Читайте также:
|
Калібрування - це процес, за допомогою якого консультант здійсню^ підстройку до несловесних сигналів клієнта, котрі свідчать про особливості його актуального стану. Точне калібрування вимагає сенсорної чутливості, тобто здатності помічати зміни (навіть дуже дрібні і, на перший погляд, несуттєві) в таких елементах, як: положення тіла, повороти голови та інших частин тіла, жести та вираз обличчя, мімічні рухи, дрібні рухи очей, зміни величини зіниць та вологості очей, характерні рухи губ та брів, колір шкіри, дихання, гучність та інші якості голосу, наголоси і темп мовлення тощо. Крім названого, потрібно ще зауважити мову тілесного симптому (див.: 4.2) та вслухатися в глибинну структуру мовлення (див.: 4.1).
Щоб отримати цілісну картину стану клієнта, консультанту недостатньо бути спостережливим, треба вміти розфокусовувати увагу.
Розфокусування передбачає:
1) сприймання людини або події цілком, начебто периферійним зором, ні до чого не прив'язуючись конкретно;
2) не коментувати і не оцінювати, а просто помічати;
3) одночасно сприймати і зовнішні (від навколишнього світу), і внутрішні (свої тілесні відчуття) сигнали.
Чому так важливо бути розфокусованим, тобто мати так званий перший тип уваги (НЛП)? Тому що другий тип уваги, або концентрована увага, передбачає чітке утримання фокус сприймання на якомусь певному предметі та його оцінку з власного досвіду. А консолідація досвіду вимагає багато енергії і веде до втрати великої кількості інформації, збіднюючи сприйняття того, що актуально відбувається. Людське сприймання влаштоване таким чином, що перший і другий типи уваги весь час змінюють один одного. Людину мимовільно (перший тип) захоплюють якісь певні реалії буття, щоб потім утримуватись в довільній увазі (другий тип) до прояснення або класифікації сприйнятого.
За А.Айві основними патернами для калібрування на початку інтерв'ю виступають (Айві А., 1998, с. 36):
, контакт очей (розширення зіниць - реакція зацікавлення, і навпаки);, мова тіла (поза, темп дихання, вираз обличчя, рух очей, жести рук, рух
голови, положення кінцівок, швидкість і ритм рухів, постукування руками
або ногами тощо);
• характеристики мовлення (висота голосу, швидкість та ритм мовлення),
використання певних слів, говорить конкретно чи абстрактно, про
можливості чи про необхідність (повинен, змушений, потрібно), про
себе чи про інших;
• дотримання теми (простежується чи ні?), кількість основних змін теми
(чи була вибіркова увага до якогось певного аспекту?).
Підстройка або приєднання - це встановлення і підтримання рапорту з клієнтом упродовж певного проміжку часу шляхом вживання в його реальність через його невербальні прояви, емоції, думки, побажання. Технологічно це виглядає як акуратне, ненав'язливе, часто завуальоване, приховане повторення основних поведінкових патернів співрозмовника. Вперше про "приєднання до клієнта" заговорив К.Роджерс, коли підкреслював значення конгруентності в психотерапії (Роджерс К., 1994).
Ці процеси допомагають не тільки подолати бар'єри прийняття й порозуміння, але й дають цінну інформацію, з якою можна конструктивно працювати далі.
Краще підстроюватися до найбільш несвідомих патернів поведінки партнера (дихання, кліпання очима, тілесний ритм) або модифікувати його Рухи (краще дрібні рухи рук, міміки) таким чином, щоб це не виглядало як мавпування. Наприклад, 1) повторювати в іншій половині тіла, або 2) здрібнювати-укрупнювати - замість руху рукою, рухати пальцями чи корпусом, 3) повторювати подібні жести через невеликий проміжок часу тощо. Засновники нейро-лінгвістичного програмування не радили користуватися прямим відображенням у підстройці до клієнтів, що переживають важкі душевні стани.
Підстройка до самого себе полягає в тому, щоб узяти до уваги власний внутрішній досвід, не намагаючись відразу ж змінити його
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 106 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |