Читайте также:
|
Основою біхевіористських (поведінкових) та когнітивних (пізнавальних) моделей соціальної роботи є відповідні психологічні теорії, місі описують поведінку людини і методи впливу на її зміни.
Насамперед спробуємо зрозуміти головне поняття цих теорій - поведінку, адже непорозуміння часто виникають через хибне тлумачення базових термінів, особливо тих, до яких ми звикли й над якими не замислюємося.
Термін «поведінка» застосовують до різноманітних дій і реакцій, які виявляють люди. У соціальній роботі використовують низку психологічних концепцій і моделей, що пропонують різні тлумачення поведінки і, відповідно, - різні техніки впливу.
Модель практики соціальної роботи, що отримала назву біхевіо-рпстської (поведінкової), передбачає здійснення втручань, що посилюють поведінку, визнану клієнтом і соціальним працівником як дефіцитну, бажану, та зменшують, притлумлюють поведінку, визнану Небажаною. Це досягається, узгальнено кажучи, завдяки винагороді (позитивному) підкріпленню за поведінку, яка є дефіцитною.
Іііхевіористська модель спирається на розгляд поведінки людини як такої, що детермінована впливами зовнішнього середовища, та спрямована на те, щоб сприяти згасанню небажаних форм поведінки і підсилювати бажану поведінку людей за допомогою різних форм підкріплення і соціального навчання.
Іііхевіористська теорія наголошує на сильному впливі навколишньо-1< > середовища, що формує поведінку людини і сприяє тривалому її збереженню. Батьком біхевіоризму вважають Д. Уотсона, він сформулював ЗІ повні теоретичні позиції (1914), спираючись на висновки і експерименти Іі. Торндайката І. Павлова, проведені на тваринах (як і більшість ІНШИХ досліджень цієї теорії) й адаптовані до людської поведінки.
Іііхевіористська модель, яку вважають зібранням взаємопов'язаних концепцій і принципів, складається з низки основних підходів:
І) класичне зумовлювання;
,') оперантне зумовлювання;
3) соціальне научіння (навчання).
Класичне зумовлювання (Д. Уотсон) здійснюється за схемою «ОТИМул-реакція» (S-R) і полягає в конструюванні специфічного на-I и і| >у єн і мулі в для отримання потрібної поведінки або створення умов для згасання небажаної поведінки (контрозумовлювання) (рис. 2).
| Визначений стимул | Визначена реакція |
| 4 ' Стимул поступово зникає |
Оперантне зумовлення (Б. Скіннер) ґрунтується на переконанні, що поведінка оперує в навколишньому середовищі, приводячи до певних наслідків, і тому вона зумовлюється не стільки попередніми стимулами, скільки самими її наслідками. Виділяють наслідки, що посилюють певну реакцію і роблять її стійкою, та ті, що послаблюють або руйнують її: вони мають назву «підкріплення» (рис. 3). Позитивне підкріплення - це отримання індивідом внаслідок дії певного заохочування (наприклад, схвалення) або покарання (наприклад, штрафу). Негативне підкріплення полягає в тому, що певний стимул внаслідок дії вилучається (наприклад, каральний або заохочувальний).
| Вираження поведінки -------- | ---- ► Стимул | |
| (Реакція) ^, | (Наслідки) | |
| Навколишнє середовище | ||
| (підкріплення) |
Рис. 3. Схема оперантного зумовлення
Соціальне научіння (А. Бандура) - люди навчаються, імітуючи поведінку інших завдяки спостереженню та отриманню винагород за певні дії. Воно розглядає поведінку за формулою (8 -0-1*), де
8 - стимул,
О - опосередковані організмом когнітивні реакції, II - реакція, вияв поведінки людини.
Автор цієї моделі вважав, що люди мають соціально-когнітивні здібності (до символізації, передбачування, опосередкування, саморегуляції і самоаналізу), які допомагають їм навчатися поведінці і модифікувати її. Два головні засоби навчання - це навчання через спостереження-наслідування (вікарне) і навчання в дії.
Загалом вважають, що біхевіористський підхід більше фокусується на цілях консультування, ніж на процесі. Цілі визначають разом з клієнтом після вивчення в ході попередніх інтерв'ю його основних проблем та поведінки, що потребує корекції, а також його мотивації до змін. У ході такого дослідження та в подальшій роботі важливу
ролі» відіграють записи: плани, контракти, програми, облікові щоденники, в яких фіксують певні ситуації, реакції на них і зміни, що відбуваються; використовують картки, які наклеюють у колонки для фікса-і тії фактів певної поведінки, застосовують з тією ж метою автоматичні ЧИ умовні лічильники.
Як і при застосуванні інших концепцій, у біхевіористичній соціальній роботі важливим є налагодження теплих взаємин між соціальним працівником і клієнтом. При цьому соціальному працівникові рекомендується спиратися також на інтуїтивне проникнення в проблеми клієнта. Недоліки й обмеження біхевіористського підходу - недостатня увагу до внутрішніх мотивів поведінки, історії життя клієнта, нехтування інтрапсихічними процесами.
Найпоширенішими техніками у межах біхевіористського підходу є:
принцип реципрокного (поступового) гальмування;
поведінковий контракт;
соціальне моделювання; -тренінги вмінь;
символічна економіка.
Принцип реципрокного (поступового) гальмування полягає у формуванні в індивіда такої реакції, що пригнічує небажану реакцію. Гальмування має відбуватися за наявності тих стимулів, що викликають небажану реакцію. Небажаними реакціями можуть бути будь-які звички до неадаптивної поведінки, що формуються впродовж життя. Основою більшості з них вважають тривогу та страх. Для згасання небажаної реакції необхідно викликати таку несумісну зі страхом реакцію, яка є найефективнішою для клієнта. Такими реакціями можуть бути: асертивні, сексуальні, релаксаційні, дихальні, «полегшення тривоги», змагально-зумовлені моторні реакції, емоційні, що викликані процесом інтерв'ю, абреакції - вивільнення напруги, що викликана пригніченими емоціями тощо.
І Іаприклад, спочатку клієнта навчають прийомам релаксації, а потім поступово під час стану релаксації пропонують його уяві стимули, що викликають страх або тривогу в різних ситуаціях його життя, починаючи з найменшого за силою стимулу.
Поведінковий контракт є самостійною технікою роботи з клієнтом. У ньому узгоджено з клієнтом викладають зміни поведінки, що мають відбутися, і дії, які має виконувати для цього клієнт. Важливим етапом цієї техніки є переговори з клієнтом та досягнення його свідомої згоди виконувати контракт. Ця техніка, в якій визначають спільну
відповідальність працівника і клієнта у досягненні бажаних результатів, широко застосовується в соціальній роботі.
Інша техніка - соціального моделювання - ґрунтується на теорії соціального научіння. У ній використовують здатність людей навчатися, спостерігаючи поведінку інших. Це відбувається шляхом спостереження і розумового кодування (запам'ятовування) поведінки іншого та її обставин і наслідків, а також подальшого її відтворення у доречній ситуації. Зразки або моделі поведінки у вигляді відео-, аудіо-записів, життєвих ситуацій пропонуються консультантом а потім їхнє застосування підтримується і закріплюється в процесі взаємодії між клієнтом і консультантом. Прикладами використання цієї техніки в соціальній роботі може слугувати навчання клієнтів здоровій адаптивній поведінці в різних спільнотах, де вони можуть спостерігати поведінку людей, що позбавилися від алкогольної або наркотичної залежності і ведуть тверезе життя, перестали дозволяти застосовувати насильство щодо себе тощо.
Найпоширеніший приклад застосування біхевіористського підходу-так звані тренінги вмінь, тобто навчання доцільній поведінці, вмінням, необхідним для вирішення побутових проблем клієнта, а також для підвищення його професійної ефективності. До «груп умінь» належать групи зниження тривожності й набуття впевненості в собі (асертивнос-ті); групи комунікативних умінь (для осіб з труднощами або помилками у спілкуванні); групи прийняття рішень; групи планування кар'єри тощо. Такі біхевіористські процедури, як тренінг ведення переговорів, тренінг управління гнівом, можна використовувати для розв'язання проблем жорстокого поводження з дітьми та їхньої занедбаності.
Розробляючи програму навчання клієнтів соціальним вмінням, соціальні працівники повинні визначити:
середовище навчання (виявлення тих варіантів та умов, з якими стикнеться людина);
низку прийнятних варіантів ланцюга «стимул-реакція» (варто вивчити, чого слід очікувати і навчати як можливим моделям поведінки, так і вірогідним реакціям на них);
приклади для навчання, зокрема ті, що є типовими для цілої низки реакцій, і ті, які небажані для копіювання;
послідовність вивчення прикладів.
У деяких соціальних закладах (скажімо, для підлітків із проблемами в поведінці, правопорушників, людей із проблемами психічного здоров'я чи розумовою відсталістю, в реабілітаційних центрах для залежних) застосовують так звану «символічну економіку», тобто систему
оиерантного навчання, яка використовує з певними інтервалами заохочення бажаної поведінки.
Персонал визначає, яка саме поведінка й у який спосіб повинна заохочуватися, про що повідомляють мешканцям закладу. За демонстрацію такої поведінки клієнти отримують якісь «символи» (бали, фішки, Жетони абощо), котрі накопичують і згодом можуть обміняти на якусь винагороду - товари чи привілеї. Зазвичай складають перелік винагород, для отримання кожної з яких потрібно надати визначену кількість символів. Звичайно, не всі клієнти можуть вірити в таку символічну економіку, і прагнення персоналу досягти змін поведінки клієнтів у бажаному напрямі може спричинити надмірну суворість працівників TB стимулювати насильство. Актуальною вважається також проблема уповільнення бажаних реакцій з часом, тому для збереження поведи псових досягнень після усунення матеріальних винагород (жетонів) Клієнтів спонукають використовувати самопідкріплення залежно від с і упеня здійснення бажаної поведінки.
Когнітивна психологія, на відміну від поведінкового і психодина-
і\... юго підходів, основну увагу приділяє пізнавальним структурам
ПСИХІКИ. Згідно з когнітивним підходом, інформація надходить до нас через наші сенсорні органи, інтелект її сприймає, опрацьовує й кладе и пам'ять, аби у відповідний час за відповідних обставин перенести її на терен мовлення і поведінки. Людська психіка досліджується пред-I і пишками когнітивної психології з погляду пізнавальних і орієнта-ціііпих здатностей - відчуттів, сприймання, мислення, уяви, пам'яті. І [евротичні й поведінкові проблеми вважають наслідками помилково-иі (прийняття, хибних уявлень, узагальнень та інших порушень мис-ІТЄННЯ. Наприклад, страх і тривога можуть бути результатами хибного Перенесення цих почуттів з минулої травмувальної ситуації на інші, що насправді є безпечними.
К'о.чіітивна модель соціальної роботи - більшість людських емоцій і форм поведінки зумовлені тим, що люди думають, уявляють, у ЩО ВІ-рч І і., тобто когнітивними процесами («мислення формує поведінку»).
Консультування у межах цієї моделі полягає у виправленні помилкових і формуванні адекватних до реальності форм мислення.
V сучасній психології когнітивний напрям об'єднує: раціонально-емотивну терапію (PET) Альберта Елліса, когиітивну терапію Аарона Бека;
реалі.иісиу терапію Вільяма Глассера.
V концепції А. Елліса вважається, що джерело психологічних по рушені, полягає в системі індивідуальних ірраціональних уявлень,
засвоєних у дитинстві від значущих дорослих, зокрема, з метою догодити й подобатися їм. Елліс запропонував так звану, абеткову теорію особистості. В цій концептуальній схемі, яку може використовувати для самокорекції і сам клієнт, фіксуються етапи процесу формування розумового висновку людини у відповідь на якусь подію, що сприяє досягненню мети або блокує її.
Абеткова теорія особистості (за Еллісом): A (action) - активізувальна подія, В (belief) - думка про подію,
С (consequence) - наслідок події (емоційний або поведінковий), D (disputing) - подальша реакція на подію внаслідок мисленнєвої переробки (дискутування раціональних та ірраціональних установок), Е (effect) - завершальний ціннісний розумовий висновок (конструктивний або деструктивний).
Деструктивний розумовий висновок може сформуватися унаслідок перемоги ірраціональних переконань на етапі мисленнєвої переробки. Такі ірраціональні переконання Елліс поділяв на первинні жорсткі примусові переконання, їхні похідні, а також вторинні примусові настанови. У цьому розподілі відбивається здатність мислення унаслідок жорстких переконань породжувати інші їм подібні, що змушує людину ще далі порушувати власну рівновагу. Ось типовий приклад такого патологічного нагнітання тривоги: «Я мушу добитися успіху і схвалення іншими всіх моїх дій...», «Якщо я цього не зможу досягти, це буде жахливо...», «Я цього не витримаю...», «Я нікчема...», «Так буде зі мною завжди...», «Я не повинен так себе почувати - це жахливо, я винен в цьому», «Тепер я тривожуся ще більше..». Так люди часто хвилюються з приводу своєї тривоги, відчувають депресію у зв'язку з депресією, відчувають почуття провини через почуття провини. «Елегантна ціль» терапії, за Еллісом, полягає не тільки у видаленні симптомів, а й у значному зниженні самої здібності клієнтів порушувати власну душевну рівновагу.
Позиція соціального працівника, що використовує PET (та інші когнітивно-поведінкові підходи), є безумовно директивною, клієнту відводиться роль учня, який має переживати інсайти у процесі усвідомлення власної проблеми.
У ході PET використовують такі психотехніки:
обговорення і спростовування ірраціональних переконань — у вигляді дискусії з клієнтом;
когнітивне домашнє завдання - самоаналіз власних реакцій за АВС-моделлю;
■ раціонально-емотивна уява - уявлення важких ситуацій зі спробою змінити самовідчуття, що вони викликають;
рольова гра — програвання ситуацій, які турбують;
«атака на страх» - домаоїнє завдання виконати дію, що зазвичай викликає страх.
Когнітивна терапія А. Бека є близькою до PET і спрямована на лінування емоційних порушень, переважно депресій, які вважають когні-гивіїими розладами. До типових когнітивних помилок, що спричиняють «Огиітивну вразливість людей, Бек відносив: необгрунтовані довільні висновки, що насправді не відповідають реальності; вибіркову абстракцій) зосередження на деталях поза контекстом; супер-генералізацію -виведення загального правила з окремих випадків; дихотомічне мис-іісппя - за принципом «чорне-біле»; «читання думок» та ін.
()сновою когнітивної терапії є сократівський діалог з клієнтом, в н кому піддають сумніву його хворобливі переконання, застосовують і і мок іронію та гумор, що мають велику руйнівну силу.
До специфічних технік, запропонованих А. Беком, належать усвідомлення і реєстрація автоматичних хворобливих думок, їхній щоденний запис, узагальнення, аналіз та інші.
Реальнісна терапія У. Глассера ґрунтується на тому, що людина зумовлює свою поведінку власними рішеннями, тобто є самодетерміно-ііііпою істотою - це наближає метод до екзистенційного підходу. Людина сама обирає власну позицію - жертви або діяча, бажаний світ і поведінку. В цій концепції, спершу спрямованій на психокорекцію молодих правопорушниць, підкреслюють особисту відповідальність людини за своє життя, успішну персоналізацію і позитивну особисту спрямова-пїси,, які вважають необхідними умовами психічного здоров'я. Головна мста терапії - допомогти клієнтові стати розсудливим та емоційно j глбільним, а також досягти особистісної незалежності, підвищення самосвідомості і розробити план особистісного вдосконалення.
Реальнісна терапія пропонує проходження з клієнтом семи кроків:
Встановити стосунки з клієнтом - подружитися, виявити турботу.
Забути про минуле, зосередитися на теперішній поведінці.
Схвалювати клієнта до оцінювання його поведінки.
Допомогти у пошуку альтернатив і створенні реалістичного плану вдосконалення.
Взяти зобов'язання про виконання плану.
Відмовляти у прийнятті вибачень за порушення плану.
Бути жорстким, але не вдаватися до покарань; у жодному разі не відмовлятися від роботи з клієнтом.
Ці кроки забезпечують досягнення психопедагогічних цілей - розвиток відповідальності, самоконтролю і позитивної поведінки.
Когнітивна терапія має основу для асиміляції з біхевіористським підходом, оскільки їм властиві близькі принципи: позиція клієнта як учня і консультанта як вчителя, тобто директивність; велика кількість технічних прийомів і жорстка послідовність кроків; маніпулятив-ність; прагматичність, реалістичність і конкретність цілей. Це може приваблювати ті категорії клієнтів і соціальних працівників, яким подобається бачити впорядкований, чіткий підхід до проблем, але декому з працівників такий підхід може здаватися негуманним і викликати етичні заперечення, оскільки він може провокувати зловживання.
Прихильників когнітивно-біхевіористського підходу цікавить явна, зовнішня поведінка, але одночасно вони хочуть досліджувати процеси, що відбуваються в її основі (або у «внутрішній мові»), які контролюють та керують такою поведінкою.
Когнітивно-біхевіористська модель соціальної роботи спрямовує клієнтів до конкретних видів діяльності задля зміни або перероблення послідовності думок і значення, що вони надають окремим подіям.
Наприклад, у роботі з людьми, залежними від вживання алкоголю, ефективними вважають такі когнітивно-біхевіористські техніки, як короткострокове втручання, тренінг навичок, контракт щодо зміни поведінки, мотиваційна терапія, управління негативними емоціями. Все це має комбінуватися з відповідною медикаментозною допомогою та залученням спільноти, підвищенням підтримки клієнта його оточенням. Таку допомогу надають у стаціонарних реабілітаційних центрах.
В Україні на сьогодні можна говорити про застосування лише окремих елементів, технік та методів когнітивно-поведінкового підходу, що найчастіше простежуються у соціальній роботі з нарко- та алкозалежними, психічно хворими, людьми похилого віку та дітьми, що перебувають в закладах інтернатного типу.
Деякі прості когнітивно-біхевіористські методичні прийоми використовують у роботі з дітьми, а також дорослими з незначними відставаннями у розвитку.
Когнітивно-біхевіористичні методи обмежено використовують в спеціалізованих закладах зі специфічними групами клієнтів: діти з фобіями та віковими проблемами, психіатричні хворі у випадках когні-тивних розладів з легкими формами тривоги та депресії тощо. Адже саме у таких закладах клієнти перебувають під постійною увагою і опікою соціальних працівників. Ці підходи також використовують у реабілітаційних центрах для людей, залежних від психоактивних речовин.
Незважаючи на постійну дискусійність їхнього використання, іч и 11 ітивно-біхевіористські методи продовжують далі розвиватися і шпосовуватися в практиці соціальної роботи, зокрема це стосується різних видів і процедур підкріплення, форм та процесів модельовано-ін навчання (емпатичне, когнітивно-репрезентоване), технік керуван-пм непередбаченими обставинами у поведінці клієнта, пошуків більш ефективного поєднання когнітивних і поведінкових методів та їхньо-РО застосування в груповій та резидентній роботі, розроблення й використання спеціальних опитувальників і оцінних шкал тощо.
('еред застережень до використання когнітивно-біхевіористськогопідходу в соціальній роботі, зокрема, називають те, що, по-перше, со-ні; пі працівники беруть на себе основну відповідальність за ті змі-ни особистості, які вони прогнозують і задля яких надають допомогуклієнтам; а, по-друге, зміни емоційного стану клієнтів відбуваютьсяІ фективніше за умови розв'язаних соціальних проблем - наявності КИТЛа, хоча б мінімальних засобів до існування, гарантування особис-ті безпеки тощо. Тому когнітивно-біхевіористський підхід зазвичай■шетосовують у комплексі з іншими моделями соціальної роботи.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 669 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|