, збір інформації, первинна діагностика проблеми, ідентифікація проблеми, терапевтичне завдання, рапорт, підстройка (фокус уваги та калібрування), сенсорні модальності, не тестова діагностика (психологічні ключі). Техніки прояснення інформації (рефлексивне слухання, заохочення мовлення, мікро навички з’ясування та уточнення інформації, мікро навички розпізнавання емоційних переживань). Техніки відображення (відображення почуттів, фокусування, емпатійна відповідь). Відображення значень.
Консультація закінчується не тому, що проблему розв'язано, а через те, що вичерпано відведений час.
С.Петрушин
1. Структура та хронотоп консультації
Не варто проводити довготривалі сеанси... Годинна бесіда є оптимальним варіантом для кожного сеансу.
Р.Мей
На перший погляд, консультативний діалог скоріше нагадує вільну бесіду, ніж стандартизовану процедуру. Однак більшість консультантів вважають, що психотерапевтична взаємодія має сувору внутрішню логіку і розгортається поетапно. Кожний наступний етап базується на попередньому та просуває інтерв'ю вперед. Звичайно, що і логіка переходу з одного етапу на інший, і витрачений час будуть змінюватися в зв'язку з унікальністю та неповторністю конкретного консультативного випадку, особливостями психотерапевтичного підходу чи навіть уподобаннями консультанта.
Мистецтво консультативної роботи передбачає, що кожне інтерв'ю буде побудовано нестандартно, по-новому. Так само як уроки в школі бувають присвячені засвоєнню нового матеріалу, закріпленню чи перевірці знань, так і консультативна бесіда може бути цілком присвячена збору інформації, закріпленню тих позицій, що стали надбанням попередніх сесій, або набувати будь-якої іншої форми. Для досвідченого консультанта така різноманітність цілком природна. Адже відомо, що застосовуючи лише рефлексивне слухання, можна досягти досить відчутного результату.
Однак початківцям не завадить тримати процес перебігу консультативної бесіди під контролем.
Для початку варто умовно розділити консультативну бесіду хоча б на дві частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну -частину, в якій зважуються і приймаються рішення з приводу можливих змін та формуються навички, необхідні для відповідних трансформацій.
Коли в першій частині консультант працює над створенням рапорту, використовує активне слухання, збирає інформацію, то друга частина може бути більш технічною (наприклад, використовуються відповідні техніки роботи з фобіями, обмеженнями в переконаннях тощо) та містити елементи формування навичок, тренінгу, корекції.
Більш детальна диференціація консультативного інтерв'ю дає можливість виділити у ньому певні кроки, які відповідають конкретним завданням, і мають певну логіку розгортання. Кількість таких кроків може варіюватися від трьох (Хзмбли Г., 1992: 1) встановлення довіри (рапорт та близькість), 2) дослідження, 3)рішення і висновки) до восьми кроків (Шостром 3., Браммер Л., 2002:1) скарга, усвідомлення потреби; 2) формулювання потреби, подолання резистентності, 3) вираз почуттів, прояснення і розробка проблеми, 4) вивчення установок стосовно самого себе, 5) аналіз глибоких почуттів, 6) проробка почуттів, 7) інсайт, 8) активні дії, завершення). Переважна більшість авторів пропонує п'ятикрокову модель інтерв'ю (А.Айві, 1998; Н.Пезешкіан, 1993 та ін.). Однак інформативним для консультанта-початківця є не стільки кількість етапів консультативного процесу, скільки конкретне наповнення кожного з них.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 125 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |