Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Радіаційна безпека

Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як правило, потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерела­ми іонізуючих випромінювань і, передусім, від типу джерела випромі­нювання.

Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної без­пеки, основані на знанні законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною. Головні з них такі:

> доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випроміню­вання і часу впливу;

> інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна

кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційна квадрату відстані;

> інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів.

З цих закономірностей випливають основні принципи забезпе­чення радіаційної безпеки:

зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист кількістю»);

скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);

екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Основні принципи захисту від відкритих джерел випромінення:

використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;

> герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

> заходи планувального характеру;

> застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, викори­стання спеціальних захисних матеріалів;

> використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

> дотримання правил особистої гігієни;

> очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних кон­струкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

> використання радіопротекторів (біологічний захист).

Електромагнітні поля (ЕМП) і випромінювання 3

Загальна характеристика електромагнітних полів

Біосфера протягом усієї своєї еволюції перебувала під впливом електромагніт­них полів (ЕМП), так званого фонового випромінювання, спричиненого природою. Навколо Землі існує електричне поле напруженістю у середньому 130 В/м. Спос­терігаються річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, пилових бур, вітрів.

Наша планета має також магнітне поле. Це магнітне поле коливається з 80 та 11-річним циклами змін, а також більш короткочасними змінами зрізних при­чин, пов'язаних із сонячною активністю (магнітні бурі).

Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем. Це електромагнітне випромінювання включає в себе інфрачервоне (ІЧ), видиме ульт­рафіолетове (УФ), рентгенівське та g-випромінювання. Інтенсивність випроміню­вання змінюється періодично, а також швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах. ЕМП в біосфері відіграють універсальну роль носіїв інформації. Зв'язок на основі ЕМП є найбільш інформативним і економічним.

ЕМП як засіб зв'язку в біосфері порівняно зі звуковою, світловою чи хімічною інформацією мають такі переваги:

* поширюються в будь-якому середовищі життя — воді, повітрі, ґрунті та тканинах організму;

* мають максимальну швидкість поширення;

* можуть поширюватися на будь-яку відстань;

* можуть поширюватися за будь-якої погоди й незалежно від часу доби;

* на них реагують усі біосистеми (на відміну від інших сигналів).

Зазначені ЕМП впливають на біологічні об'єкти, зокрема на люди­ну, під час усього часу його існування. Це дало змогу у процесі ево­люції пристосуватися до впливу таких полів і виробити захисні меха­нізми, які захищають людину від можливих пошкоджень за рахунок природних чинників. Але вчені все ж спостерігають кореляцію між змінами сонячної активності та серцево-судинними та іншими захво­рюваннями людей.

У процесі індустріалізації людство додало до фонового випромінювання, спри­чиненого природою, цілу низку чинників, що підсилило фонове випромінювання. Через це ЕМП антропогенного походження почали значно перевищувати природний фон і до нашого часу перетворилися на небезпечний екологічний чинник.

ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді елек­тромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: * довжина хвилі, * частота коливань і * швидкість розповсюдження.

За частотою антропогенні електромагнітні випромінювання класи­фікуються так:

• низькочастотні випромінювання: 0,003 Гц — 30 кГц;

• радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону: 30 кГц — 300 МГц;

• радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ): 30 — 300 МГц;

• надвисокочастотні (НВЧ): 300 МГц — 300 ГГц. Частота коливань визначається в герцах (Гц). Похідні одиниці: кіло­герц (1 кГц = 10³ Гц мегагерц (1 МГц = 10⁶ Гц); гігагерц (1 ГТц = 10⁹ Гц).