Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Соціальна спільнота, соціальний інститут та соціальна організація як структурні елементи суспільства.

Читайте также:
  1. VI. ІНСТИТУТИ БОГОПОСВЯЧЕНОГО ЖИТТЯ
  2. Авторське право. Елементи правовідношення.
  3. Адаптація інституту державної служби до законодавства ЄС
  4. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  5. Берестейська церковна унія та її наслідки для українського суспільства.
  6. В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.
  7. ВИБРАНІ ЕЛЕМЕНТИ КАНОНІЧНОГО ПРАВА
  8. Виникнення козацтва. Запорізька Січ: соціальний устрій та господарство.
  9. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями прийнята
  10. Всесвітня туристична організація.

Базовою категорією соціології є соціальна спільнота. Соціальні спільноти виникають у ході історичного розвитку людства на всіх рівнях його існування і відрізняються величезною різноманітністю форм та змістовних зв'язків усередині них.

Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність індивідів, об'єднаних відносно стійкими зв'язками чи відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторності, унікальності і відрізняють від інших.

За найзагальнішою сукупністю ознак можна виділити два великі підкласи соціальних спільнот – масові і групові спільноти.

Масова соціальна спільнота – сукупність індивідів, яких об'єднують певні спільні погляди, схильності, смаки тощо (фани естрадних зірок, уболівальники спортивних команд). В основному ці спільноти є неструктурованими, аморфними утвореннями ситуативного походження, тому вони не досить стійкі.

Групова соціальна спільнота (соціальна група) – сукупність індивідів, яка існує реально, фіксується емпірично, характеризується відносною цілісністю і стійкістю, є самостійним суб'єктом історичної та соціальної дії.

Роберт Мертон визначає групу як сукупність людей, які певним чином взаємодіють, усвідомлюють свою належність до неї і вважаються її членами з точки зору інших людей. Отже, важливими рисами групи є членство, ідентичність і взаємодія. Характерні для неї є також набір соціальних норм та рольова структура.

Розрізняють первинні і вторинні соціальні групи. Первинна група складається з невеликої кількості людей, між якими встановлюються прямі контакти емоційного характеру (дружба, кохання, симпатія). Вторинна група утворюється з людей, між якими майже відсутні емоційні зв'язки, а їхня взаємодія зумовлена прагненням досягти певної мети (найчастіше це професійні, виробничі спільноти, наприклад, трудовий колектив, студентська група, виробнича бригада). В них основне значення надають не особистим якостям людей, а вмінню виконувати певні функції. З часом всередині вторинних груп виникають первинні, оскільки індивіди, входячи в дружні стосунки на роботі, у школі, утворюють нові групи. У реальному житті важко провести чітку межу між первинними і вторинними соціальними групами. Деякі з них подібні до організацій (існують заради досягнення певної мети), але за своєю структурою нагадують первинні групи.

У сучасному суспільстві дослідники відзначають послаблення ролі первинних груп і панування вторинних. Незважаючи на це, перші продовжують залишатися важливою сполучною ланкою між людиною і більш формальним, організованим суспільним життям.

Функціонування і розвиток соціальних спільнот і груп відбувається на основі соціальних зв'язків і відносин. Статусні місця в соціальному просторі утворюють певні системи груп. Вони взаємно орієнтовані. Суспільство існує завдяки тому, що його частини є різними і задовольняють різні потреби соціального цілого. Але вони передбачають одне одного і орієнтовані одне на одного. Взаємне розташування різних частин соціального простору створює феномен суспільних відносин. Суспільні відносини характеризують макроструктуру суспільства,взаємну орієнтацію його частин. До соціальних відносин належить суспільний поділ праці, взаєморозташування кластерів соціальних статусів. Соціальні відносини є передумовою соціальних зв’язків. Соціальні зв’язки – це характеристика впливу, що існує між соціальними суб’єктами, коли зміни в поведінці одного з них позначаються на поведінці іншого/інших.

Концепція соціальних інститутів є однією з основоположних у соціології. Її запропонував Герберт Спенсер.

Соціальні інститути – нормативні і надгрупові способи регуляції діяльності людей у великих суспільствах, які забезпечуються існуванням організацій і мають на меті створення, відтворення і розвиток суспільного блага.

Соціальні інститути – сталий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, які регулюють різні сфери людської діяльності. Обов'язковим компонентом соціального інституту є соціальні норми, які можуть бути формальними – у вигляді обов'язкових для виконання законів, нормативних актів, чи неформальними – діяти у вигляді звичаїв, традицій, моралі.

Соціальний інститут – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Інституціоналізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів

Спенсер виділив п'ять типів соціальних інститутів залежно від розв'язуваного ними завдання:

- домашні або сімейні, які регулюють родинні стосунки, упорядкування сімейного життя, виховання дітей;

- обрядові чи церемоніальні – регулюють повсякденну поведінку людей, встановлюють звичаї, обряди, етикет;

- політичні є носіями пануючих у даному суспільстві політичних інтересів і відносин; прибирають перепони для співробітництва, створюють форму складного суспільства;

- церковні забезпечують інтеграцію суспільства, встановлюють моральні норми і принципи людського співжиття;

- професійні і промислові (цехи, профспілки), які виникають на основі поділу праці і регулюють економічні відносини.

У даний час соціологи дещо відійшли від спенсерівської класифікації соціальних інститутів і виділяють такі чотири основні типи інститутів.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 208 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав