Читайте также:
|
Більшість садівницьких і виноградарських господарств у процесі роздержавлення і приватизації майна змінила форму власності, перетворились у колективні сільськогосподарські підприємства (79%) і відкриті акціонерні товариства (19%). У державній власності залишились здебільшого виноградарські та садівницькі держгоспи-заводи, переважно в АР Крим, у Закарпатській, Одеській та Вінницькій областях.
Водночас доцільність і обсяги виробництва конкретних видів продукції визначаються здебільшого комплексом економічних чинників, зокрема, таких, як місткість і географія ринків їх збуту, попит на них і пропозиції, наявність матеріальних і трудових ресурсів, джерел інвестицій тощо. Отже, грунтово-кліматичні умови визначають переважно якісний (породно-сортовий) склад продукції, а економічні — кількісні параметри її виробництва.
У садівництві і виноградарстві залежно від об'єкта спеціалізації розрізняють такі її види: зональну, господарську, внутрішньогосподарську і внутрішньогалузеву. Зональна спеціалізація відображає спеціалізацію природно-економічних зон, областей і районів на виробництві певних видів продукції. Вона формується під впливом комплексу природних і економічних чинників, а також новітніх досягнень науково-технічного прогресу в галузях.
Породно-сортова структура насаджень у цих господарствах формується відповідно до їх виробничої спеціалізації. В господарствах першої групи найбільшу питому вагу в насадженнях мають осінні і зимові сорти зерняткових культур, а структура кісточкових культур формується відповідно до зональної спеціалізації галузі. Насадження господарств другої групи відзначаються різноманітністю породно-сортового складу. Тут вирощуються добре адаптовані до місцевих умов усі плодові і ягідні культури. В площі насаджень третьої групи господарств більшість площі відводиться під кісточкові культури і ягідники.
Садівництво і виноградарство відзначаються високою ефективністю спеціалізації виробництва. Цим пояснюються великі відмінності в показниках ефективності галузей між спеціалізованими і багатогалузевими господарствами. Науковими дослідженнями встановлено, що найвищої ефективності садівництва досягають господарства, в яких на цю галузь припадає понад 80% обсягу товарної продукції. В багатогалузевих господарствах Півдня України найвища ефективність виноградарства спостерігалася, коли в структурі товарної продукції ця галузь займала понад 40%.
В умовах поглиблення суспільного поділу праці, диференціації окремих видів діяльності і формування на цій основі спеціалізованих структур на виробництві певних видів продукції чи виконанні технологічних процесів сільське господарство вже не може самостійно забезпечувати просте чи розширене відтворення виробництва. Поряд з поглибленням спеціалізації і диференціації все більше розвиваються протилежні їм процеси — кооперування, агропромислова інтеграція і диверсифікація на різних рівнях виробництва.
Надто важливе значення мають ці процеси в садівництві і виноградарстві, що зумовлюється особливостями їх продукції, значна частка якої для набуття та збереження певних споживчих властивостей має направлятися на промислову переробку та тривале зберігання. Отже, ефективність садівництва і виноградарства значною мірою залежить від діяльності суміжних сфер.
Свіжі плоди і ягоди можуть направлятися із саду на ринок протягом 5–6 місяців, а в інші 6–7 місяців — зі сховищ тривалого зберігання. Понад 90% винограду направляється на промислову переробку на вино, виноматеріали і соки. Тому в садівництві і виноградарстві раніше, ніж в інших галузях сільського господарства, почали розвиватися різні форми агропромислової інтеграції.
У садівництві і виноградарстві поширені різні форми агропромислової інтеграції, зокрема, агропромислові підприємства, внутрішньогосподарські агропромислові підрозділи, міжгосподарські підприємства та міжгалузеві формування.
60. До закритого грунту належать різні культиваційні споруди та утеплені грядки. Залежно від призначення, можливих строків використання і техніко-економічних показників споруди закритого грунту можна поділити на:
1) зимові та весняні теплиці;
2) шампіньйонниці;
3) парники;
4) утеплений грунт;
5) припарникові ділянки відкритого грунту;
6) допоміжні господарські будівлі.
Найбільш складною спорудою закритого грунту є теплиці. За конструкцією вони поділяються на односхилі, двосхилі та блочні, за внутрішнім устаткуванням — на стелажні та грунтові, за строком використання — на весняні та зимові.
Теплиці складаються з фундаменту, каркасу, бокових і торцевих стін, покрівлі, всередині них є система опалення, освітлення, водозабезпечення і вентилювання.
Зимові теплиці будують ангарні і блочні під склом. У них вирощують овочі протягом року..
Весняні теплиці подібні до зимових, але дещо спрощені. У них розміщують меншу кількість обігрівальних приладів, вони можуть бути плівковими. Такі теплиці дають урожай овочів з квітня по жовтень.. Джерелом тепла для них є сонце, біологічне паливо, електрика.
Основними трудовими процесами в овочівництві закритого грунту є: підготовка і заміна грунту або його стерилізація; внесення добрив і обробіток грунту; садіння розсади або висівання; догляд за культурою до плодоношення; догляд і збирання врожаю в період плодоношення; ліквідація культури і дезинфекція приміщення теплиці.
Поширеною спорудою закритого грунту є парник. За будовою розрізняють парники заглиблені, наземні, односхилі та двосхилі; за способом обігрівання вони бувають на біологічному, технічному та сонячному обігріві; за строками використання розрізняють парники ранні (закладають в кінці січня — на початку лютого), середні (на початку березня) і пізні (в кінці березня на початку квітня).
Ранні овочі можна вирощувати не тільки в теплицях і парниках, а й у відкритому утепленому грунті, одержуючи тут овочеву продукцію приблизно на 20–25 днів раніше, ніж в умовах відкритого грунту. В утепленому грунті найчастіше вирощують огірки й помідори.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 82 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |