Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СТАН ГАРМОНІЗАЦІЇ ВІЧИЗНЯНИХ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ З ОБЛІКУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ, ГАРЯЧОЇ ТА ХОЛОДНОЇ ВОДИ

Впровадження засобів обліку робить актуаль ­ ним питання забезпечення єдності вимірювання витрати рідини, розробки єдиної нормативно-технічної бази, простежуваності результатів вимірювання.

Проаналізувавши сучасний стан і тенденції розвитку потреб житлово-комунального господарства України та можливості державної метрологічної служби, можна зробити висновки відносно того, що на цей час потреби України в метрологічному забезпеченні вимірювання витрати води, включаючи гармонізацію організаційно-методичних нормативних документів з витратометрії, дуже великі. Зокрема, це обумовлено ще і тим, що повірка більшості засобів вимірювання витрати рідини на цей час здійснюється саме на воді, а також тим, що за останні роки в Україні все більш впроваджуються в експлуатацію засоби обліку та контролю витрати рідини.

Стратегія економічного та соціального розвитку кра­йні на світову інтеграцію в найближчий час потребує зняття не тільки бар'єрів, що створюються встановленням тарифів і квот, а й технічних бар'єрів, якими є, з одного боку стан засобів вимірювальної техніки (ЗВТ), з іншого - станда­рти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, і, в першу чергу, в частині обліку енергетичних ресурсів.

Перспективи відкриті вступом України в СОТ, її інтеграції у світову і, в першу чергу - європейську економіку, ефективний захист прав громадян як споживачів на якість товарів та послуг, настійно потребують наявності у країні сучасної метрологічної системи, яка забезпечує єдність вимірю­вань, їх достовірність та точність на світовому рівні.

Нажаль, існуюча у країні система метрологічного забезпечення вимірювання витрати рідини не в повній мірі відповідає вимогам сьогодення і, в першу чергу, із-за недосконалості нормативної бази: з одного боку діючі стан­дарти частково застаріли і вимагають актуалізації, з іншого - враховуючи те, що одним із основних пріоритетів співробітництва України та ЄС відповідно до Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18.03.2004 №1629-IV та підписаного Меморандуму з інтеграції української енергосистеми в євро­пейську, вони повинні бути гармонізовані з європейськими.

Першим кроком на шляху до гармонізації у питаннях щодо ЗВТ, бу­ло прийняття у 1971 р. Директиви 71/316/ЕЕС, яка встановлює загальні вимоги для всіх ЗВТ [23]. На основі цієї Директиви до 1986 року було розроб­лено біля 20 Директив, які встановлюють вимоги до окремих видів ЗВТ. Директиви містять деталізовані технічні вимоги до конкретних видів ЗВТ, які не можна своєчасно адаптувати в умовах швидкого розвитку техніки, що обумовлено тривалістю процедури прийняття нової Директиви.

Для прискорення процесу гармонізації у країнах ЄС, Радою ЄС створено нову концепцію щодо технічної гармонізації і стандартизації. Рада визначила основи політики, яка має метою створення загальноєвропейського ринку на високому якісному рівні на базі гармонізованих норм, правил, стандартів та взаємного визнання результатів випробувань і сертифікації, що проводяться з урахуванням повної відкритості і довіри.

В забезпечення вирішення обумовлених цим процесом задач, що стоять перед Україною, Кабінетом Міністрів та директивними органами країни прийнятий ряд постанов і керівних документів, зокрема: „Про впровадження засобів обліку витрат і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті” №483 від 03.07.95, рішення РНБО України „Про стан енергетичної безпеки України і основи державної політики в сфері її забезпечення”, яке затвердже­но Указом Президента України від 27.12.2005 року №1863.

Також у посиланні Президента України до Верховної Ради „Європей­ський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр." було підкреслено, що ефективне використання в Україні енергетичних ресурсів, включаючи воду, є важливою складовою енергетичної безпеки України.

Однак, незважаючи на всю увагу до проблеми обліку води та палив­но-енергетичних ресурсів, його стан далеко не в повній мірі відповідає вимогам сьогодення і, в першу чергу, із-за відсутності забезпечення єдності вимірювань витрати рідких середовищ у країні, як системи метрологічного забезпечення, яка містить установлення та застосування актуалізованих норм і правил, гармонізованих з європейськими, а також розроблення, виготовлення та застосування технічних засобів, необхідних для досягнення єдності і потрібної точності вимірювань.

До останнього часу основними нормативними документами, яким по­винні відповідати лічильники води та тепла були:

- ДСТУ 3580-97 Лічильники холодної та гарячої води крильчасті. Загальні технічні вимоги,

- ГОСТ 14167-83 Счетчики холодной воды турбинные. Техничес­кие условия;

- ГОСТ 8.156-83 ГСИ Счетчики холодной воды. Методы и средст­ва поверки.

- ГОСТ Р 51649-2000. Теплосчетчики для водяных систем теплоснабжения. Общие технические условия.

Проте на думку спеціалістів, дані стандарти частково застаріли, не відповідають сучасним вимогам, та потребують перегляду.

Тому в процесі підготовки країни до вступу в СОТ Держспоживстандартом України у відповідності до „Державної програми стандартизації на 2006 – 2010” проведено роботи по гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими.

Так набув чинності з 1.10.2007 р. новий стандарт на теплолічильники ДСТУ EN 1434 Теплолічильники, що є українським аналогом європейського стандарту EN 1434-97.

Для часткового вирішення цієї проблеми на цей час в Україні розроблено на заміну застарілих стандартів та гармонізовано з європейськими понад 20 МДМ, які регламентують забезпечення єдності вимірюван­ня витрати рідини, зокрема:

- Технічний регламент з підтвердження відповідності лічильників води, розроблений відповідно до Додатку МІ-001 Директиви 2004/22/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу на вимірювальні прилади від 31 березня 2004 року;

- ДСТУ 3954-2000 Метрологія. Вимірювачі швидкості рідинних потоків. Методи та засоби повірки. (ГОСТ 8.571-2000 Межгосу­дарственный стандарт. ГСИ. Измерители скорости жидкостных потоков. Методы и средства поверки);

- ДСТУ 4403:2005. Метрологія. Державна повірочна схема для засобів вимірювання об'ємної та масової витрати рідини й об'єму та маси рідини, що протікає по трубопроводу;

- ДСТУ ISO 6817:2006 Вимірювання витрати електропровідної рі­дини в закритих трубопроводах. Метод із застосуванням елект­ромагнітних витратомірів;

- ДСТУ ISO 9104:2006 Вимірювання витрати рідини в закритих трубопроводах. Метод оцінювання характеристик електромагнітних витратомірів рідини;

та ряд інших стандартів, деякі з них знаходяться ще у видавництві і незабаром будуть чинними в Україні.

Гармонізація стандартів річ безперечно потрібна, проте вона повинна проводитись комплексно із залученням не тільки представників метроло­гічних центрів, а і більшості провідних виробників даної продукції. Пріоритетом даних робіт повинно бути, в першу чергу, врахування націо­нальних інтересів України та захист вітчизняного виробника.

На Україні за радянських часів лічильники води і тепла виробляли 5 підприємств: в Луцьку, Києві, Харкові, Львові, Вінниці. Причому великим попитом засоби обліку води і тепла не користува­лись. Єдиними споживачами цієї продукції були промислові підприємст­ва.

Справжній попит на прилади обліку почався після прийняття „Про­грами поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2007 рр.”.

Згідно чинних ДБН з другої половини 1995 р. новобудови без засобів обліку води та тепла в експлуатацію не приймаються. Крім того, у відповідності до Програми забезпечення засобами обліку покладається, в основному, на вітчизняні підприємства та організації.

Так, станом на 1.06.2008 р. в Державний реєстр засобів вимірюваль­ної техніки, допущених до застосування в Україні, внесено 315 типів засо­бів обліку води та теплоти.

З них виробництва України - 112 типів; Росії - 68 типів; Німеччини - 45 типів; Литви - 24 типи.

Всього ж в держреєстрі представлено засоби обліку води та тепла бі­льше 20 країн. Українських виробників налічується зараз близько 50.

Проте серійним виробництвом лічильників займа­ється не більше двох десятків підприємств. Основні з них це ВАТ „Електротермометрія”, м.Луцьк; ДП „Новатор”, м.Хмельницький; ДНВО „Ко­мунар”, м. Харків, СП „Премекс-інвест”, м. Суми, СП „Цептор Украї­на”, м. Київ та інші.

Законом України „Про метрологію та метрологічну діяльність” (стаття 9) встановлене, що засоби вимірювальної техніки (у цьому випадку водолічильники) можуть застосовуватися за умови, якщо вони відповідають установленим для них нормам точності, у певних умовах їх експлуатації. У відповідності зі статтями 16 і 20 цього Закону лічильники, які використовуються для обліку і розрахунків за воду, дозволяється застосовувати, якщо вони пройшли повірку. Справа в тому, що при експлуатації лічильники повинні проходити періодичну повірку через установлені міжповірочні інтервали (МПІ). Питання встановлення МПІ для засобів вимірювальної техніки стосується компетенції Держспоживстандарту, територіальні органі якого і проводять цю повірку. Донедавна вартість робіт з перевірки лічильника оплачував власник лічильника — фізична або юридична особа, яка залежно від типу лічильника становила від 10 грн., а міжповірочний інтервал становив 2 року.

Відповідно до прийнятого наказу Держжитлокомунгоспу України від 04.01.2005 №2 були оновлені Правила технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення населених пунктів України, згідно яких періодична повірка, обслуговування і ремонт лічильників води з 2005 р. стала здійснюватися за рахунок водопостачальних підприємств, а не його власника (крім фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності).

З метою врегулювання питання по збільшенню МПІ лічильників холодної і гарячої води, був прийнятий наказ „Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води” від 05.06.2005 №141/212/91З. Згідно з наказом було ухвалене рішення встановити МПІ для крильчатих лічильників холодної й гарячої води побутового і комунального призначення номінальних діаметрів DN10–DN20 — 3 року, хоча деякі одержали право на чотири (див. Додаток 1).

Крім того, відповідно до вищезгаданого наказу було доручено протягом 2005 року підготувати пропозиції по питанню проведення періодичних повірок лічильників води на місці їх експлуатації без демонтажу.

У даний момент для повірки побутових лічильників води проводиться їхній демонтаж і транспортування. Однак, незважаючи на привабливість, на перший погляд, методу повірки приладів обліку безпосередньо на місці їх установки, більшість фахівців сходяться на думці недоцільності даного методу на практиці. На 5-ій Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми обліку тепла і води в Україні” багато провідних фахівців висловлювали думки про неефективність і недоцільність методу повірки рахункових приладів на місцях. Це викликано тим, що існує таке поняття, як зміна показань приладу в процесі експлуатації. Згодом будь-який лічильник починає показувати не зовсім або зовсім не те, що через нього проливається. Усунути більшість дефектів, які виникають, не знімаючи прилад неможливо. Навіть найкращий прилад не може працювати більш 5-6 років без чищення і заміни втулок. Зробити на місці такі операції практично неможливо.