Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Чисельність виробничих робочих ремонтної майстерні

При цьому слід враховувати, що крім постійних виробничих робочих для виконання розбирально-складальних робіт в зимовий період можуть залучатися механізатори, тобто тимчасові робочі. Крім того в зимовий період можуть організовуватися ланки із числа механізаторів для ремонту простих сільськогосподарських машин.

Виходячи із вище викладеного, заключно установлюється штат робочих майстерні і зводиться до таблиці 3.

Таблиця 3

Штат виробничих робочих майстерні

В відповідності з прийнятими штатами виробничих робочих майстерні визначається середній розряд робочих:

, (5)

де Р₁, Р₂, Р₃….Р₆ – число робочих відповідного розряду.

Середній розряд виробничих робочих майстерні по типовим проектам складає 3,4…3,6.

Виходячи із графіка завантаження майстерні необхідно вказати необхідний штат робочих в майстерні в зимовий та літній періоди.

Кількість допоміжних робочих (інструментальники, кладовщики, електрокарщики та ін.) складають 10…15 % від числа основних виробничих робочих.

Кількість інженерно-технічних робочих (ІТР), службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) приймають в відсотках від суми виробничих Р_в та допоміжних Р_д робочих відповідно 8…10%, 2…3% та 2…4%.

По результатам розрахунків установлюється повний штат робочих майстерні:

Р_м = Р_в + Р_д + Р_ітр +Р_с + Р_моп (6)

і порівнюється зі штатом майстерні по типовому проекту.

2. Визначення потреби майстерні в технологічному обладнанні

На основі прийнятої технології робіт на дільницях майстерні встановлюється склад основного та допоміжного обладнання.

Число одиниць основного ремонтно-технологічного обладнання в тому числі і верстатного обладнання (крім настольносвердлильних, заточних і обдирочно-шліфувальних верстатів) визначається за виразом:

(7)

де N_в – загальна кількість верстатів;

Т_в – річна трудомісткість верстатних робіт, люд.-год.;

к_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження майстерні
(к_н = 1,0…1,3);

Ф_д.о. – дійсний фонд часу використання верстатного обладнання, год. (див додаток 4);

h_в – коефіцієнт застосування обладнання (h_в = 0,85…0,9).

Загальна кількість верстатів орієнтовно розподіляється по групам слідуючим чином: токарно-гвинторізні – 65…70 %, фрезерні і строгальні – 15…17 %, свердлильні – 8…10 %, шліфувальні –10…12 %.

Групу токарно-гвинторізних верстатів, в свою чергу розділяють на легкі (з висотою центрів до 200 мм) – 40%, середні (з висотою центрів більше 300 мм) – 55 %.

Кількість настільно-свердлильних, заточних і обдирочно-шліфувальних верстатів приймається в розмірі 70…80 % від парку основних металоріжучих верстатів.

Аналогічно визначається кількість зварювального та наплавлювального обладнання.

Кількість мийних машин періодичної дії визначається за формулою:

, (8)

де N_м – кількість мийних машин, шт;

Q_д – загальна маса деталей (вузлів) машин, що підлягають миттю на протязі року, кг;

t – тривалість процесу миття, год.;

q – маса деталей одного завантаження (приймається по технічній характеристиці машини), кг;

h_з – коефіцієнт, враховуючий одночасне завантаження мийної машини по масі (h_з = 0,6…0,8) залежить від конфігурації і габаритних розмірів деталі);

h_в – коефіцієнт використання машини за часом (h_в = 0,8…0,9).

Масу деталей (вузлів) машини, які підлягають очищенню при поточному ремонті, можна прийняти рівною 30 % від маси відповідної машини.

Маса деяких машин та їх складових одиниць представлена в таблиці 2.4.

Таблиця 4