Читайте также:
|
Урок — це форма організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і регламентом.
Урок залишається основною формою навчання в усіх типах навчальних закладів. Слід зважати на те, що впродовж своєї історії учителі та вчені-педагоги постійно працювали над удосконаленням класно-урочної системи навчання.
Я.А. Коменський (1592—1670), скориставшись багаторічним досвідом братських шкіл України, інших слов'янських країн, дав наукове обґрунтування класно-урочної форми навчання: дидактичних засад, наповнюваності класів, розкладу, регламенту, структури уроку, діяльності вчителя та ін. Це стало фундаментом подальшої розбудови уроку.
У 20-х роках в радянській школі під впливом течії пролетарської культури була спроба відмовитись від уроку. Проте це лише зашкодило шкільній справі. Тому на початку 30-х років урок знову став основною формою організації навчання.
Наступні десятиріччя відзначалися різними підходами до розвитку урочної системи. 30—50-ті роки у нашій країні позначилися впливом авторитаризму і тоталітаризму, а отже, і шко-
Розділ 2
ла як своєрідний сколок суспільства не була позбавлена цього впливу. Урок, методика його організації та проведення перебували в лещатах догматичного виконання адміністративних приписів, були позбавлені творчого підходу.
Лише в кінці 50-х років учителі й педагоги-вчені розпочали активну роботу з творчого підходу до організації навчально-виховного процесу на уроці. Свідченням цього виявилось виокремлення науково обґрунтованих напрямків удосконалення уроку, які дали потужний поштовх творчим пошукам учителів країни. Вкажемо на декілька напрямків.
Липецький напрямок: побудова так званого "раціонального уроку", використання творчих письмових робіт, словникових диктантів, роздаткових дидактичних матеріалів та ін.
Казанський напрямок: розробка і впровадження у навчальний процес проблемного навчання (М.І. Махмутов).
Кіровоградський напрямок: розробка лекційно-практичної системи навчання в старших класах (О.О. Хмура).
Ростовський напрямок: цілеспрямована робота учителів з запобігання неуспішності й відставання учнів у навчанні.
У 70—80-х роках з'явилась ціла плеяда учителів-новаторів, які своєю творчою працею сприяли розвитку класно-урочної форми навчання: Ш.О. Амонашвілі, І.П. Волков, М.П. Гузик, Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкова, В.Ф. Шаталов та багато інших.
На цей період припадає чимало цікавих наукових досліджень, спрямованих на удосконалення уроку: Ю.К. Бабанського, М.І.Махмутова, В.О. Онищука, І.П. Підласого, А.В. Фурмана, М.М.Яковлева та ін.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 64 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |