Читайте также:
|
Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень
Провідна діяльність є показником адекватності психологічного віку індивіда і характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності (за Л.М. Фрідманом):
Зміна провідної діяльності, за словами Д.Б. Ельконіна, відбувається за принципом чергування: якщо в попередньому віковому періоді провідна діяльність забезпечувала розвиток потребово-мотиваційної сфери індивіда, то в наступному періоді вона спрямовується на вдосконалення операційно-технічних можливостей.
Поняття провідної діяльності вказує на її головну роль для психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, однак не заперечує існування інших видів діяльності. Важливо також, що поява нової провідної діяльності не заперечує значення попередньої. Проте, лише в рамках провідної діяльності відбувається тренування і розвиток всіх психічних функцій індивіда.
Внаслідок функціонування провідної діяльності формуються новоутворення психіки, які є головними показниками адекватності психічного розвитку щодо визначеного вікового періоду.
12. Вроджені потреби та інстинктивні форми поведінки немовляти.
Перший період життя дитини триває кілька тижнів. Новонаро-
джена дитина проявляє активність, що грунтується на вроджених
безумовних рефлексах, тому поведінка дитини як така, що будуєть-
ся на вироблених за життя реакцій, відсутня. Активність малюка
обмежена моментами задоволення біологічних потреб у їжі, у теплі
тощо. Значну частину доби новонароджений спить, періодично про-
кидаючись, щоб поїсти. Зберігається фізіологічна залежність малюка
від матері, від грудного годування та гігієнічного догляду. Народжу-
ючись як біологічна істота, новонароджений у соціальному оточенні
швидко набуває соціальних ознак. Все життя дитини будується до-
рослим на основі суспільно вироблених способів: батьки привчають
дитину спати у нічний час та стимулюють його активність вдень; ди-
тину оточують предмети, необхідні для купання, годування, збере-
ження тепла, іграшки. Залежність існування дитини від дорослого,
постійний контакт із ним зумовлює особливий інтерес до його особи,
малюк намагається доступними для себе засобами привернути увагу
дорослого. Головними з них у новонародженого виступають крик та
плач.
Результатом першого досвіду спілкування новонародженого із
близькими дорослими виступає поява в нього потреби у спілкуванні і
співробітництві з дорослими.
Перші прижиттєві реакції малюка виникають у контексті його
спілкування з дорослими, зокрема під час годування дитини матір’ю.
Погляд дитини зосереджується на обличчі матері, дитина ніби завми-
рає, прислуховуючись до голосу матері. Ці реакції отримали назву зо
рового та слухового зосередження, яке становить основу для подаль-
шого формування поведінки дитини.
13. Характеристика безпосередньо-емоційного спілкування як провідної діяльності немовляти та її розвиваюче значення.
Під впливом умов, створених дорослими, помітно змінюється емо-
ційне життя малюка. Від народження для дитини характерними є
негативні емоційні реакції, оскільки вони сигналізують оточуючим
про незадоволені потреби, які мають життєво важливе значення для
малюка. Створений дорослими позитивний емоційний фон, доброзич-
ливість, ласкаві звертання, уважність, турбота викликають у малюка
відповідні емоційні реакції. Посмішка новонародженого виступає пер-
шою соціальною емоцією, яка включається у спілкування з дорослим і
є своєрідною відповіддю на лагідне звертання до неї. Тут проявляються
перші ознаки спрямованості поведінки дитини, на основі якої згодом
розвивається цілепокладання, як необхідна риса діяльності.
Саме в емоційній сфері психіки дитини формується важливе ново-
утворення – «комплекс пожвавлення», що виникає під час контакту
дитини з дорослим і включає емоційні та рухові реакції: посмішку,
вокалізації, дитина тягнеться ручками і спрямовує погляд у напря-
мі дорослого. Вокалізації виражають позитивні емоції задоволення,
спостерігається пожвавлення рухових реакцій. Дитина чітко виріз-
няє дорослого з усього оточення, проявляючи позитивне ставлення
до контакту з ним. У дитини виникають перші соціальні потреби у
пізнанні та спілкуванні, тісне переплетення яких задовольняється за
допомогою «комплексу пожвавлення». Потреба малюка у спілкуван-
ні реалізується в безпосередньо-емоційному спілкуванні як провідній
діяльності немовлячого віку. Поява «комплексу пожвавлення» як
першої форми поведінки дитини свідчить про завершення періоду но-
вонародженості й про початок дитинства.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 527 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |