Читайте также:
|
Правом здійснення зовнішньоторговельної діяльності володіють всі вітчизняні суб'єкти, за винятком випадків, передбачених законодавством України, їм надається можливість вступати в переговори із зарубіжними партнерами, відкривати рахунки в банках, укладати від свого імені експортні та імпортні контракти, за які вони несуть повну матеріальну відповідальність і приймають на себе зовнішньоторговельні ризики.
Підприємства самостійно здійснюють вибір іноземного партнера, номенклатури товарів для експортно-імпортної угоди, визначення ціни та вартості угоди, обсягу поставок.
У міжнародній торгівлі існує 4 основних види зовнішньоторговельних операцій, які здійснюють і вітчизняні підприємства:
· експорт - вивіз товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної власності, а також виключних прав на них, з території України без зобов'язань про їх зворотний ввіз;
· імпорт - ввіз товарів, робіт, послуг та ін. на територію України без зобов'язань щодо їх зворотного вивозу;
· реекспорт - зворотний вивіз раніше ввезеного з-за кордону товару без будь-якої його переробки в країні;
· реімпорт - зворотний ввіз раніше вивезеного із країни товару, який не піддавався переробці за кордоном.
Зовнішньоторговельні операції можуть здійснюватись як безпосередньо між експортером та імпортером, так і за участю посередників.
Операціями, які є супутніми до основних, у разі виходу підприємства на світовий ринок, є операції по:
• забезпеченню просування товару від продавця до покупця;
• своєчасному наданню зовнішньоторговельних послуг -транспортних, експедиторських, страхових, банківських;
• здійсненню платіжно-розрахункових операцій;
• збору та аналізу комерційної та валютно-фінансової інформації про кон'юнктуру зовнішніх товарних і грошових ринків.
Організація зовнішньоторговельної діяльності розпочинається з пошуку та вибору іноземного партнера-контрагента. Від правильності цього вибору в кінцевому підсумку залежить ефективність зовнішньоторговельної діяльності. На жаль, досить часто контрагентами вітчизняних підприємств виступають або випадкові партнери, або ті, з якими встановились тривалі зовнішньоторговельні зв'язки.
Для прийняття правильного рішення необхідно оцінити потенційного партнера на фоні інших фірм, тобто провести аналіз його діяльності або самостійно, або із залученням спеціалістів у цій галузі. Таким аналізом займаються державні органи, торгівельні палати, біржі, банки, торговельні представництва, консультаційні фірми тощо.
Вони також аналізують ємність та структуру ринку, на який планується вихід.
Вибір потенційних партнерів здійснюється на основі дослідження показників діяльності фірми, які поділяються на абсолютні та відносні.
Абсолютні показники характеризують масштаб операцій фірми, її виробничу потужність, результати виробничо-збутової діяльності. Такі дані містяться в оперативній та фінансовій звітності фірми (прибуток, обсяг продажу та ін.).
Відносні показники відображають співвідношення абсолютних показників або співвідношення, одержані розрахунковим шляхом (рентабельність продажу, рентабельність основного капіталу, середня норма рентабельності).
Суть та форма зовнішньоекономічного контракту.
Зовнішньоекономічні відносини здійснюються за допомогою укладення угоди (контракту) між контрагентами. Суть зовнішньоекономічного контракту зафіксована в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де зазначається, що під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально обумовлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічні контракти мають певну форму:
· Преамбула (номер, місце, дата підписання контракту, діючі сторони).
· Предмет контракту - вид угоди (купівля-продаж, підряд, оренда, надання послуг), базові умови поставки, найменування, кількість, основні характеристики товару.
· Ціна та загальна сума контракту - сума грошей у валюті ціни або валюті платежу, яку покупець сплачує продавцеві за товар на певних базисних умовах поставок у певний пункт (валюта ціни -валюта, в якій визначається ціна контракту; валюта платежу - валюта, в якій має бути сплачено зобов'язання покупця).
· Термін постачання товару - узгоджені сторонами дата поставки (в разі поставки товару однією партією) або дати поставки (якщо передбачено поставку декількох партій товару).
· Умови платежів - узгоджені контрагентами умови, терміни, валюта платежу, способи і порядок розрахунків.
· Пакування і маркування товарів -умови пакування та маркування, які повинні забезпечити цілісність вантажу при перевезенні та його ідентифікацію.
· Претензії та санкції - порядок і терміни заяви претензій покупця до продавця у зв'язку з порушенням умов контракту, штрафні санкції за недобросовісне виконання зобов'язань у формі недотримання термінів поставок або невідповідності товару за якісними характеристиками та кількісною недостачею.
· Форс-мажор - передбачувані контрактом дії контрагентів у випадку виникнення обставин нездоланної сили (стихійні лиха, пожежі та ін.).
· Арбітраж - указаний в контракті порядок розв'язання спірних питань між сторонами за допомогою господарського суду.
· Інші умови - крім основних умов контракту, сторони можуть також узгодити на свій розсуд інші взаємні права та обов'язки.
· Юридичні адреси сторін - заключний розділ зовнішньоекономічного контракту, в якому зазначаються юридичні адреси сторін, тобто повна фірмова назва, місцезнаходження та поштові реквізити.
Виникнення і розвиток письма. Історичний екскурс.
План.
1. Предмет, завдання та мета курсу «Каліграфії».Зв'язок каліграфії з іншими науковими дисциплінами.
2. Основні етапи розвитку письма. Походження первісного письма і його особливості.
3. Закономірності виникнення і розвитку піктографічного письма.
4. Формування і розвиток ідеографічного письма. Виникнення звукового письма.
1. Предметом курсу "Каліграфія" є вивчення методів каліграфічного письма,
які існували від часу становлення і до нашого сьогодення; взаємодії каліграфії з іншими науковими дисциплінами; методів та прийомів, які допоможуть майбутнім вчителям у роботі з учнями під час навчання письму букв.
Метою даного курсу є:
• теоретично і практично підготувати студента-вчителя до роботи над виробленням каліграфічного почерку в учнів;
• практично опрацювати всі методи каліграфічного письма;
• показати різницю послідовності вивчення літер у вузі та школі;
• більше уваги приділяти практично-лабораторним заняттям з метою вироблення правильного, чіткого, каліграфічного почерку майбутнього вчителя.
Завдання. Студенти повинні знати:
- методи й прийоми навчання каліграфічного письма та гігієнічні вимоги до них;
- умови навчання каліграфічного письма;
- види та прийоми роботи при проведенні уроків письма;
- прийоми активізації мислення учнів при написанні окремих літер;
вміти:
- каліграфічно писати у зошиті й класній дошці;
- виявляти хиби власного повсякденного почерку;
- розбиратися у закономірностях формування навичок чіткого, правильного, безвідривного письма;
- коментувати написання букви та її з єднання з іншими буквами;
- користуватись різними прийомами письма в період навчання грамоти;
- виявляти графічні помилки та способи їх виправлення.
Формувати в учнів каліграфічне письмо - це одна з важливих проблем початкової школи і безпосередньо вчителя-класовода.
Каліграфія тісно пов'язана з мовознавством, зокрема такими його розділами як орфоепія, графіка, орфографія.
У формуванні каліграфічного письма вчитель обов'язково спирається на психолого-педагогічні науки, зокрема психологію та педагогіку.
В основу каліграфії покладені такі принципи дидактики: науковість і доступність виучуваного матеріалу, систематичність і послідовність, зв'язок теорії з практикою, наочності та врахування інтересів дітей, рівня їх загального розвитку.
Також тісний зв'язок каліграфія має із логікою (наука про закони, форми та прийоми людського мислення), бо формує логічне мислення під час коментування букви, що пишеться учнем.
Серед наук, які займаються вивченням письма, його розвитку, велика роль належить палеографії. Саме палеографія і займається вивченням давніх рукописів на рівні зовнішніх ознак: яким почерком написаний текст, чим написаний, на якому матеріалі, зовнішній вигляд рукопису, як розміщений текст і т.д.
2. Перші кроки на шляху створення письма були зроблені ще на нижчій стадії варварства тобто 20-30 тисяч років тому назад, а причиною цьому послужив розвиток землеробства і скотарства, досить високий суспільний розподіл праці між племенами і як наслідок цього обмін продуктами землеробства і скотарства.
У цей період з являються і перші ремесла (гончарство і металообробка). Одночасно із розвитком цих промислів формуються і перші примітивні системи письма, які не мають нічого спільного з сучасним письмом.
Людство не могло не створити на певному етапі писемність, адже фіксація інформації засобами письма стала основою спілкування на відстані, в просторі та часі
Джерелом формування початкового письма послужили позаписемні способи передачі повідомлень. Таке спілкування людей за допомогою різних предметів та явищ, яким надавалось змістове значення, були дуже близькі до письма, бо вони:
• служили для передачі мови на відстань чи закріплювали її в часі;
• як правило, сприймались зорово (виняток становить звукова сигналізація, бій барабанів та ін.);
• відрізнялись від письма, бо мали інші засоби передачі не графічно накреслені, а в більшості випадків предметні.
Поступово предметне спілкування ускладнювалось.
З розвитком людства і збільшенням об'єму інформації про оточуючий світ, не завжди можна було знайти знак, який би міг символізувати саме те, що хоче передати людина. І вихід було знайдено в умовній сигналізації. Вона полягала в тому, що між людьми була попередня домовленість про те, який предмет, що означає. Із "письма" умовними сигналами найвідоміші вампуми, зарубки на бірках чи палицях, жезли вісників.
Для передачі повідомлень на відстань існували палиці із зарубками, вони використовувались для закріплення договірних відносин між кредитором і боржником.
Поряд із різними видами палиць із зарубками, черепашковим письмом, овальними дощечками, використовувались і шнури із вузликами, які ще називали вузликовим письмом. Найбільшого розвитку воно набуло у перуанських інків і дістало назву кіпу. Вигляд це письмо мало такий: на довгу вірьовку у чітко визначеній послідовності прикріплювались тонкі шнури і нитки, і шматки матеріалу різного кольору, кожний із яких мав своє значення, символізував якесь поняття. Мало значення кількість та товщина вузликів. Так інки ще в XVI ст. зверталися у всі провінції з своїми повідомленнями про податки, про збір урожаю картоплі, кукурудзи, про кількість полонених та ін.
Некольорові шнури чи вузлики служили для цифрового обліку чи для запам'ятовування дат. Простий вузол дорівнював - 10, подвійний - 100, потрійний - 1000, два простих поряд - 20, два подвійних 200, і т.д. Нерідко шнури нав'язувались на паличку і посилались гінцем, як лист.Кольорові вузлики використовувалися для більш складних повідомлень, наприклад: чорні шнури означали смерть, нещастя; червоні - війну, солдат; білі - мир; жовті - золото і т.д.
Вузликове письмо у слов'ян було тісно пов'язано з язичництвом. Знахарі в'язали замовлення, які мали вберегти тих, хто ці нитки-замовлення носить від нещасть, хвороби.
Предметні способи передачі повідомлень збереглися і по сьогодні. Так, на морських і річкових суднах широко використовується складна система сигналізації прапорцями і ліхтарями, на дорогах аналогічну роль виконують світлофори, умовно-меморіальний характер зберегла могила, огорожа як знак власності та ін.
3. Піктографічне письмо (від латинського pictus - розмальований) - одне з найдавніших форм писемності через зображення предметів, подій, спрощеними малюнками, схемами, знаками. Воно являло собою зображення предметів, подій, побутових сцен з метою спілкування з потjмками на камені (петрогліфи), дереві, глині.
Піктографія не потребує особливої освіченості. Більше того вона може бути зрозумілою людям, що розмовляють різними мовами. Завдяки конкретності вираження думок, простоті і на очності, малюнкове письмо зустрічається і в наш час, наприк лад, в торговельній рекламі, в дорожних знаках, а зображенні черепа з кістками на трансформаторі, блискавки на лінії електропередач - попереджає про небезпеку.
Сліди піктографії знаходимо сьогодні в Кановій печері в Башкирії, в Кам'яній Могилі біля Мелітополя на Україні.
Петрогліфи (наскельні зображення М.К.) Кам'яної Могили мають важливе значення для вивчення стародавньої історії Євразії, оскільки численні знахідки свідчать, що цей степовий феномен був проміжно-сполучною ланкою між первісним мистецтвом Західної Європи та Азії.
Всі піктограми поділяються на такі різновиди:
1. Різні записи умов обміну предметів полювання, рибальства і т.д.
2. Повідомлення про про бойові походи, сутички, полювання.
3. Різні листи, в тому числі і про кохання.
4. Племінні літописи-хроніки.
5. Надмогильні меморіальні написи.
6. Записи магічних та заклинальних формул, заповідей.
Попри всі позитивні якості піктографічного письма: простота, конкретність, наочність, - воно мало і ряд недоліків: не можна було передати складний зміст, особливо абстрактні поняття, не "давались і власні імена людей, для цього вживали тотемістичні (тотем - герб племені з зображенням тотема) знаки. Це письмо не мало певної норми, що давало авторам волю створювати все нові піктограми, а отже вело до плутанини.
На останньому етапі піктографічного письма посилилась тенденція створювати для окремих понять і загальнообов'язкові типові умовні знаки. Малюнкове письмо переросло в письмо ієрогліфічне. Кожний графічний знак почав означати одне слово, яке могло передавати більш абстрактні поняття.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 247 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |