Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННОЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ТА ІСНУЮЧОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ, ГАРЯЧОЇ ТА ХОЛОДНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ

На останні роки з метою забезпечення економного споживання природного газу, води та теплової енергії, Кабінет Міністрів України своїми постановами затвердив ряд програм оснащення приладами обліку споживання природного газу, води та теплової енергії, зокрема постанова Кабінету Міністрів України „Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті” від 03.07.1995 №483, постанова Кабінету Міністрів України „Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2002 роки” від 27.11.95 №947, яку потім була подовжено до 2007 року, та розпорядження Кабінету Міністрів України „Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії” від 11.06.2008 р. №838-р.

Прийняття зазначеної постанови мало активізувати роботи з оснащення наявного житлового фонду засобами обліку, що, в свою чергу, мало забезпечити зменшення споживання води і теплової енергії та здійс­нення переходу від розрахунків за спожиті послуги за нормами, що має місце сьогодні, до розрахунків за фактичними показниками засобів обліку. При цьому забезпечуватиметься соціальний захист населення шляхом регулювання взаємовідносин між виробниками (виконавцями) послуг і споживачами відповідно до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення та досягнення при повному оснащен­ні житлового фонду засобами обліку очікуваної щорічної економії: теплоенергії - 16,3 млн. Гкал, електроенергії - 700 млн. кВт·год, природного газу 1,2 млрд. куб. м, питної води - 570 млн. куб. м.

Загальнодержавною програмою реформу­вання і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 рр., розділом 4, п.3 було передбачено забезпечення поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії шляхом встановлення будинкових лічильників на лізинговій (поворотній) основі із залученням бюджетних коштів, а також коштів населення та підприємств. Після її корегування і прийняття Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, нажаль, ці заходи чомусь вже не передбачено, хоча до повного оснащення будинків засобами обліку було ще дуже далеко. При цьому п.2. передбачено запровадження нарахування плати за холодну, гарячу воду та тепло виключно за показами приладів обліку (хоча неясно звідки вони повинні були з’явитися), а також фінансових механізмів залучення коштів для здійснення енергозберігаючих заходів.

Але за даними Мінжитлокомунгоспу на даний час в Україні лише 42 % будинків висотністю 5 поверхів і вище обладнані засобами обліку холодної води, 37% - засобами обліку гарячої води, 44,5% - лічильниками теплової енергії і регуляторами температури.

Основними причинами невиконання завдань зазначених вище Програм були і є наступні:

• відсутність належного та достатнього фінансування програм;
• відсутність зацікавленості суб'єктів господарювання у встановленні приладів обліку;
• незацікавленість місцевих органів виконавчої влади у впровадженні приладів обліку;
• відсутність належного нормативно-правового забезпечення, яким мають регулюватися відносини між постачальниками та споживачами енергоресурсів в питаннях обліку);
• невирішеність питань власності на засоби обліку енергоресурсів;
• відсутність механізму економічного стимулювання ощадливого споживання енергоресурсів.

Певну роль в такій ситуації щодо питань обліку комунальних послуг відіграє відсутність деяких нормативно-правових актів, проектів про внесення змін до чинних нормативних документів щодо обліку енергетичних ресурсів, які регламентують правила щодо:

· надання послуг з опалення та постачання гарячої води, показники спо­живання теплової енергії на опалення і підготовку гарячої води та вимоги до обладнання внутрішніх опалювальних приладів пристроями, ре­гулюючими постачання теплової енергії кінцевим споживачам;

· розрахунку витрат на теплову енергію для опалення та витрат при надан­ні гарячої води поміж кінцевих споживачів;

· розрахунку витрат при наданні холодної води поміж кінцевих споживачів.

Нажаль, в затвердженій постановою Кабінету Міністрів України „Державній цільовій економічній програмі енергоефективності на 2010-2015 роки” від 01.03.2010 №243, зовсім не передбачені заходи щодо вирішення означених проблем.

Але аналіз існуючої в Україні ситуації з обліком комунальних послуг показує, що вимоги чинних Законів не виконуються належним чином і до цього часу облік ресурсів здійснюється в багатьох будинках за нормативами. Тому мають бути розроблені дієві механізми реалізації чинних Законів, що стосуються обліку комунальних послуг, з внесенням до них положень щодо проведення розрахунку між покупцем та постачальником комунальних послуг виключно за допомогою приладів обліку, та визначена чітка відповідальність сторін за їх порушення.

До того ж досі діють Тимчасові правила обліку відпуску і споживання теплової енергії, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу і Міненерго України 01.07.96 № 57/112. Вони не погоджені з Мінюстом, тому не мають юридичної сили, до того ж з моменту їх прийняття прийнято багато нових законодавчих та нормативних актів, які регламентують діяльність підприємств теплопостачання та вимоги до засобів обліку та організації вимірювань.

Тому, в першу чергу, мають бути розроблені і прийняті „Правила обліку та регулювання споживання теплової енергії, га­рячої та холодної води” (далі – Правіла обліку), які б встановлювали порядок і вимоги до організації і здійснення комерційного обліку споживання теплової енергії і гарячої води, які б були обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарської діяльності в галузі теплопостачання.

За даними моніторингу найкращий стан з оснащення житлових будинків засобами обліку теплової енергії, холодної та гарячої води на 01.11.2011р. у м.Києві (лічильники теплової енергії та регулятори температури встановлені в 39,5% будинків 5-поверхових і вище, холодної води – в 97,6% будинків, гарячої води – в 58% будинків), тому розглянемо досвід роботи в цьому напрямку Київської міської державної адміністрації, АК „Київенерго” та АК «Київводоканал».

При оснащенні будинків засобами обліку нагальним стає питання вибору оптимальних схем організації обліку енергоресурсів та експлуата­ції засобів.

У зв'язку з відсутністю необхідних нормативно-правових актів та з метою впровадження розрахунків за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання у метрах кубічних Київською міською державною адміністрацією на замовлення акціонерної енергетичної компанії «Київенерго» розроблено:

Методику виконання вимірювань витрати гарячої води за пока­заннями побудинкових лічильників гарячої води;

Методику виконання вимірювань витрати гарячої води за пока­заннями теплолічильників, які мають функціональні можливості вимірювання об'єму води.

Методичні вказівки щодо застосування схем обліку гарячої води у багатоквартирних будинках міста Києва.

Розробка зазначених нормативних актів зумовлена тим, що саме ор­гани місцевого самоврядування відповідають за стале функціонування підприємств житлово-комунального господарства і мають можливість під час формування тарифів враховувати місцеві особливості виробництва та надання житлово-комунальних послуг.

Ці документи сприятимуть еко­номіїресурсів через стимулювання економного використання гарячої води в побуті у разі оплати гарячого водопостачання за індивідуальним споживанням.

Згідно цих документів, вирішенню задачі повинні передувати заходи з аналізу схем тепло- водопостачання, визначення причин та джерел найбільших втрат, а також обґрунтованих норм енергоресурсоспоживання для об'єкта, що розглядається. Схеми організації обліку повинні розроблятись для всіх рівнів споживання: район, мікрорайон, житловий дім, квартира. У всіх випадках необхідно намагатись мінімізувати парк приладів обліку та уніфікувати їх номенклатуру.

Ці документи мають бути враховані при розробленні Правил обліку.

Доцільно застосовувати всі технічні та економічні можливості для створення автоматизованих систем оперативно-диспетчерського обліку споживання енергоресурсів та води із застосуванням сучасних засобів комунікації, телеметрії та комп'ютеризації.

Вибір схем обліку енергоресурсів, а також засобів вимірювань для застосування на вузлах обліку повинен здійснюватись за узгодженням з постачальною організацією.

Роботи по обладнанню вузлів обліку повинен виконувати відповідно підготовлений персонал підприємства, яке отримало в установленому порядку ліцензію на право виконання таких робіт.

Обслуговування вузлів обліку має виконувати спеціалізована організація, що отримала відповідний дозвіл.

Важливо залучати до цієї роботи фірми, які окрім установлення та обслуговування вузлів обліку забезпечують і позабюджетне фінансуван­ня. Однією з перспективних форм інвестиційних та обслуговуючих орга­нізацій є компанії, що беруть на себе монтаж, налагодження та експлуатацію приладів обліку, збір даних для об'єктивних розрахунків із споживачами і у деяких випадках, самі розрахунки.

За інформацією АК „Київводоканал”, у столиці України середньостатистична родина споживає в середньому в 2-3 рази більше води, ніж в інших містах Східної і Західної Європи.

Міська система водопостачання обслуговує майже 100% населення Києва й більшу частину промислових підприємств. Деякі підприємства додатково до централізованого водопостачання мають власні свердловини. Загальний обсяг споживання води в Києві становить 430 л/добу на душу населення. З них 80%, тобто 347 л/добу на душу населення, припадає на побутове споживання. Можна, звичайно, почати заощаджувати воду зараз, як це роблять за кордоном: використовувати один обсяг рідини з водопроводу в декількох господарських цілях. Є безліч більш досконалих способів економії води, наприклад, установка приладів обліку або лічильників води. На думку фахівців, лічильник сам по собі не заощаджує воду, а тільки спонукує людей до більш ощадливого споживання. Установлені державні нормативи споживання води й тепла зараз є завищеними. Не кожна людина використовує 340 л води в добу. Дослідження показали, що при установці квартирного лічильника води загальне споживання води в житловому будинку знижується на 30%.

У минулому році обсяг реалізованих послуг АК „Київводоканал” зменшився на 2,5 %. У грошовому вимірі це становить 8,6 млн. грн. Фахівці підприємства пояснюють це тим, що житлово-експлуатаційні організації почали розрахунки з населенням за фактично спожиті послуги з водопостачання і водовідведення, тобто за показниками будинкових приладів обліку води. Це стало можливим тому, що з 2005 р. АК „Київвводоканал” прискорив реалізацію програми з установки в житлових будинках приладів обліку холодної води. На початку січня 2010р. АК „Київводоканал” завершив програму установки загальнобудинкових лічильників у багатоповерхових будинках. Це дало можливість забезпечити практично 100%-вий облік споживання холодної води киянами.

Швидкі темпи установки лічильників у цей час стали можливі завдяки тому, що в травні 2004 р. за розпорядженням КМДА був створений спеціальний фонд, у якому накопичувалися відповідні кошти.

Однак, ще 3-4 роки тому існуюча на той момент схема обліку водоспоживання в житловому фонді Києва не дозволяла робити оплату за фактичний обсяг водоспоживання. Це пояснюється наступним. При існуючій системі міської забудови, постачання більшої частини житлових будинків холодною й гарячою водою в Києві здійснюється через центральні теплові пункти (ЦТП). При такій схемі водопостачання АК „Київводоканал” продавав організаціям, що управляють житловим фондом, холодну воду і воду, яка використовується для цілей централізованого гарячого водопостачання, по водолічильникам, встановленим у ЦТП.

Ці водолічильники враховують витрату холодної і гарячої води, спожиту групою будинків, що забезпечуються водою від одного ЦТП. Тому що від одного ЦТП, як правило, забезпечуються водою не тільки житлові будинки, але й об'єкти соціально-побутового призначення та інші організації, то по водолічильникам, встановленим у ЦТП, не можна визначити фактичне водоспоживання в житлових будинках.

Така схема обліку водоспоживання не відповідала вимогам оплати за фактичне споживання водних ресурсів. Впровадження засобів обліку витрати холодної води в житлових багатоповерхових будинках дозволило житлово-експлуатаційним організаціям здійснювати розрахунки з населенням Києва за фактично спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Одним з факторів, який стримує запровадження поквартирного обліку води спільно з побудинковим є так звана неув’язка показань між побудинковими показаннями і сумарною величиною показань квартирних лічильників.

Це об’єктивний фактор, який завжди має місце, але також об’єктивною є і величина цих неув’язок. Теорія вимірювань каже, що сумарна похибка вимірювань SD_і, зроблених на N-приладах з однаковим класом точності D_і дорівнює:

SD_і = D_і ,

тобто, якщо побудинковий і поквартирний лічильники мають клас точності 2%, то загальна похибка вимірювальної величини, наприклад 100 куб.м., буде ± 2 куб.м., а сумарна похибка показань 100 квартирних лічильників, які наміряли по 1 куб.м. на квартири, буде SD_і = 0,02 = 0,2 куб.м.

Теоретично протягом досить тривалого часу – року чи більше, якщо дійсно не існує інших суттєвих чинників впливу на різницю показань, таких як значні витоки в будинку, суми показань зійдуться між собою, але розрахунки повинні робитися щомісячно і це створює проблеми і для Постачальника і, в першу чергу, для Виконавця послуг, який часто також хоче списати свої втрати і незадовільну роботу по експлуатації внутрішньобудинкових мереж на цю неув’язку. Результати досліджень з виявлення причин неув’язки показань водолічильників при поєднанні поквартирного обліку води з побудинковим, проведені в Росії (див. розділ 4).