Читайте также:
|
|
Дослідження цих конструкцій розпочалося у вітчизняному мовознавстві у 50-х рр. ХХ ст. У рос. мовознавстві проблемами типології СБКР, їх конструктивних ознак, семантичної структури, місця в системі складного речення, закономірностей будови і сполучуваності предикативних частин займалися такі вчені, як І.Василенко, Г. Гаврилова, Г.Калашникова, В.Шитов. В їх роботах значною мірою розкрито специфіку СБКР як особливої конструкції у системі складного речення.
В україністиці ці конструкції майже не досліджувалися. Типологію СБКР встановлювали О.Вежбицький, Б.М.Кулик та інші автори підручників і посібників із синтаксису. Окремі типи й різновиди ускладнених речень досліджували Г.Горяна, І.Кучеренко. Огляд праць слов’янських учених з цієї проблеми пропонує А.П.Грищенко. +Шульжук К.Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. – К., 1986.
Недостатня досліджуваність СБКР є наслідком різнобою в термінології, який простежується у посібниках – ускладнені складні речення, складні речення ускладненого типу, багаточленні складні речення, складні синтаксичні конструкції, складні поліпредикативні речення. Хоча ці терміни й уживаються паралельно як синонімічні, але такий різнобій створює певні труднощі для дослідників.
СБКР як різновид складного речення має ряд специфічних ознак, що дозволяє розглядати його як особливу поліпредикативну конструкцію. Це такі конструктивні ознаки, як мінімальна кількість компонентів, необхідних для існування відповідної моделі СБКР, мінімальна кількість синтаксичних засобів зв’язку між ними, багатомірність структури, поліваріантність моделі, можливість предикативного ускладнення тощо, що дають можливість відрізнити його від елементарного складного речення.
В.А.Бєлошапкова, говорячи про те, що складні речення мінімального типу і складні ускладнені речення співвідносяться між собою так само, як прості і складні словосполучення, тому їх треба вивчати в окремому розділі синтаксису.
Конструктивними ознаками складного ускладненого речення можна вважати: 1) наявність трьох і більше предикативних частин; 2) наявність не менше як 2-х сполучних засобів (сполучників і сполучних слів); 3) характер синтаксичного зв’язку між частинами і компонентами СБКР; 4) поліваріантність багатокомпонентних конструкцій; 5) можливість предикативного ускладнення; 6) багатомірність структури – наявність рівнів членування: у побудові СБКР беруть участь не лише окремі предикативні частини, а й блоки, комплекси, форманти, які формують безпосередньо структуру цілого речення; 7) складність семантичної структури і семантико-синтаксичних відношень між частинами і компонентами СБКР.
1) Якщо для мін. складного речення кількість предикативних частин завжди становить 2 компоненти, то для СБКР мінімальною є конструкція з 3-х компонентів, а для структур із кількома видами зв’язку – 4-5-ти компонентів.
Коли Гонтар ішов в оцей дім, він був певен, що буде тримати себе із Марією зовсім спокійно, що постарається навести її на думку, що вони тепер тільки друзі, і навіть сам оголосить їй уже висловлене Кручі рішення – ця конструкція (із подвійною супідрядністю, послідовною підрядністю) вимагає для реалізації усіх звязків не менше 5 частин. Отже, трикомпонентні речення складають лише частину СБКР.
Кількісний критерій є дуже важливою ознакою для СПР із кількома підрядними, конструкцій із сурядністю і підрядністю, оскільки зазначені речення мають рівні членування.
Синтаксичні зв’язки – це виражені засобами мови (сполучниками, сполучними словами) формальні відношення між частинами і компонентами СБКР.
Синтаксичні (семантико-синтакс.) відношення – це смислові зв’язки між частинами і компонентами поліпредикативних конструкцій, що формально виражені синтаксичним зв’язком. У багатомірних структурах наявні різні види зв’язків й відношень, а саме: 1) відношення між рівнями членування; 2) відношення між компонентами кожного рівня; 3) контаміновані відношення, що виявляються на кількох рівнях членування.
Визначальними для встановлення моделі СБКР є відношення між рівнями членування, однак важливими є відношення й зв’язки внутрішніх рівнів, оскільки вони дають можливість встановити структурні й семантико-синтаксичні особливості СБКР.
Я не з тих, що вірять у прикмети, але тепер уже, напевно, не буде затримки, і ми підемо туди, де нас чекає велика справа (Багм).
[ ], (що...), але [ ], і [ ], (де).
На зовн. рівні – складається з двох частин, відношення – протиставні, що формально вираж. сполучником але.
Перший блок – СПР...
Другий блок – складне речення із сурядністю і підрядністю.
На другому рівні членування в І блоці виділяємо підрядний зв’язок, у ІІ – сурядний, яким поєднується проста частина і СПР, у ІІІ – обмежений двома компонентами, що з’єднані підрядним зв’язком.
СПР із кількома підрядними – у центрі сполучникових ускладнених речень.
Однорідна супідрядність:
як правило, членується на два рівні
Іван пригадав інший вогник, на який майже щовечора дивився в селі із свого кутка, який світив йому Любов’ю і мрією.
Неоднорідна супідрядність:
як правило, це тричленні конструкції, тому виділити блоки тут іноді важко.
Коли розплющив очі, то побачив Марка,що сидів навпочіпки й задумливо розплітав обрубок троса, готуючи швабру для миття палуби.
Тут легко – І, ІІ частини – це перший блок, ІІІ – другий.
А ось у реченні Але кожен, хто глянув би на нього зараз, зрозумів би, що він слухав музику неможливо. Тут підрядні частини виконують функції розгорнутих членів речення. Ця конструкція має одномірну структуру.
Послідовна підрядність:
Ото зрадіє тіточка, коли довідається, що вона написала про неї вірш.
на першому рівні членування ведучими є часові відношення між частинами, на другому – з’ясувальні.
Контаміновані (змішаною підр, комбінованою)
А коли Євген сказав, що міг би купити друкарню, вона не вагаючись, віддала йому всі гроші, які мала. (неоднор. і послід. підр.)
Отже, між частинами СБКР встановлюються ті ж самі відношення, що й в елементарному складному реченні, проте один зв’язок є ведучим, домінуючим, інші – допоміжними.
Залежно від рівня узагальнення (уровня обобщения) рахунки бухгалтерського обліку поділяються на синтетичніі аналітичні.
Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Наприклад, рахунок «Основні засоби» відображає наявність (наличие) і рух (движение) основних засобів підприємства (будинки, споруди, машини, транспортні засоби, обладнання); рахунок «Виробничі запаси» - наявність і рух матеріальних цінностей (сировина, паливо, запасні частини, будівельні матеріали); рахунок «Розрахунки з постачальниками» - загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам за одержані від них матеріальні цінності та отримані послуги. Такі рахунки називаються синтетичними (обобщающими в одно целое отельних элементов учета).Тобто, синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Синтетичні рахунки використовуються при складанні бухгалтерського балансу.
2. Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна датальна (подробная) інформація про конкретні види засобів та їх джерел. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.
Аналітика – це розкладання цілого на складові (составляющие, т.е. отдельные элементы). Наприклад, до синтетичного рахунку «Матеріали» відкривають аналітичні рахунки – «Тканина порт’єрна», «Тканина пальтова», «Тканина підкладкова», «Тканина гобеленова» і т.п.; до синтетичного рахунку «Готова продукція» - за видами готової продукції – рахунок «Пальто», «Спідниця», «Куртка дитяча», «Куртка чоловіча», «Кофта». і т.п.
Кількість аналітичних рахунків за відповідними синтетичними рахунками відкривається залежно від наявності об’єктів обліку. Облік на аналітичних рахунках ведеться як в грошовому вимірнику так і в натуральному (в штуках, метрах, літрах, кілограмах, тонах і т.п.), і в трудовому (відпрацьованих годин робітниками).Тобто, аналітичними називаються рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів і їх джерел.
3. Між синтетичними і аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв’язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображається одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках – часткові суми.
Взаємозв’язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином:
- на рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок(остаток) розміщується на одній і тій же стороні рахунка;
- якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетується чи кредитується його аналітичні рахунки;
- кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;
- сума залишків(сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку(сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунками. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах.
Тобто, сума на синтетичному рахунку дорівнює загальній сумі всіх аналітичних рахунків, які відкриті до цього синтетичного рахунку. Наприклад, залишок на синтетичному рахунку «Виробничі запаси» = 800грн. і складається він з залишків на аналітичних рахунках «Чорні метали» - 200грн., «Кольорові метали» - 300грн., «Фарба» 120грн., «Лак» - 180грн. (800=200+300+120+180).
Схема взаємозв’язку між синтетичними і аналітичними рахунками.
Синтетичний рахунок «Готова продукція»
Аналітичні рахунки
«Пальто» «Спідниця» «Плаття» «Плащ» «Блуза»
Тобто, аналітичних рахунків до синтетичного рахунку відкривається стільки, скільки існує на підприємстві об’єктів обліку.
Тема: Узагальнення даних поточного бухгалтерського облік у.
Питання до розгляду:
• Поняття оборотної відомості.
• Структура оборотних відомостей.
З метою перевірки взаємозв’язку синтетичних і аналітичних рахунків складають оборотні відомості, де відображають початкові та підсумкові залишки й операції за дебетом і кредитом синтетичного рахунка.
Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з метою отримання інформації про зміни ресурсів підприємства та джерел їх формування, а також для перевірки правильності облікових записів і складання звітності потрібно узагальнювати дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період. Для цього складають оборотні відомості.
Оборотна відомість - спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засіб зв’язку між балансом і рахунками. Оборотну відомість складають за синтетичними та аналітичними рахунками.
В оборотних відомостях відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки на початок і кінець звітного місяця.
Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і призначенням оборотної відомості за синтетичними рахунками – це відомість у вигляді багатографної таблиці, у першій графі якої записують назву рахунків, а в наступних - дебетові та кредитові залишки на рахунках на початок місяця, обороти за дебетом та кредитом кожного рахунка за місяць, а також залишки на рахунках на перше число наступного за звітним місяця. У кінці оборотної відомості за кожною з граф підбивають підсумки.
Номер та назва рахунку | Сальдо початкове | Обороти за місяць | Сальдо кінцеве | |||
дебет | кредит | дебет | кредит | дебет | кредит | |
Як бачимо, оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи зведену інформацію про зміни господарських засобів і їх джерел за звітний місяць, а також наявність їх на початок і кінець місяця.
Оборотна відомість за синтетичними рахунками має велике контрольне значення для перевірки правильності й повноти облікових записів на рахунках, яка ґрунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собою підсумків: за дебетом і кредитом рахунків на початок місяця; за дебетом і кредитом рахунків за місяць; залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця.
Рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на рахунках на початок місяця зумовлена рівністю підсумків активу та пасиву балансу, який є підставою для запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.
Рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом рахунків зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція в однаковій сумі записується за дебетом і кредитом різних рахунків. Третя рівність (підсумків залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки на рахунках суми оборотів однакові, то й залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні бути однаковими.
Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах під час складання оборотної відомості.
За допомогою оборотної відомості за синтетичними рахунками можна виявляти помилки в облікових записах, зумовлені порушенням правила подвійного запису, коли сума операції записана за дебетом одного рахунка, але пропущена за кредитом іншого (або навпаки), або коли за дебетом одного рахунка операція записана в одній сумі, а за кредитом другого - в іншій. У цьому разі буде порушено рівність підсумків оборотів за місяць за дебетом і кредитом рахунків в оборотній відомості, а також рівність залишків на них на наступну звітну дату.
Якщо ж господарська операція записана на рахунок у неправильній кореспонден-ції або в неправильній, але однаковій сумі чи була зовсім пропущена або, навпаки, записана двічі, тобто коли помилка виходить за межі порушення правила подвійного запису, оборотна відомість не забезпечує її виявлення. Такі помилки виявляють іншими способами. Зокрема, повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють порівнянням; підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості та з підсумком реєстраційного журналу, де в хронологічному порядку зареєстровані господарські операції, здійснені за звітний місяць. У разі правильних облікових записів на рахунках підсумок реєстраційного журналу (хронологічний облік) має дорівнювати підсумкам оборотів за дебетом і кредитом рахунків в оборотній відомості (систематич-ний облік). Помилки, зумовлені порушенням встановленої кореспонденції рахунків, виявляють за допомогою первинних документів, що були підставою для складання бухгалтерської проводки, записаної на рахунках.
Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на перше число наступного за звітним місяця). Підсумкові залишки на рахунках оборотної відомості показують наявність і розміщення господарських засобів (дебетові залишки), а також джерела їх формування (кредитові залишки). Ці залишки рахунків переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активи, а ті, що мають кредитові залишки, - у пасиви балансу.
Проте слід зауважити, що складання балансу – не механічне перенесення в балансову таблицю залишків рахунків, наведених в оборотній відомості. Оборотна відомість містить тільки попередні показники про наявні господарські ресурси та їх джерела на звітну дату. Визначені в ній залишки перевіряють і уточнюють перед складанням балансу. Тому оборотну відомість за синтетичними рахунками називають ще перевірочним балансом. Її показники використовують також для аналізу й оцінки загальних змін господарських ресурсів та їх джерел.
Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти та правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів і джерел їх формування, необхідної для управління діяльністю господарства.
Крім оборотних відомостей за рахунками синтетичного обліку на підприємствах складають також оборотні відомості за аналітичними рахунками. Техніка їх складання така сама, як і для оборотних відомостей за синтетичними рахунками. Відмінність полягає лише в тому, що за синтетичними рахунками щомісячно складають одну оборотну відомість, а за аналітичними. за кожною групою рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
Оборотні відомості за аналітичними рахунками за змістом можуть різнитися, що зумовлено особливостями обліковуваних на рахунках об’єктів. Так, аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей ведуть як у натуральних, так і у грошовому вимірнику, тому в оборотних відомостях за аналітичними рахунками таких цінностей передбачені графи для запису їх кількості, ціни й вартості. Для початкового та підсумкового залишків в оборотних відомостях за такими рахунками відводять тільки одну графу, бо кредитового залишку на матеріальних рахунках не може бути.
Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки у грошовому вираженні, тому в оборотних відомостях за такими рахунками передбачені графи лише для грошового вимірника.
На відміну від оборотної відомості за синтетичними рахунками оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку не мають трьох пар однакових підсумків. Це пояснюється тим, що кожну оборотну відомість за рахунками аналітичного обліку складають тільки за одним синтетичним рахунком.
В оборотній відомості за аналітичними рахунками початкові й підсумкові залишки залежно від того, якими є рахунки – активними чи пасивними, є дебетовими чи кредитовими. Оскільки записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих самих документів, то в разі правильних облікових записів підсумки оборотів і залишків в оборотній відомості за аналітичними рахунками мають дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідного синтетичного рахунка. Порушення цієї рівності свідчить про наявність помилок в облікових записах.
Розглянемо будову оборотної відомості за аналітичними рахунками:
Оборотна відомість за аналітичними рахунками
Найменування Аналітичного рахунку | од. вим. | ціна, в грн.. | залишок на начало | оборот за місяць | залишок на кінець | |||||
надходження | витрачання | |||||||||
к-ть | сума | к-ть | сума | к-ть | сума | к-ть | сума | |||
Показники оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку свідчать про рух (надходження, витрату) і залишки матеріальних цінностей кожного виду. Порушення рівності підсумків за синтетичним рахунком і відкритими до нього аналітичними рахунками в оборотній відомості свідчить про наявність таких помилок:
• операцію відображено на синтетичному рахунку, але пропущено в аналітичному обліку (або навпаки);
• на синтетичному рахунку за господарською операцією записано одну суму, а на аналітичних рахунках. іншу. Проте якщо операцію відображено не на тих аналітичних рахунках, а у групі синтетичного рахунка, що їх об’єднує, то помилку не можна виявити зазначеним раніше способом. Рівність підсумків рахунків аналітичного обліку та відповідного їм синтетичного рахунка в цьому разі не порушується. Такі помилки виявляють у процесі поточного обліку (наприклад, коли на матеріальному рахунку з’являється кредитове сальдо, якого не може бути) за допомогою документів, що були підставою для записів інвентаризації.
Отже, підсумки оборотів і залишків за аналітичними рахунками мають дорівнювати оборотам за дебетом і кредитом, а також залишку синтетичного рахунка, який їх об’єднує.
Оборотні відомості за аналітичними рахунками використовують також для одержання детальної інформації про рух і залишки окремих видів засобів та їх джерел, необхідної для контролю й оперативного керівництва. Проаналізувавши цю інформацію, можна встановити,скільки та яких саме матеріальних цінностей надійшло в господарство, скільки їх використано, чи відповідають їх залишки встановленим нормативним запасам, у якому стані перебувають розрахунки з окремими дебіторами та кредиторами тощо. На підставі одержаної інформації приймають управлінські рішення, спрямовані на усунення недоліків, поліпшення роботи підприємства.
Отже, оборотні відомості за аналітичними рахунками є способом узагальнення даних аналітичного обліку з метою перевірки правильності облікових записів і одержання інформації, необхідної для оперативного управління.
За значної кількості товарно-матеріальних цінностей доцільніше складати сальдові відомості. Вони відкриваються на рік і за кожним видом цінностей містять дані (у натуральних і грошовому вимірниках) про їх залишки на перше число кожного місяця. Показники ж оборотів відсутні, і це значно спрощує їх складання. Сальдові відомості широко використовують при оперативно-бухгалтерському (сальдовому) методі обліку товарно-матеріальних цінностей.
За окремих форм бухгалтерського обліку (наприклад, журнально-ордерної) поширюється такий порядок обліку, коли немає потреби складати оборотні відомості за аналітичними рахунками. Це досягається суміщенням підсумків за низкою рахунків синтетичного та аналітичного обліку в одному реєстрі, що дає змогу мати всі необхідні показники одночасно. Показники перевіряють безпосередньо під час підбиття підсумків в обліковому реєстрі за звітний місяць. Завдяки цьому економиться час на ведення обліку, підвищується достовірність показників.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 158 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |