Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Процес постачання , його суть, характеристика та особливості обліку.

Читайте также:
  1. A. ненормальный ход родового процесса, родо­вые травмы
  2. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  3. CISC и RISC-процессоры
  4. D. как завершающий этап сукцессионного процесса
  5. GMAW процесс
  6. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  7. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  8. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  9. I. ПОЧЕМУ МЫ ДОЛЖНЫ ИЗУЧАТЬ СТОРОНЫ И СВОЙСТВА ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА?
  10. I.3.Особливості політичного становища гетьманів у 1648-1667 роках.

 

У процесі постачан­ня підприємства витрачають грошові кошти і купують у постачальників засоби виробни­цтва (засоби і предмети праці), необхідні для виробництва продукції. Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання є витра­ти на цей процес, тобто фактична собівартість придбаних (куплених) засобів виробництва або заготовлених виробничих запасів, обсяг необхідних предметів праці (в натуральних і грошовому вимірниках), а також розрахунки між підприємствами і організаціями, які виника­ють у процесі постачання.

Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання мате­ріальних цінностей є:

— правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;

— облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;

— облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати;

— визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.

Виходячи з цих завдань формуються показники, необхідні для управління підприєм­ством, а саме:

— кількість придбаних матеріальних ресурсів за номенклатурою;

— обсяг і структура придбаних матеріальних ресурсів;

— сума транспортно-заготівельних та інших витрат;

— оплата вартості придбання і транспортно-заготівельних витрат;

загальна вартість (фактична собівартість) придбаних ресурсів.

З метою обліку до виробничих запасів відносять предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб протягом операційного циклу.

Для обліку придбаних (куплених) матеріальних цінностей використовуються рахунки обліку запасів: 20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 28 "Товари" та ін. Облік розрахунків з постачальниками за отримані від них матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхування тощо) здійснюють на рахунках: 63 "Роз­рахунки з постачальниками та підрядниками", 62 "Короткострокові векселі видані" та ін. Одночасно з придбанням матеріальних цінно­стей відображають суму сплачених податків (податок на додану вартість, акцизний збір тощо) на рахунку 64 "Розрахунки за податка­ми й платежами". Оплату розрахунково-платіжних документів постачальників відображають на рахунках: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 60 "Короткострокові позики" та ін.

За даними аналітичних рахунків отримується інформація про кількість і вартість окремих видів придбаних матеріальних цінностей.

Процес придбання ма­теріальних засобів оформлюється такими документами як договір купівлі-продажу, рахунок, товарно-транспортна накладна, прибутковий ор­дер, довіреність, платіжне доручення, виписка банку та ін.

Визнання та первинна оцінка запасів та інші питання обліку запасів в бухгал­терському обліку регулюються Положенням (стандартом) бухгал­терського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246.

Оцінка придбаних виробничих запасів у бухгалтерському обліку здійснюється за первинною (фактичною) собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат:

— сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

— сум ввізного мита;

— сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

— транспортно-заготівельних витрат (оплата тарифів, фрахту, транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

— інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням за­пасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для викори­стання із запланованою метою.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівар­тості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою за­лишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспорт­но-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображен­ням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відоб­ражено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготі­вельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-за­готівельних витрат за звітний місяць на суму залишків запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) на підпри­ємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат передбачає визначення шляхом знаходження відсоткового співвідношення транспортно-заготівельних витрат до купівельної вартості придбаних виробничих запасів (ВЗ):

 

х 100 %

Далі визначається сума транспортно-заготівельних витрат, що за розподілом при­падає на запаси, які вибули у звітному місяці. Для цього отриманий відсоток ТЗВ * на вартість запасів, які вибули за місяць.

З 1 січня 2005 року для оцінки вибуття запасів можна застосовувати наступні бухгалтерські методи, передбачені П(с)БО 9 «Запаси».:

Стосовно методу ЛІФО звертаємо увагу, що наказом № 731 із пункту 16 П(С)БО 9 «Запаси» його виключено.

1) Оцінка за ідентифікованою собівартістю здійснюється щодо запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціаль­них замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного.

2) Оцінка за середньозваженою собівартістю провадиться за кож­ною одиницею запасів: (Собівартість запасів на поч. пер+ Собівартість запасів що надійшли)/ (кількість запасів на поч пер+ кількість запасів на кін пер)

3) Оцінка запасів за методом ФІФО (англ. FIFO — First in, first out — "першим надійшов, першим проданий") базується на припу­щенні, що запаси використовуються у послідовності відповідно до їх надходження на підприємство.

4) Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством.

5) Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підпри­ємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної на­цінки товарів.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 195 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав