Читайте также:
|
114. Феномен Елінізму.
115. Основні риси філософії епохи Елінізму та іі школи.
116. Скептицизм: чи розумний світ?
117. Стоїцизм як мужність жити.
118. Епікуреїзм - етика насолоди.
119. Неоплатонізм: світ як сходження единого.
1.
Поняття Елінізму походить від поняття "еллада", під елінізмом розуміють період поширення грецької культури в районі середземномор'я. Епоха починається з походів Македонського, тому елінізм можна характеризувати, як синтез античної і сх. культури, а пізній-як синтез античної і зристиянської культури.
2.
Філософія Елінізму існувала: з 4 ст.до н. е. до 1 ст. н. е.
Риси філософії Елінізму:
120. Відхід від суспільно-етичної проблематики і перехід до проблем людського існування;
121. Було поставлене питання про суб'єктивність існування людини, людина розглядається як мікрокосм, онтологія людини збігається з онтологією всесвіту;
122. Ірраціоналізм - перехід від розуму до волі, споглядання, інтуїції і посилення міфологічно-образного бачення світу;
123. Розгляд буття як єдності сфер, що перетворюються в міру наближення до божества.
Філософія Елінізму пов'язана з розглядом поняття "абсолют", особливо в пізньому Елінізмі; в цьому сенсі поняття "буття" наближувалось до поняття божества.
3.
Скептицизм (розумний світ), це вчення було засноване давньогрецьким філософом Пероном в 4 столітті до н. е., який не припускає існування достовірного знання про себе і про існуючий світ і заперечує раціональне обґрунтування моральних норм.
В рамках скептицизму з'явився релятивізм (концепція скептиків) - напрямок, який заперечує існування об'єктивної істини. Скептики навіть заперечують існування у чистому вигляді як добра, так і зла; заперечують логіку суспільного устрою і структуру всесвіту і космосу. Скептики відкидають не лише можливість пізнання світу але і його необхідність.
На думку скептиків є 3 істини:
124. Нічого не існує;
125. Якщо щось існує, то воно не пізнаване;
126. Якщо воно в пізнаване, то воно не вимовне.
4.
Протилежну позицію скептикам займають представники стоїцизму, який був заснований Зеноном близько 300 р. до н. е.
Вони розглядали устрій всесвіту і поняття про те що є космосом, для них це розумне, влаштоване ціле. І освіті існують 2 види начал:
127. Пасивне (аморфна матерія);
128. Активне (бог, який і надає матерії рух і форму).
В своєму розумінні начала, як єдиного вони називають єдиного Бога, як світовий Логос. Душа людини є частиною цього Логоса і після смерті душа людини повертається до нього.
Центральною ідеєю є поняття необхідності: над всім існуючим світом людини, доля домінує, як необхідність. Стоїки вважають що людина може слідувати долі, коли вона збігається з чеснотами. Коли доля не збігається з чеснотами, людина має відректися від долі, а в разу необхідності і скінчитися життя самогубством.
Один з найяскравіших представників є римлянин Луцій Аней Сенекка. Основний смисл в його вченнях полягає у: сприянні досягнення людиною в самій собі морального ідеалу і поширення його в суспільстві через виховання інших.
5.
Фондатор напрямку - Епікур (341-270 рр До н. е.). Основна мета: допомогти людині досягти стану духовної насолоди, безтурботності і звільнитися від страху смерті.
Епікур вважав що душа людини створена з матеріальних атомів і він показав яким чином можна подолати страх смерті, говорив " смерть ніяк не стосується нас, коли ми є, то смерті ще немає, а коли смерть наступить, то нас уже нема ".
Насолода за Епікуром -не просто набір почуттєвих задоволень, а духовний саморозвиток і відсутність страждань, відсторонення від життя суспільства і заспокоєння.
Головним моральним принципом Епікура є прожити непомітно.
6.
Цей напрямок завершує Еліністична філософію, засновник - грецький філософ Плотін; сама назва пов'язана із розвитком основних положень Платона на основі Елінізму.
Основні риси неоплатонізму:
129. Досить чітке розмежування духовного і матеріального начал у світі і визнання первинності духовного;
130. Вчення про світ, як про "еманацію" (сходження) Божественного принципу в різні сфери буття при збереженні потойбічного характеру божественного;
131. Визнання можливості адекватного поняття божества і світу шляхом містичного споглядання.
Засновником вважається Плотін (205-270 рр. н. е.), в центрі його вчення-вчення про Єдине, що породжує все існуюче, але залишається вище нього. Основна ідея-ірраціональна містична інтуїція.
З єдиного утворюються розум, душа і космос. Розум і душа - прояв єдиного у вічності і космосу у часі.
Прокл (412-485 рр. н. е.), центральна ідея-ідея Єдиного, але з цього він виводить існування окремих щаблів, на яких знаходяться:
132. Єдине породжує окремих богів;
133. "Прості душі": ангели, демони, герої;
134. "Часткові душі": душа людини;
135. На самому дні світової історії-нежива матерія.
Також розглядає існування буття яке характеризується процесами сходження і воно підіймається від нижчого до вищого.
18.04.14
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |