Читайте также:
|
1849 р. За клопотанням міського наукового товариства було відкрито Громадський музеум Катеринославської губернії, в якому зберігалися археологічні матеріали з розкопок на Катеринославщині, проведених В.О.Городцовим та іншими археологами. Пізніше його колекцію було об'єднано з великою колекцією О.М. Поля (античні пам'ятки Північного Причорномор'я, нумізматика, етнографічні збірки, гравюри, давні рукописи — близько 5 тис. предметів).
У 1902 р. Д.І.Яворницький очолив в Катеринославі (сучасне м.Дніпропетровськ) музей колекцій Поля (6 тис. предметів): Д.І.Яворницький, професор Московського університету, переїхав з Москви до Катеринослава й присвятив музеєві своє життя. В музеї зберігалися знахідки з Райковецького городища XI – XII ст., історичні документи, рукописні книги XV ст., першодруки Івана Федорова, ковані гармати XV ст., мідний посуд, зброя і одяг XVII – XIII ст., твори українського декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Унікальною була зібрана Д.І.Яворницьким колекція пам’яток з історії запорізького козацтва (75 тис. одиниць). Катеринославський музей невдовзі став одним з найбільших в Україні.
На сьогодні до музейного комплексу входить історичний музей, Діорама «Битва за Дніпро», Меморіальний будинок-музей академіка Д.І.Яворницького, Музей «Літературне Придніпров’я».
Діорама «Битва за Дніпро в районі Військове-Вовніги 1943» – найбільша діорама в Україні, створена майстрами батального живопису ордена Червоної Зірки студії військових художників імені М. Б.Грекова, заслуженими художниками РРФСР Миколою Яковичем Бутом і Миколою Васильовичем Овечкіним до 30-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Діораму було відкрито 7 травня 1975 р. Цільнотканне полотно площею 840 кв. метрів розміщено в спеціальній будівлі, за проектом архітектора В. А.Зуєва. Зальна площа діорами – 1340 кв. м, відстань від оглядового майданчика до полотна 12 м. Широкий радіус огляду (до 230 градусів), глибокий предметний план, що складається із залишків оборонних споруд, зброї, засобів переправи та інших військових атрибутів, спеціальне освітлення і озвученность діорамної зали створюють у глядачів ефект безпосередньої присутності на місці штурму Дніпра радянськими воїнами. На початку екскурсії діорамою звучать фанфари, пісня «Священная война» та звуки бою, а закінчується огляд діорами аудіозаписом 1943 р. радіодиктора Левітана про звільнення м. Дніпропетровська.
На сьогодні ДНІМ має в своїй колекції 220-250 тис. музейних предметів, 300 тис. відвідувачів на рік. Музей постійно вивчає попит відвідувачів, проводячи соціологічні дослідження «Музей і діти», «Музей і відвідувач», що сприяє удосконаленню роботи з музейною аудиторією. В музеї діє гурток для молодших школярів «Чарівна глина», який користується широким попитом громадськості. Свято «Чисті джерела» перетворились на весняний традиційний огляд народної творчості та ярмарок.
Музей належить до провідних музеїв України. У 1999 р. одним з перших в Україні музей презентував свій сайт, а в 2008 р. на другому Всеукраїнському музейному фестивалі «Музеї у сучасному поліетнічному світі» museum.dp.ua отримав гран-прі у номінації «Музейний сайт в Інтернеті».
Наприкінці XIX – на початку XX ст. на Україні, як і в Росії, виникають музеї при земствах, губернських архівних комісіях, наукових товариствах і окремих установах. Для прикладу можна назвати Музей Полтавського губернського земства, відкритий 1891 р. з ініціативи відомого вченого-природознавця В.В.Докучаєва, який передав музеєві свою велику природничу колекцію (4 тис. зразків різних грунтів, 500 зразків гірських порід, 800 рослин). Пізніше до музею надійшли археологічні колекції – пам'ятки неоліту, бронзового віку, епохи Київської Русі, а також великі етнографічні збірки – українські килими, плахти, рушники, вишивки, посуд, різьба на дереві тощо. Будинок музею – колишній будинок земства – шедевр української архітектури, споруджений за проектом відомого архітектора В.Г.Кричевського в стилі українського модерну. Гордість музею – його унікальні колекції, які нараховують 300 тис. музейних предметів. А щорічна відвідуваність музею сягає 400 тис. осіб. Сьогодні Полтавський краєзнавчий музей – науковий центр у галузі природничих та історичних досліджень.
На західноукраїнських землях музейним центром було м.Львів. У 1874 р. було засновано Музей художньої промисловості, а 1895 р. – Музей етнографії в Львові. Ці музеї відіграли значну роль у збиранні, збереженні й популяризації кращих зразків народного та декоративно-ужиткового мистецтва. Першими організаторами збирання матеріалів для етнографічного музею були І.Я.Франко, В.М.Гнатюк, які збагатили його цінними колекціями народного одягу та народних художніх виробів. За радянського часу обидва музеї було об'єднано у Музей етнографії та художнього промислу АН УРСР.
Сьогодні музей називається Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. В музеї зберігаються 87 тис. пам’яток. Експозиція розташовується в двох будинках – памятках архітектури ХІХ ст. – колишніх Галицькій ощадній касі та палаці Любомирських. У 2007 р. музей відвідало понад 40 тис. екскурсантів.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |