Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суб’єкти, об’єкти та зміст соціально-забезпечувальних правовідносин

Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин — це ті особи, за якими державою визнана соціально-забезпечувальна пра­воздатність і які законом наділені здатністю самостійно здійсню­вати належні їм права й обов'язки у сфері соціального забезпе­чення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державні органи.

Усіх фізичних осіб об'єднує те, що вони підлягають соціаль­ному забезпеченню із спеціальних фондів, у зв'язку з настанням соціального випадку або виконання певних професійних обо­в'язків. За правовим зв'язком з державою вони поділяються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежно від видів соціального забезпечення, підстав та принципів їх на­дання фізичні особи, зокрема, поділяються на такі категорії:

— ветерани війни, тобто особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни;

— особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

— члени сім'ї загиблих учасників війни;

— особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, а саме: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобиль­ської катастрофи громадяни, включно з дітьми, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— громадяни, які постраждали від конкретного стихійного лиха;

— інваліди І, II та III груп від загального захворювання, трудового каліцтва, професійного захворювання, з дитинства;

— ветерани праці — громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають встановлений законом трудовий стаж і вийшли на пенсію;

— особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьків­ щиною;

— особи, які визнаються громадянами похилого віку — чо­ ловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишається не більше півтора року;

— ветерани військової служби — громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього СРСР, а також інваліди І та II груп, інвалідність яких настала внаслі­док поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'яза­ них з виконанням обов'язків військової служби;

— працівники промисловості, транспорту, зв'язку та агро­ промислового комплексу, спеціальних економічних зон, науки, освіти, культури, медицини;

— працівники органів державної влади й управління: на­ родні депутати, депутати місцевих рад, працівники ЦВК, пра­ цівники державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, служби захисту прав споживачів, праців­ ники прокуратури, СБУ, митних органів, міліції, системи ви­ конання покарань, пожежної охорони, державної, відомчої та спеціальної служби охорони;

— військовозобов'язані;

— військовослужбовці;

— діти-інваліди та хворі діти;

— діти військовослужбовців та осіб начальницького і рядо­ вого складу внутрішніх справ, діти гірників;

— жінки, жінки з числа військовозобов'язаних, жінки, які стали вдовами, жінки з числа осіб, які відбувають покарання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі;

— молодь, молоді працівники та спеціалісти, наукові і творчі працівники з числа молоді, спортсмени, учнівська молодь;

— малозабезпечені громадяни;

— біженці і переселенці;

— жертви політичних репресій і Холокосту.

Другим суб'єктом правовідносин у сфері соціального забез­печення є один із державних органів, що зобов'язаний призна­чити і надати конкретний вид соціального забезпечення. Ком­петенція таких органів визначається тією метою і завданнями, заради яких вони створені. До таких органів, зокрема, нале­жать такі:

1. Органи Пенсійного фонду України здійснюють: 1) призна­чення і виплату пенсій, надбавок, підвищень та доплат відповідно до законів України; 2) призначення і виплату щомісячної компенсації сім'ям у разі втрати годувальника, передбаченої ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 3) індексацію грошових доходів відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; 4) підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися.

2. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплачують: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою не­ працездатністю до відновлення працездатності або встановлен­ ня інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щоміся­ ця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездат­ ності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; 4) пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок не­ щасного випадку на виробництві або професійного захворюван­ ня; 5) пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

3. Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ ного страхування України на випадок безробіття надають такі види грошових допомог: 1) допомогу у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразову виплату її для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомогу в разі часткового без­робіття; 3) матеріальну допомогу в період професійної підго­товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробіт­ного;

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ ти працездатності надають: 1) допомогу у зв'язку з тимчасо­ вою непрацездатністю, включно з доглядом за хворою дитиною; 2) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 3) допомогу при народженні дитини; 4) допомогу на догляд за дитиною до до­ сягнення нею трирічного віку; 5) допомогу на поховання;

Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, а також аналогічні комісії при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, об­ ласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях. їхнім основним завданням є призначення пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб — членам їхніх сімей. Органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­ ни здійснюють: 1) призначення та виплату соціальної допомо­ ги, встановленої законодавством; 2) надання субсидій та відшко­ дування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при­ дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутово­ го палива; 3) компенсаційні виплати інвалідам на бензин, тех­ нічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне об­ слуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортно­ го лікування;

Органи пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони, інших вій­ ськових формувань, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інші призначають пенсії та допо­ моги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служ­ би за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їхніх сімей.

7. Державна служба зайнятості (центри зайнятості): 1) за­ безпечує працевлаштування безробітних, у тому числі, за ба­ жанням, направляє їх на сезонні та оплачувані громадські ро­ боти; 2) виплачує допомогу у зв'язку з безробіттям, матеріаль­ ну допомогу в разі безробіття; 3) надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їхньому утриманні;

9. Органи Міністерства охорони здоров'я України здійсню­ ють влаштування і соціальне обслуговування у будинках дити­ ни дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також дітей із вадами фізичного та розумового розвитку.

10. Органи Міністерства освіти і науки України здійснюють навчання і виховання дітей з особливими потребами в спеціаль­ них загальноосвітніх школах-інтернатах, загальноосвітніх са­ наторних школах-інтернатах, навчально-реабілітаційних цен­ трах та інших закладах.