Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суб`єкти правовідносин

Суб`єктами права називаються індивіди або організації, котрі на основі норм права можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб`єктивних прав і обов`язків (або правосуб`єктності). Правосуб`єктність суб’єкта складається з двох властивостей:

а) правоздатність – це здатність мати права і нести обов`язки. Правоздатність виникає з народженням особи і завершується смертю (визнанням особи померлою в судовому порядку);

б) дієздатність – це здатність власними правомірними і неправомірними діями (бездіяльністю) набувати прав і особисто нести обов`язки, в т.ч. юридичну відпо­відальність. Дієздатність виникає лише з досягненням особою певного віку (наприклад, цивільна дієздатність в Україні настає з досягненням 18-річного віку, а в разі вступу до шлюбу до досягнення цього віку – з моменту вступу до шлюбу). Фізичну особу неможливо позбавити правоздатності (а отже і правосуб`єктності), проте можна в судовому порядку обмежити чи позбавити її дієздатності.

Суб`єкти правовідносин класифікуються на кілька груп: фізичні особи (індивіди), юридичні особи, соціальні спіль­ноти, державні органи і держава в цілому.

Індивіди як учасники правовідносин також поділяються на кілька категорій: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством. Правова дієздатність іноземців і осіб без громадянства є дещо вужчою, ніж у громадян (вони позбавлені деяких політичних прав і деяких обов`язків).

Юридичні особи – це організації, котрі мають відокрем­лене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Право- і дієздатність юридичних осіб виникає з моменту із державної реєстрації або на підставі нормативного акту. Обсяг дієздатності юридичних осіб встановлюється в межах, визначених їх установчими документами або нормативними актами, на підставі яких вони створені. Вітчизняний дослідник природи юридичних осіб Кравчук В. М., визначивши юридичну особу як організацію, чия мета може бути реалізована шляхом безпосередньої участі у цивільних правовідносинах, пропонує виділяти дві групи її ознак: соціальні і правові. Перша група характеризує соціальну сутність юридичної особи: 1) похідна природа юридичної особи; 2) організаційно-правова форма; 3) власне найменування. Друга група ознак характеризує юридичну особу як суб’єкт права, її юридичну особистість. Тобто вони характеризують правові якості, якими наділена юридична особа, а саме: 1) майнова відокремленість; 2) самостійність в цивільному обороті. Ці ознаки виникають лише внаслідок офіційного визнання юридичної особи державою.

На думку Кравчука В. М., існує декілька критеріїв розмежування юридичних осіб. Перший – підстава створення. Приватні створюються на підставі угоди, публічні – на підставі адміністративного акту. Другий – соціальна значимість мети. Публічні юридичні особи мають на меті задоволення публічних інтересів. Їх соціальна значимість виражається тим, що вони засновуються, погоджуються державою або отримують від неї особливий статус. Приватні юридичні особи створюються і діють в інтересах визначеного кола осіб.

Приватні юридичні особи можуть поділятися на товариства і установи. Критеріями цього є членство і умови зміни мети. Членство характерне для товариств. Мета товариства визначається його членами і може бути змінена в межах, що не суперечать закону. Натомість, мета установи, хоч і визначається засновником, не може бути ним змінена, оскільки установа створюється не в його інтересах, а третіх осіб.

Соціальні спільності (народ, національна чи інша мен­шина, територіальна громада) виступають учасниками правовідносин лише у випадках, прямо передбачених нормативними актами. Наприклад, у правовідносинах, що випливають із Закону України “Про національні меншини”, одним із учасників виступають національні меншини.

Держава в цілому суб`єктом правовідносин буває досить рідко – переважно в міжнародно-правових відносинах, а за федеративного устрою також у відносинах з її суб`єктами.