Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ.

Читайте также:
  1. II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕННЯ НОВОГО
  2. II. Усний рахунок. Повторення вивченого матеріалу.
  3. IV. Вивчення нового матеріалу.
  4. P.S. Деякі студенти обрали по дві теми. Це означає, що вони ще вагаються у виборі, скоро вирішать остаточно.
  5. VI. Вивчення нового матеріалу.
  6. Актуальність теми. Обґрунтування теми.
  7. Аналіз використання матеріальних ресурсів
  8. Аналіз впливу факторів на використання матеріальних ресурсів
  9. Аналіз Матеріалів
  10. Аналізу прямих матеріальних витрат

Семінар 1. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

План

1. Політика як суспільне явище.

1.1. Сутність політики.

1.2. Елементи і рівні політики.

1.3. Функції і форми політики.

2. Виникнення і предмет політології.

3. Структура політичної науки.

4. Методи і функції політології.

Література

1. Аристотель Политика. Афинская полития / Аристотель. — М. : Мьсль, 1997. — 460 с.

2. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку : учебник для вьсших учебньх заведений / К. С. Гаджиев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Логос, 1997. — 544 с.

3. Гаджиев К. С. Политология : учебник для вузов / К. С. Гаджиев. — М. : Логос, 2002. — 486 с.

4. История политических и правових учений : учебник для вузов / под общ. ред. В.С. Нерсесянца. — М. : Норма, 2007. — 703 с.

5. Мухаев Р. Т. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правових учений : пособие для вузов / Р. Т. Мухаев. — М. : Приор, 2000. — 1104 с.

6. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкина. — К. : Генеза, 2004. — 736 с.

7. Політологія : навчальний посібник / О. М. Кузь, П. В. Брунько, І.М. Дубровська та ін. — Х. : Вид. ХНЕУ, 2008. — 348 с.

8. Політологія : підручник / М. П. Требін, Л. М. Герасіна, І. О. Поліщук та ін. — Х. : Право, 2013. — 416 с.

9. Політологія: Академічний курс : підручник для студ. / М. І. Панов, Л. М.Герасіна, В.С. Журавський та ін. — 2-е вид. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 520 с.

10. Практикум з навчальної дисципліни «Політологія» : навчально-практичний посібник / О.М. Кузь, І. В. Жеребятнікова, Д. С. Коротков та ін. — Х. : Вид. ХНЕУ, 2009. — 208 с.

11. Пугачев В.П. Введение в политологию : учебник для вузов / В.П. Пугачев, А.И. Соловьев. — М. : Аспект Пресс, 2000. — 446 с.

12. Халипов В.Ф. Энциклопедия власти / В.Ф. Халипов. — М. : Академический проэкт, культура, 2005. — 1055 с.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ.

Своїм походженням слово «політика» зобов’язано видатному старогрецькому мислителю Арістотелю (IV ст. до н.е.). У своїй роботі «Політика» він розглядав різні варіанти державного устрою, форми організації державної влади і основи державного управління. В античні часи в грецьких містах-державах (полісах) поняття «політика» інтерпретувалася як «державні і суспільні справи».

Проте, політика як суспільне явище виникає задовго до того, як Аристотель дав цьому феномену своє визначення. Так на територіях Єгипту, Китаю, Месопотамії та ін. вже в IV—IV тис. до н.е. існували крупні політичні співтовариства.

Політика виникає у момент переходу від родоплеменних форм організації суспільства до державних. Необхідність регулювання суспільного життя усвідомлювалася людьми з давніх пір. Проте в первісних суспільствах організуючою силою виступали кровноспоріднені зв’язки, релігійні норми, звичаї, традиції і вдачі. Пізніше ж, відносини між людьми все більш ускладнювалися.

З виникненням приватної власності і руйнуванням общин багато хто став жити окремо і незалежно, у них з’явилися своя особлива мета і потреби, які часом суперечили інтересам інших людей. При цьому посилювалася суспільна нерівність. Суспільство розшаровувалося на багатих і бідних, на власників засобів виробництва і неімущих, на роботодавців і найманих працівників. Поступово складалися відособлені соціальні групи: касти, стани, класи, шари, нації, конфесійні, професійні і інші спільності. У той же час з розвитком суспільного розподілу праці посилювалися взаємозв'язки людей, їх залежність один від одного, частішали і загострювалися зіткнення окремих громадян і груп, виникали конфлікти в суспільстві.

На фоні такого ускладнення суспільного життя стає очевидним, що природних, колишніх регуляторів людських відносин вже недостатньо. Була потрібна особлива соціальна сила — політика, яку Платон красномовно визначив, як «мистецтво жити разом».

Зміст поняття «політика» мінявся протягом історії людства. В античному світі терміном «політика» позначали все те, що відносилося до управління державою. Макіавеллі розглядав політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасністю і здатна прогнозувати майбутнє. Починаючи з кінця ХІХ ст. в зміст поняття «політика» сталі включати діяльність, пов'язану із завоюванням, здійсненням і утриманням спочатку державної влади, а потім і політичної влади.

Політика — це діяльність груп, партії, індивідів, держави, пов’язана з реалізацією загальнозначущих інтересів за допомогою політичної влади. Отже, політика — багатоманітний світ відносин, діяльності, поведінки, поглядів і комунікаційних зв'язків між людьми з приводу влади і управління суспільством.

Поняття «політика», поза сумнівом, найскладніша категорія політології. У даний термін вкладають різні поняття. Наприклад, зовнішня політика, економічна політика, політика низьких процентних ставок, антиалкогольна політика. Політика пронизує все життя суспільства.

Одне з найвдаліших визначень політики дане в «Политическом словаре». Політика характеризується як «соціальна діяльність в політичній сфері суспільства, направлена головним чином на досягнення, утримання і реалізацію влади».

Елементи і рівні політики. В структурі політики виділяються зміст, форма і процес.

Зміст політики виражається в її меті і цінностях, в мотивах і механізмах ухвалення політичних рішень, в проблемах, які вона вирішує.

Форма політики — це її організаційна структура, інститути (держава, партії і т.д.), а також норми, закони, що додають їй стійкість, стабільність і дозволяють регулювати політичну поведінку людей.

Політичний процес — це послідовний, внутрішньо зв’язаний ланцюг політичних подій і явищ, а також сукупність послідовних дій різних суб’єктів політики, направлених на завоювання, зміцнення і використання політичної влади в суспільстві.

Зміст, форма і процес не вичерпують побудови політики. Вона включає одушевлені суб’єкти (учасників) Як відносно самостійні елементи політики можна виділити політичні відносини і політичну організацію, політичну владу, політичну культуру і політичну свідомість.

Суб’єкт політики — індивіди, соціальні прошарки і групи, організації — вступають у політичні відносини — взаємодію з приводу управління суспільством, розподіл і використовування державної влади на основі політичних інтересів, мети, установок і ціннісних орієнтацій.

Політичний інтерес виступає як певна мета, досягнення якої здійснюється в ході політичної боротьби. Політичний інтерес — це те джерело політичної поведінки, яке спонукає суб’єкти політики до постановки певної політичної мети і здійснення конкретних політичних дій по їх досягненню.

Політичне життя суспільства є сукупністю політичних відносин. Вони розгортаються як сукупна діяльність соціальних спільностей та інститутів, організацій і окремих осіб, переслідуючи політичну мету.

Необхідним компонентом політичного життя суспільства є політична участь громадян. Це залучення в тій чи іншій формі людини або соціальної групи в політико-владні відносини, в процес ухвалення рішень і управління. Участь може бути прямою і опосередкованою, легальною і нелегальною, стихійним і свідомим і т.п.

Політична влада — це здатність суб’єкта проводити свою волю за допомогою правових і політичних норм (законів, інших нормативних документів), спираючись на примус і соціальний апарат примусу.

Зміст політичної свідомості включає систему оцінок, значень і тверджень. Політична психологія утворюється з оцінок реальної дійсності і участі в політичному житті на основі емоцій, відчуттів, переживань. Політична участь може бути раціонально осмисленою, будуватися на основі системі уявлень — політичної ідеології.

Крім суб’єктів і елементів політики виділяють три рівні політики.

1. Макрорівень — характеризує державу як ціле, публічну примусову владу, її устрій в центрі і на місцях.

2. Мікрорівень — охоплює окремі організації: партії, профспілки, корпорації, фірми і т.п. Тут, як і в державі в цілому, виявляються внутрішні явища і процеси, властиві великій політиці: висунення і реалізація колективної мети, ухвалення рішень, розподіл посад і благ, застосування санкцій, суперництво індивідів і груп за владу, конфлікти інтересів.

3. Мегарівень — відноситься до діяльності міжнародних організацій: ООН, НАТО, ЕС та ін.


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 17 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2020 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав