Читайте также:
|
Правосуб’єктність є природним правом фізичної особи. Тому з точки зору приватного (цивільного) права, вона є правовою можливістю. Але, з іншого боку, вона не може бути реалізована поза суспільством (соціумом) і тому визнається соціальною можливістю.
Отже, природними передумовами правосуб’єктності є сукупність правил та норм природного права.
Її соціальними передумовами є існування суспільства.
Юридичними передумовами правосуб’єктності є норми цивільного законодавства.
Формально-юридичними передумовами -норми, закріплені в актах цивільного законодавства.
Елементами правосуб’єктності є: правоздатність та дієздатність.
Цивільна правоздатність - це здатність суб’єкта мати цивільні права і обов’язки.
У ЦК загальне визначення правоздатності відсутнє, однак, містяться окремі визначення правоздатності фізичних (ст. 25) і юридичних (ст. 68) осіб, які фактично тотожні.
Цивільна дієздатність - це здатність суб’єкта своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов’язки.
Дієздатність у ЦК визначена тільки стосовно фізичних осіб. Такий підхід тут є виправданим, оскільки щодо юридичних осіб ці два поняття завжди існують нерозривно. Тому наявність правоздатності у організації означає, що вона володіє і дієздатністю. У зв’язку з цим іноді вживається термін „праводієздатність юридичної особи”.
Поняття дієздатності фізичної особи охоплює її можливості здійснювати широке коло дій з юридичними наслідками.
До складу дієздатності фізичної особи входять:
1) правочиноздатність – здатність здійснювати правомірні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків;
2) деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинене цивільне правопорушення;
3) трансдієздатність - здатність бути представником та тим, кого представляють, тобто, здатність своїми діями створювати для інших суб’єктів права і обов'язки та здатність приймати на себе права і обов'язки, що виникають внаслідок дій інших осіб;
4) бізнесдієздатність – здатність займатися підприємницькою діяльністю;
5) тестаментоздатність - здатність особи залишати заповіт і бути спадкоємцем;
6) сімейна дієздатність – здатність виступати як самостійний учасник сімейних відносин та вчиняти у цій сфері дії з правовими наслідками.
Що стосується юридичної особи, то, оскільки її правосуб’єктність охоплює і правоздатність, і дієздатність, стосовно неї можна вести мову про різні види правосуб’єктності (диференціацію правосуб’єктності). Щоб не вдаватися до занадто важких словесних конструкцій, правосуб’єктність у таких випадках доцільно позначати скорочено – „ здатність ”, маючи на увазі, що йдеться про здатність юридичної особи бути суб’єктом певних цивільних відносин.
Відповідно можна розрізняти такі види правосуб’єктності юридичної особи: 1) правочиноздатність; 2) деліктоздатність; 3) трансдієздатність; 4) бізнесдієздатність.
Порівнюючи види дієздатності фізичних осіб і правосуб’єктності юридичних осіб, бачимо у відмінностях між ними прояв різниці між загальним цивільно-правовим статусом фізичної і юридичної особи, що знайшло відображення у правилі ст. 91 ЦК „юридична особа може мати такі ж права і обов’язки, як і особа фізична, за винятком тих, передумовою володіння якими є природні властивості людини”. Здатність спадкувати і бути учасником сімейних відносин якраз і є проявом таких природних властивостей людини.
Стосовно суб’єктів публічного права також недоцільно розрізняти їхню правоздатність чи дієздатність, оскільки ці поняття тут виступають як єдине ціле, а отже йдеться про цивільну правосуб’єктність вказаних суб’єктів.
Конкретний склад учасників цивільного правового відношення не є постійним і може змінюватися внаслідок правонаступництва.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 153 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |