Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Система центральних і місцевих органів управління в сфері економіки, їх компетенція та управління власністю

Довільні два рядки можна порівнювати один з одним за допомогою операцій відношення (=, <>, <, >, <=, =>). Порівняння рядків відбувається зліва направо, до першого відмінного символу. Два рядки рівні, якщо вони мають однакову довжину і складаються з однакових символів, що йдуть в одному порядку. Меншим буде той рядок, в якому перший символ, що не збігається має менший порядковий номер у таблиці АSCII. Якщо рядки мають різну довжину, але в спільній частині збігаються, то меншим вважається коротший рядок. Наступні операції порівняння повертають результат TRUE.

‘Tommy’>’Harry’

‘France’= ‘France’

‘king ‘ <’kingdom’

‘Miscount’<=’Misquote’

Порівняння може дати на перший погляд несподівані результати, якщо у двох рядках перемішані маленькі і великі літери. Як пам’ятаєте маленькі літери мають більші порядкові номери у таблиці АSCII, ніж великі, тому рядок ‘рascal’ більший за рядок ‘Pascal’, який в свою чергу більший за рядок ’PASCAL’.

Несподівані результати можуть бути отримані, якщо у двох рядках присутні цифрові символи. В зв’язку з тим, що порівняння відбувається у “ словарному стилі “, не слід чекати що порівняння рядків буде відповідати поняттям порівняння чисел. Наприклад, не дивлячись на те, що 300 більше за 32, рядок ’300 ’ менший за рядок ’32’, в зв’язку з тим, що ’2’ більше за ’0’.

Приклад 17.1. Задано текст, який складають слова, які відокремлені одне від одного комами, а за останнім крапка. Визначити та надрукувати слова, у яких попереднє слово коротше та наступне довше за дане.

Program words_short_long;{}

var s:array[1..30] of string[11];

st:string; k,ks:integer; i:byte; f2,f1:text;

begin assign(f1,'strdlina.dat'); reset(f1);

assign(f2,'strdlinr.pas'); rewrite(f2);

readln(f1,st); {1 - введення рядка даних}

writeln(f2,st); i:=1; {2 – виведення рядка даних у файл результатів}

while length(st)<>0 do {3 – поки не всі слова прочитані}

begin k:=pos(',',st); {4 – відшукуємо позицію коми}

if k=0 then k:=pos('.',st); {5 – або позицію крапки}

s[i]:=copy(st,1,k-1);{6 – копіюємо слово без коми}

delete(st,1,k);i:=i+1;{7 – видаляємо поточне слово і збільшуємо значення лічильника на одиницю}

end; writeln(f2,'a) result');

ks:=i-1;{8 - запам'ятовуємо кількість слів тексту у змінній ks }

if ks>2 then for i:=2 to ks-1 do

begin if (length(s[i-1])<length(s[i])) and (length(s[i])<length(s[i+1])) then

write(f2,s[i],' ');{9 – якщо кількість слів у тексті більша за 2, порівнюємо довжину поточного слова з довжиною попереднього та наступного слів і запам'ятовуємо кількість відповідних умові слів }

end; writeln(f2); close(f2); End.

Заданий текст

nose,flesh,protest,objection,gallant,keel,nostril,publisher,justification.

a) Result

flesh protest nostril publisher

Приклад 17.2а. Задано текст, що складається із слів, які відокремлені одне від одного пробілами. Створити рядок, у якому ці слова будуть розташовані у зворотньому порядку.

Program reverse;

var f1:text; word,ost,nst:string; sym:integer;

begin assign(f1,'reversrr.pas'); rewrite(f1);

nst:=' '; read(ost); ost:=concat(ost,' ');

writeln(f1,'ost',ost);

while ost<>' ' do begin

sym:=pos(' ',ost); writeln(f1,'sym=',sym);

word:=copy(ost,1,sym); writeln(f1,'word=',word);

nst:=concat(word,nst); writeln(f1,'nst=',nst);

delete(ost,1,sym); writeln(f1,'ost=',ost); end;

writeln(f1); writeln(f1,'Print new string');

writeln(f1,'****************************************');

writeln (f1,nst);

writeln(f1,'****************************************');

close(f1); end.

Отримані результати мають вигляд:

ostqqq eee ttttt yyyyy aaaaa dddd

sym=4

word=qqq

nst=qqq

ost=eee ttttt yyyyy aaaaa dddd

sym=4

word=eee

nst=eee qqq

ost=ttttt yyyyy aaaaa dddd

sym=6

word=ttttt

nst=ttttt eee qqq

ost=yyyyy aaaaa dddd

sym=6

word=yyyyy

nst=yyyyy ttttt eee qqq

ost=aaaaa dddd

sym=6

word=aaaaa

nst=aaaaa yyyyy ttttt eee qqq

ost=dddd

sym=5

word=dddd

nst=dddd aaaaa yyyyy ttttt eee qqq

ost=

Print new string

****************************************

dddd aaaaa yyyyy ttttt eee qqq

****************************************

Приклад 17.2б. Задано текст, що складається із слів, які відокремлені одне від одного пробілами. Створити рядок, у якому ці слова будуть розташовані у зворотньому порядку. У цій програмі рядок слів записується у масив.

Program reverse;

var f,f1:text; word:array [1..6] of string; ost,nst:string;

sym,i:integer;

begin assign(f1,'reversr.pas'); rewrite(f1);

nst:=' '; read(ost); ost:=concat(ost,' ');

writeln(f1,ost); i:=1;

while ost<>' ' do

begin sym:=pos(' ',ost);

word[i]:=copy(ost,1,sym);

nst:=concat(word[i],nst);

delete(ost,1,sym); end;

writeln(f1); writeln(f1,'Print new string');

writeln(f1,'****************************************');

writeln (f1,nst);

writeln(f1,'****************************************');

close(f1); end.

Отримані результати мають вигляд:

ddd bbbbb ffffff aaaaaa zzzzzz

Print new string

****************************************

zzzzzz aaaaaa ffffff bbbbb ddd

****************************************

Приклад 17.3 Задано десять слів. Розташувати слова у алфавітному порядку.

program alfavit;

uses crt; {Розділ об’яв }

const lsize=10;

var dlina:1..lsize;

lines:array[1..lsize] of string;

sym,vlist:integer; f,f1:text;

begin clrscr; {Розділ інструкцій}

assign(f,'alfavit.dat'); reset(f);

assign(f1,'alfavitr.pas'); rewrite(f1);

writeln(f1,'danі');

for vlist:=1 to lsize do

begin readln(F,lines[vlist]);

writeln(f1,'lines=',lines[vlist]); end;

writeln(f1,'rezalt');

for vlist:=1 to lsize do

begin dlina:=1;

for sym:=2 to lsize do

if (lines[sym]<lines[dlina]) and (lines[sym]<>' ')

then dlina:=sym; writeln(f1,'lines=',lines[dlina]);

lines[dlina]:=' '; end; close(f1); end.

Отримані результати мають вигляд:

danі

zzzz mmmmmm ssssss aaa bbbb ccc ddddd eeeee ffffff gggg

result

aaa bbbb ccc ddddd eeeee ffffff gggg mmmmmm ssssss zzzz

Система центральних і місцевих органів управління в сфері економіки, їх компетенція та управління власністю

Одним із основних напрямів державного керівництва еко­номікою залишається вдосконалення системи органів виконав­чої влади у цій сфері, встановлення їх правового статусу на всіх рівнях. Процес формування системи цих органів і законодав­ства про них відбувається під впливом розмежування предметів відання між центром і місцями, підприємствами, установами, організаціями, підвищення управління в галузях економіки.

Серед органів управління економікою визначальне місце посідає Кабінет Міністрів України, який розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку, забезпе­чує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податко­вої політики, здійснює управління об'єктами державної влас­ності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших цент­ральних органів виконавчої влади.

Функції та повноваження Кабінету Міністрів у законодав­чих актах, крім Конституції, не закріплено. Практика ж його діяльності свідчить про те, що він забезпечує проведення дер­жавної економічної політики, здійснює прогнозування та дер­жавне регулювання економіки України, сприяє розвиткові підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпечення соціальної спрямованості економі­ки, вживає заходів щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції.

Важливими напрямами діяльності Кабінету Міністрів є за­безпечення розробки й виконання програм структурної пере­будови в галузях економіки, державної аграрної політики, за­доволення продовольчих потреб населення, проведення зе­мельної та інших реформ. Деякі повноваження й функції Кабінету Міністрів спрямовано на здійснення заходів, пов'я­заних із реалізацією промислової політики, визначенням пріо­ритетності галузей промисловості для прискореного їх розвит­ку, обсягів продукції (робіт) для державних потреб, порядку формування та розміщення замовлень на її виробництво тощо.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконав­чої влади в сфері економіки є Міністерство економіки та з пи­тань європейської інтеграції України (далі — Мінекономіки України), утворене 21 серпня 2001 р. Відповідно до Положен­ня про Міністерство економіки України від 23 жовтня 2000 р. зі змінами від 9 липня 2003 р. Мінекономіки України органі­зовує виконання актів законодавства України та здійснює сис­тематичний контроль за їх реалізацією. Основними його зав­даннями є розробка пропозицій щодо формування державної економічної політики; визначення пріоритетних напрямів со­ціально-економічного розвитку України; забезпечення прове­дення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної еко­номічної політики щодо інтеграції України в світову економі­ку; комплексних економічних державних програм; координація діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з виконанням цих програм; створення організаційно-економічного механіз­му поглиблення економічної реформи; опрацювання пропо­зицій щодо державного регулювання економіки та ін.

З питань реалізації економічної політики рішення Мінеко­номіки України є обов'язковими до виконання центральними й місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, устано­вами, організаціями, незалежно від форм власності.

В областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах утворено управління економіки відповідних місцевих державних адміністрацій. Свої повноваження вони здійснюють згідно з Типовим положенням про управління еко­номіки обласної, Київської та Севастопольської міської дер­жавної адміністрації від 12 січня 1996 р. (зі змінами від 13 трав­ня 1996 р.) та Типовим положенням про управління економі­ки районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій від 8 червня 1996 р., затвердженими відповід­ними постановами Кабінету Міністрів України. Основними завданнями управлінь економіки є реалізація державної еко­номічної політики України та її регіональних напрямів; спри­яння комплексному економічному й соціальному розвиткові області (міста), району, вдосконаленню розміщення продук­тивних сил, розвиткові міжрегіональних і міжнародних еко­номічних зв'язків; проведення державної політики в галузі ціноутворення. У межах цих завдань управління економіки наділено відповідними повноваженнями.

Безпосереднє управління державними підприємствами й організаціями, що діють у сфері економіки, здійснює керівник — генеральний директор (директор), який очолює адміністрацію відповідного суб'єкта. Свої функції керівник організації, уста­нови, підприємства здійснює згідно зі статутом (положенням).

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

До повноважень Верховної Ради України в здійсненні права власності належать: затвердження переліку об'єктів права дер­жавної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

Виключно закони України визначають: засади використан­ня природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного просто­ру, організації та експлуатації енергосистем, транспорту, зв'яз­ку; правовий режим власності.

Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвит­ку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами держав­ної власності відповідно до закону; дає згоду на приватизацію майнових комплексів об'єктів, готує та подає для затверджен­ня до Верховної Ради України перелік об'єктів, які приватизу­ють із залученням іноземних інвестицій, та об'єктів права дер­жавної власності, що не підлягають приватизації.

Функції управління державною власністю здійснюють Ка­бінет Міністрів України, міністерства та інші центральні орга­ни виконавчої влади. Виконуючи ці функції, вони вирішують питання створення, реорганізації, ліквідації підприємств, ус­танов, організацій і визначення цілей їх діяльності, затверджу­ють їх статути (положення) та контролюють їх додержання. Вони також виконують функції управління майном держав­них (казенних) підприємств, готують пропозиції про роздер­жавлення й особливості приватизації майна підприємств, ус­танов і організацій, сприяють розвиткові нових організаційних форм і структур у відповідній галузі, сфері або секторі.

Забезпечення управління корпоративними правами, част­ками, акціями, паями, що належать державі в майні господарсь­ких товариств, покладено на Фонд державного майна Украї­ни. Для цього він здійснює повноваження стосовно управлін­ня такими частками (акціями, паями), веде реєстр державних корпоративних прав, оцінює їх вартість; призначає уповнова­жених осіб по управлінню ними, здійснює контроль за ефек­тивністю їх праці та за поповненням доходної частини бюдже­ту за рахунок надходжень від управління державними корпо­ративними правами й діяльності на фондовому ринку, бере участь у формуванні політики відносно інвестицій у підпри­ємства, в статутному фонді яких є державна частка.

Порядок призначення та повноваження представника орга­ну, вповноваженого управляти відповідними державними кор­поративними правами в органах управління господарських товариств, закріплено в положенні «Про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпо­ративними правами в органах управління господарських то­вариств», затвердженому постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 15 травня 2000 р. «Про управління державними кор­поративними правами». Цією ж постановою затверджено також положення «Про порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління дер­жавними корпоративними правами» та положення про поря­док звітності таких представників.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють функції щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної влас­ності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх у оренду, продавати, купувати. Вони створюють, реорганізують і ліквідують підприємства, установи, організації комунальної власності відповідної тери­торіальної громади, розв'язують питання щодо приватизації майна таких підприємств, установ, організацій.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їх спільної влас­ності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Одним із важливих напрямів державної політики в сфері відносин права власності є приватизація. Приватизація — це відчуження майна державних підприємств, установ, органі­зацій, житлового та земельного фонду, що перебуває в державній і комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Приватизацію здійснюють з метою підвищен­ня соціально-економічної ефективності виробництва, залучен­ня коштів на структурну перебудову економіки, залучення гро­мадян до участі в утриманні й збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання ефективного використан­ня земель і сприяння підприємницькій діяльності.

Залежно від об'єкта приватизації, визначають такі види при­ватизації: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.

Правову основу приватизації державного та комунального майна складають закони України «Про приватизацію держав­ного майна» від 4 березня 1992 р. (у редакції Закону України від 19 лютого 1997 р.), «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р. (в редакції Закону України від 15 травня 1996 р.), «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. та державні про­грами приватизації⁴ та інші нормативно-правові акти.

Приватизацію земель здійснюють на підставі Декрету Ка­бінету Міністрів України «Про приватизацію земельних діля­нок» від 26 грудня 1992 р. та Указу Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяль­ності» від 12 липня 1995 р.

Особлива роль у здійсненні приватизації належить Фонду державного майна України та його органам. Відповідно до Тим­часового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 лип­ня 1992 р., Фонд державного майна України є державним ор­ганом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комп­лексів, що є загальнодержавною власністю.

Фонд державного майна України, його регіональні відділен­ня, Фонд майна АРК та їх представництва в районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Основними завданнями Фонду державного майна України є: захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та про­ведення приватизації майна підприємств, яке перебуває в за­гальнодержавній власності; здійснення повноважень орендо­давця майна державних підприємств і організацій, їх структур­них підрозділів; сприяння процесу демонополізації економіки й створення умов для конкуренції виробників.

Для цього Фонд державного майна України розробляє й подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організовує та контролює їх виконання; змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній власності, шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних това­риств, які не було реалізовано в процесі приватизації; продає майно, що перебуває в загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по при­ватизації; видає ліцензії посередникам; вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації; ви­ступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є за­гальнодержавною власністю; дає дозвіл підприємствам, органі­заціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структур­них підрозділів.

Фонд державного майна України має право: видавати в ме­жах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові до виконання органами виконавчої влади, іншими юридичними особами; контролювати їх виконання; проводити інвентариза­цію загальнодержавного майна, а також здійснювати ауди­торські перевірки ефективності його використання; затверд­жувати кошторис витрат із державного позабюджетного фон­ду приватизації в межах, установлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Фонд майна АРК та його представництва у районах і містах АРК було створено відповідно до Указу Президента України «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» від 18 серпня 1995 р. та діють на підставі положень, затвердже­них урядом АРК. Вони в межах повноважень, визначених Фон­дом державного майна України, повноважень, делегованих Верховною Радою АРК, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній влас­ності, власності АРК, комунальній власності, та виконують функції орендодавця стосовно зазначеного майна.

Регіональні відділення Фонду державного майна України є державними органами, підпорядкованими Фонду державного майна України. Вони створені Фондом державного майна Ук­раїни в областях, містах Києві та Севастополі, діють на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. Відділення в межах повнова­жень, визначених Фондом державного майна України, та пов­новажень, делегованих обласними, Київською та Севасто­польською міськими радами, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній власності, комунальній власності та є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.

Представництва Фонду державного майна України в ра­йоні, місті створюють регіональні відділення, яким вони підпо­рядковуються. Діють на підставі Положення про представниц­тво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. Представництво в межах повноважень, виз­начених Фондом державного майна України, та повноважень, делегованих районною, міською радою, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загально­державній власності, комунальній власності району й міста.

Для управління комунальним майном у обласних, Київській і Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях створено відповідно управління та відділи управління майном. Ці управління й відділи діють згідно з типовими положеннями про управління майном області обласної, управління майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, про відділ управління майном району районної та районної у місті Сева­стополі та управління майном району районної у місті Києві державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 р.

Приватизацію державного житлового фонду здійснюють уповноважені на це органи, створені місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, дер­жавними підприємствами, установами, організаціями, які ма­ють державний житловий фонд.

Приватизацію земельних ділянок, наданих для ведення осо­бистого підсобного господарства, будівництва й обслуговуван­ня жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного й гаражного будівництва, в ме­жах норм, установлених Земельним кодексом України, здійснюють сільські, селищні, міські ради.

Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні адміністрації, виконавчі комі­тети місцевих рад шляхом їх продажу в приватну власність.

­