Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Моделі консультативної допомоги.

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. Етичні аспекти консультативної діяльності
  3. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера
  4. Консультативної взаємодії із сім’єю
  5. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2 Побудова лінійної економетричної моделі та дослідження її на адекватність
  6. МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ЗАГАЛЬНОЇ ЗАДАЧІ ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ
  7. Моделі антикризового управління підприємством
  8. Моделі і стандарти підготовки соціального працівника в Європі та США
  9. МОДЕЛІ МЕДСЕСТРИНСТВА

Вибір моделі консультативної допомоги визначається здебільшого тим, в якій парадигмі працює психолог-консультант.

У підручнику Р. Нельсона-Джоунса "Теорія і практика консультування" знаходимо опис основних рис більше десятка визнаних консультативних напрямів. Р. Мей взагалі вважає, що майже для кожної проблеми є своя форма терапії, і нараховує їх близько трьохсот. Однак усі консультативні підходи можна поділити принаймні на дві групи залежно від позиції, яку займає психолог під час взаємодії.

Директивна модель консультативної допомоги передбачає побудову такого сценарію взаємодії, в якому психолог грає роль учителя, наставника, знавця, ведучого, а клієнт, у свою чергу - учня, підопічного, веденого. Застосування такої моделі консультування має місце, коли мова йде про добре вивчені психологічні феномени. В цьому випадку психолог апелює до вивіреної психологічної інформації. Надання такої інформації здійснюється у формі порад, інструкцій, вказівок, настанов чи інших форм керівництва до дії. Наприклад, так можна представити поради щодо конкретної стратегії виходу із конфлікту на тій чи іншій стадії його розвитку, або рекомендації щодо заходів подолання дитячого онанізму тощо. Директивна модель консультативного впливу доцільна там, де клієнт з якихось причин є слабким чи незібраним (вік, афективний стан, непорозуміння, тимчасова неорганізованість тощо).

Однак існує дуже багато ситуацій, де немає і не може бути однозначного рішення, а роль порадника може викликати безпідставні претензії та звинувачення на адресу психолога. Тому більш доречним для налагодження взаємодії вважається недирективний підхід, тобто вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до:

самостій­ного пошуку розв'язання проблеми,

прийняття рішення,

покладан­ня на себе відповідальності за реалізацію задуманого.

Досягти потрібного ефекту вдається шляхом використання базових психотерапевтичних навичок ведення інтерв'ю та відмови від всякого роду прямих чи опосередкованих порад.

Недирективний підхід у його класичному вигляді є основою клієнт-

Центрованої терапії. За відомою метафорою К.Роджерса, консультант

кружляє у танці з клієнтом так, щоб у його партнера (клієнта) завжди була

можливість „вести". Перебуваючи в атмосфері щирості, безумовного

прийняття, конгруентності та емпатії, клієнт згодом сам навчається бути_ конгруентним власним почуттям, установкам та орієнтаціям, розвиває здатність переживати позитивне безоцінне ставлення до себе. Чим краще консультант вміє формувати атмосферу поваги та позитивності, тим конструктивнішими є зміни у психології клієнта.

Робота в ключі недирективного підходу за стилем наближається до маєвтики, або, як влучно висловився Сократ, котрого називають осново­положником такого способу спілкування, методу "повивальної бабки". Завдання консультанта полягає в тому, щоб організувати процес бесіди (виділити ключові моменти, поставити відповідні запитання, допомогти простежити певну логіку) і створити такі умови, в яких клієнт самостійно знайшов би вихід з проблемної для нього ситуації. Найкращим свідченням ефективної роботи психолога є враження клієнта, що він сам знайшов вихід: „Що мені сказав психолог? Ні-чо-го! Однак я знаю, що мені потрібно робити!"

Підсумовуючи цей фрагмент, хочеться вкотре навести аргументи на користь недирективної моделі консультативної роботи:

1. Консультант працює зі здоровою людиною, і його клієнт має повне
право розпоряджатися своїм життям так, як сам того забажає. Завдання
консультанта - допомогти людині досягти чіткого усвідомлення того, що з
нею відбувається, і нічого більше.

2. Яким би хорошим фахівцем не був консультант, він не зможе
врахувати всі нюанси такого складного і багатогранного явища, як життя,
тому його завдання - окреслити якомога більше варіантів, але прийняти
рішення має сам клієнт.

3. Найважливіше в консультуванні - делегувати відповідальність
клієнтові і, заручившись підтримкою здорової частини його особистості,
довіритись його вибору, бо за Теяром де Шарденом „мірилом всіх речей є
сама людина".




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 55 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав