Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Англосаксонська школа в політології

Читайте также:
  1. I. Школа Арканов – это школа тренинга для учеников
  2. II. Школа Арканов тренирует зрелых мужчин и женщин, подводя их к следующему шагу вперед по Пути Эволюции
  3. VI. Школа Арканов – несектантская, неполитическая, интернациональная по своему масштабу
  4. VII. Школа Арканов представляет фундаментальные доктрины Вневременной Мудрости
  5. Американская школа принятия решений.
  6. Баденская школа
  7. БУДДИЙСКАЯ ШКОЛА КАГЬЮ
  8. Венецианская школа
  9. ВООБРАЖЕНИЕ, ТВОРЧЕСТВО, ШКОЛА

Термін "англосаксонська школа" об'єднує становлення і розвиток політичної науки у Сполучених Штатах Америки та Великій Британії.

Організаційне становлення політології в США відбулося наприкінці XIX — на початку XX століття, коли науку почали викладати в американських університетах, почала діяти Аме­риканська асоціація політичної науки, стали публікуватися спеціалізовані видання.

У період між Першою та Другою світовими війнами полі­тичні дослідження в США стали користуватися підтримкою приватного бізнесу. Насамперед, фінансувалися програми аналізу громадської думки, дослідження електоральної по­ведінки. Це стимулювало утворення близько тридцяти науко­во-дослідницьких центрів.

На розвиток американської політичної науки упродовж перших десятиліть минулого століття найбільше вплинули те­оретичні підходи та методологія досліджень, запропоновані європейськими соціологами Г. Москою, В. Парето, Р. Міхель-сом, М. Вебером. Саме тому політичну науку в США викладали, насамперед, у формі політичної соціології.

Найбільш відомим політологом першої половини XX століт­тя єАртур Фішер Бентлі. У праці "Процес керівництва. Вив­чення громадських рухів" (1908) Бентлі робить припущення, що діяльність людей у політиці завжди визначається їх реаль-ними інтересами і структурується через "групи інтересів", тобто неформалізовані об'єднання осіб, які поділяють одні й ті самі інтереси. Артур Бентлі запроваджує у науковий обіг тер­мін "політичний процес".

У США був сформований також перший методологічний підхід до дослідження політичних інститутів, явищ та про­цесів, який за назвою Чиказького університету, де він був розроблений, дістав назву Чиказька школа в політології. її засновником у 20-х роках минулого століття став Чарльз Мер-ріам, якому належить своєрідна "біблія" американської полі­тології міжвоєнного періоду — праця "Сучасний стан політич­ної науки" (1931).

Основна заслуга чиказької школи полягає в тому, що її представники на основі конкретних емпіричних досліджень обґрунтували, що справжній розвиток політичного знання є можливим лише за допомогою використання методології між­дисциплінарних досліджень із використанням кількісних ме­тодів, а також при умові організованої інституційної та фінан­сової підтримки наукових студій.

З 40-х років XX століття домінуючою методологією дослі­дження сфери політики стає біхевіоризм."Поведінкову револю­цію" прийнято датувати 1944 роком, коли вчені Колумбійсько­го університету на чолі з Полем Лазарсфельдом опублікували перше академічне комплексне дослідження виборів у пред­ставницькі органи американських штатів, у якому основна увага приділялася поведінці окремих виборців.

Незважаючи на відмінності між. різними течіями біхевіо­ризму, об'єднуючими є такі принципові положення:

1) використання не пов'язаних між собою абстрактних твер­джень, які можна перевірити емпірично;

2) пояснення цих фактів через причинно-наслідкові зв'язки ("стимул — реакція");

3) основними методами збору фактів є опитування громадян і аналіз статистичних даних.

Причина популярності "поведінкових" досліджень пояс­нюється, насамперед, попитом на них у середовищі підприємців, котрим необхідна була інформація, яким чином краще продати свою продукцію, та політиків — які були зацікавлені в інформа­ції про інтереси та поведінкові наміри своїх виборців.

Після Другої світової війни біхевіористський підхід в США застосовується в дослідженні різних сфер політики, а також у вивченні міжнародних відносин.

Провідними центрами міжнародних студій стають Йельсь-кий, Гарвардський, Колумбійський університети, Масачусет-ський технологічний інститут. Поряд з традиційними для до­слідження міжнародних відносин дисциплінами — міжнародне право, історія дипломатії — у навчальні плани у цих навчаль­них закладах включаються нові курси, а саме політичної еко­номії, дослідження громадської думки у зарубіжних країнах, політичної культури.

У 60—70-х роках минулого століття політична наука в Спо­лучених Штатах Америки набула статусу академічної дис­ципліни, а спеціальність політолога — характеру сучасної, престижної та універсальної професії. На кінець 70-х років кількість членів Американської асоціації політичних наук становила близько 10 тисяч осіб.

У цей період і аж до сьогодення поряд із дослідженням електо­ральної проблематики, міжнародних відносин найбільш попу­лярною тематикою американської політології стає демократія.

Найбільш відомими теоретиками сучасної демократії в США є Роберт Даль, Джовані Сарторі, Арендт Лейпхардт. Водночас популярні концепції демократизації недемократич­них режимів розробили Ларі Даймонд, Філіп Емітер, Збігнєв Бжезинський, Самюель Гантінгтон.

Наприкінці XX століття відбуваються зміни і в методології політичної науки — біхевіористський підхід піддається крити­ці за надмірний емпіризм, нової популярності здобуває норма­тивний підхід до дослідження політичних проблем.

Великої популярності набули дослідження у сфері такої субдисципліни як порівняльна політологія. Здійснюються порівняльні дослідження сучасних політичних інститутів, де­ржави, публічної політики, зовнішньої політики різних країн. Методологію компаративних досліджень розробляють такі ві­домі вчені як Адам Пшеворський, Сідней Верба, Матей Доган.

У Великій Британії, без сумніву, серед усіх європейських країн відчувається найбільший вплив американської політич­ної науки. Недарма британська політологія є інтегральною частиною єдиної англосаксонської школи. Водночас у методології та проблематиці політичних дослі­джень цих країн є і значні відмінності. У Великій Британії вплив біхевіоризму ніколи не набував такого розмаху, як у США. Більшість досліджень британських вчених мають нор­мативний характер, а серед предметних сфер найбільш по­пулярними є методологія політичної науки та політична філо­софія.

Саме британський вчений австрійського походження Карл Поппер піддав сумніву такий методологічний принцип біхевіо­ризму як принцип верифікації, тобто визнання необхідності підтвердження істинності чи неістинності будь-якого твер­дження. Поппер взамін запропонував критерій фальсифікації. Цей принцип він пояснив за допомогою відомого прикладу: "Якщо ми не можемо знайти хоча би одного чорного лебедя, то можна стверджувати, що всі лебеді білі".

Політологи Великої Британії є "піонерами" у дослідженні такої важливої проблеми як "корпоративна держава" та яви­ща корпоративізму в цілому. Для корпоративної держави, яка заснована на теорії ліберального корпоративізму, характерним є існування специфічних інститутів (консультативні комітети, ради), що складаються з представників груп інтересу (бізнесу, профспілок) та уряду і несуть спільну делеговану відповідаль­ність за здійснення державного управління. Політичні партії в такій державі відіграють меншу роль.

Інноваційність британської політичної філософії кінця XX століття полягає також у спробі сучасного філософського ос­мислення феномену громадянського суспільства. Вчений Джон Кін у працях "Громадянське суспільство і держава", "Демократія і громадянське суспільство" обґрунтовує прак­тичне і навіть інструментальне значення концепції грома­дянського суспільства. На його думку, саме громадянське сус­пільство є найбільш дієвим інструментом консолідації демократії у поставторитарних державах.

Окрім того, британська політична філософія відома завдяки працям Ентоні Гідденса, зокрема "Класова структура сучас­них суспільств" (1975), "Організація суспільства: нарис теорії структуризації" (1984).

Гідденс вважає, що західний світ з XVII століття розвивався в руслі Модерну, основними інститутами якого є:

1) капіталізм (товарне виробництво, приватна власність на капітал, наймана праця, класова система);

2) індустріалізм (використання величезних енергетичних ресурсів та машин для виробництва товарів);

3) нагляд (здатність спостерігати за поведінкою підданих);

4) контроль над інструментами насилля, включно військо­вої сили;

5) національна держава.

Ці риси створили передумови для раціонального способу організації суспільства (наприклад, запровадження інститу­ту бюрократії), а також раціоналізації погляду на історію, тобто пошуку в ній закономірностей, які пояснюють сього­дення.

Однак Гідденс робить висновок, що епоха Модерну закінчи­лася, оскільки розвиток суспільства вийшов з-під контролю. Сучасну епоху можна охарактеризувати як "постмодерн", а сучасне суспільство як "суспільство ризику".

Таким чином, можна стверджувати, що для англосаксон­ської школи притаманними є схожі характеристики методоло­гічного підходу, теорії політичної науки. Водночас існують значні відмінності у тематиці політичних досліджень.

 




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

ОСОБЛИВОСТІ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ | МАРКСИСТСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО ПОЛІТИКУ | Соціал-демократія і марксистська теорія політики | Нові підходи до проблем держави | Плюралістична демократія та елітизм | Проблема виборів | Соціологічний та економічний підходи в політології | Класифікація політичних режимів | Проблема предмета політичної науки | Проблема держави |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав