Читайте также:
|
2.1. Факторами производства являются:
а) предприятия, домашние хозяйства, рынки, государство;
б) труд, капитал, земля, предпринимательство;
в) нужды, потребности, ограниченность, возможность;
г) всё перечисленное верно.
2.2. Чем отличаются факторы производства от экономических ресурсов?
а) экономические ресурсы – это то же самое, что и факторы производства;
б) в состав факторов производства не входят трудовые ресурсы;
в) в экономические ресурсы не включается предпринимательская деятельность;
г) факторы производства – это вовлечённые в процесс производства экономические ресурсы;
д) факторы производства не включают природные ресурсы;
е) экономические ресурсы не включают в себя реальный капитал.
2.3. Ограниченность ресурсов означает, что:
а) общество может предложить меньше ресурсов, чем хотели бы иметь люди;
б) хозяйствующие субъекты не умеют рационально вести хозяйство;
в) люди производят мало продукции и много потребляют;
г) люди производят мало продукции, но получают много денег.
2.4. Проблема редкости ресурсов могла бы быть решена, если:
а) люди смогут отказаться от конкуренции в пользу сотрудничества;
б) будут открыты новые, практически неисчерпаемые источники энергии;
в) все страны мира станут постиндустриальными обществами;
г) всё вышесказанное верно.
2.5. Проблема редкости ресурсов может быть решена, если:
а) будет решена проблема бедности во всем мире;
б) будет ликвидировано производство вооружений;
в) денежная масса будет в избыточном количестве;
г) всё вышесказанное неверно.
2.6. Ограниченность ресурсов – это проблема, которая:
а) существует только в бедных странах;
б) есть только в бедных семьях;
в) есть у всех людей и обществ;
г) никогда не возникает в богатых семьях.
2.7. Экономическая эффективность измеряется как отношение:
а) всех затрат к зарплате;
б) зарплаты к стоимости всех затрат;
в) зарплаты к себестоимости;
г) стоимости предметов потребления к стоимости средств производства;
д) общего результата производства к затратам;
2.8. Кривая производственных возможностей показывает:
а) различные комбинации факторов производства;
б) преимущества производства одного товара перед другим;
в) изменения в цене различных товаров;
г) альтернативные издержки производства двух благ.
2.9. Сдвиг кривой производственных возможностей вправо должен сопровождаться повышением производительности труда, если:
а) количество используемого капитала растет;
б) увеличивается количество работников;
в) уменьшается количество работников;
г) сокращается заработная плата.
2.10. Альтернативные издержки нового спортивного комплекса – это:
а) оплата его охраны и оплата труда работающего персонала;
б) цена строительства спорткомплекса;
в) изменение реальной ставки налога, которая выплачивается из доходов данного предприятия;
г) цена товаров и услуг, производство которых принесено в жертву строительству этого комплекса;
е) расходы на оборудование комплекса.
2.11. Каковы ваши альтернативные затраты на обучение в вузе?
а) расходы на проезд до места обучения и обратно;
б) потери в заработке из-за занятий;
в) расходы на питание;
г) стоимость отдыха во время перерыва между занятиями;
д) амортизационные отчисления вуза.
2.12. Студент учится в университете. Его стипендия составляет 500 руб. Бросив учёбу, он мог бы получать 5000 руб., если бы работал менеджером. Каковы его альтернативные затраты на обучение в университете:
а) 500 руб.; б) 5000 руб.; в) 4500 руб.; г) 5500 руб.
3. Верны ли следующие утверждения (да, нет)?
3.1. Удовлетворение одной потребности всегда может быть достигнуто за счет неудовлетворения другой.
3.2. Существуют первичные потребности, которые могут оставаться неудовлетворенными длительное время.
3.3. Американский психолог А. Маслоу утверждал, что после того, как человек удовлетворит первостепенные потребности, он непременно начнет удовлетворять потребности высшего порядка.
3.4. Некоторые экономические блага имеются в наличии в неограниченном количестве.
3.5. С развитием общества в потреблении людей сокращается доля благ, удовлетворяющих первостепенные потребности, и растёт доля благ, удовлетворяющих второстепенные потребности.
3.6. Можно ли считать фактором производства кредит, взятый Вами в банке?
3.7. Для общества в целом проблемы ограниченности ресурсов не существует. Эта проблема существует только для индивида.
3.8. Не все экономические блага являются ресурсами, но все экономические ресурсы являются экономическими благами.
3.9. Величина взятки чиновнику, регулирующему покупку недвижимости, является альтернативной затратой при покупке этой собственности.
3.10. Плата за учебники и обучение является альтернативными затратами на обучение.
3.11. Приватизацией называется сдача в аренду помещений в государственном учреждении.
3.12. Приватизацией называется передача государственной или общественной собственности в частные руки.
3.13. Разгосударствление – это уменьшение роли государства в экономике.
3.14. Идея коммунизма основана на предложении ограничить разумные потребности.
4. Решить задачи:
4.1. Могут ли перечисленные точки лежать на одной кривой производственных возможностей? (Ответ проиллюстрировать графически):
а) А (15, 3); Б (8, 13); В (13, 6); Г (5, 12)
б) А (20, 0); Б (17, 4); В (10, 8); Г (16, 5)
в) А (25, 0); Б (20, 4); В (22, 8); Г (0, 20)
г) А (10, 0); Б (9, 1); В (8, 2); Г (4, 0)
д) А (11, 0); Б (9, 2); В (7, 3); Г (5, 1)
е) А (9, 0); Б (4, 2); В (2, 1); Г (0, 3)
4.2. Дана кривая производственных возможностей. Проиллюстрировать графически, где находятся точки, которые показывают:
а) полное использование имеющихся ресурсов;
б) неполное использование имеющихся ресурсов;
в) полное отсутствие ресурсов;
г) увеличение одного из ресурсов;
д) увеличение производительности ресурсов при производстве одного из благ;
е) уменьшение производительности ресурсов при производстве одного из благ.
4.3. Экономика производит два блага: Х – машины (в млн штук) и У – самолёты (в тыс. штук). Даны координаты точек для построения кривой производственных возможностей: А (0, 30); Б (2, 27); В (4, 21); Г (6, 12); Д (8, 0). Ответьте на следующие вопросы:
а) Что показывают точки на кривой производственных возможностей?
б) Каковы альтернативные издержки производства дополнительного миллиона машин?
в) Каковы альтернативные издержки производства дополнительной тысячи самолетов?
г) Обозначьте точку Е под кривой. Что она показывает? При каких условиях точка Е может начать соответствовать полному использованию всех ресурсов?
д) Обозначьте точку Ж, расположенную вне кривой. Что она показывает?
4.4. Существуют три участка земли, на которых можно выращивать кукурузу или картофель (или то и другое). На 1-м участке при наиболее полном использовании всех имеющихся ресурсов можно максимально выращивать 1000 т кукурузы или 1000 т картофеля. Со 2-го участка можно максимально получить 800 т кукурузы или 1600 т картофеля. С 3-го участка можно максимально собрать 500 т кукурузы или 2000 т картофеля.
Постройте: а) КПВ трёх участков, учитывая, что возможны и все промежуточные варианты, но КПВ трёх участков при этом линейны;
б) общую КПВ.
4.5. Предположим, что в стране производят два вида продукции: масло (т) и ракеты (шт.). Начертите КПВ, по горизонтальной оси изобразив производство ракет, а по вертикальной - производство масла, используя данные таблицы:
| Варианты | А | В | С | D | E | F |
| Ракеты, (шт.) | ||||||
| Масло, (т) |
Используя КПВ, дайте ответы на следующие вопросы:
а) Где находятся точки эффективного функционирования системы?
б) Где должны быть расположены точки невозможного производства?
в) Покажите расположение точек, свидетельствующее о неудачном выборе использования ресурсов.
г) Рассчитайте альтернативные издержки производства ракет для каждого варианта при движении от точки А к точке F. Как они изменяются? Чем это можно объяснить?
д) Рассчитайте альтернативные издержки при переходе от варианта Е к варианту С; от варианта В к варианту D; от варианта D к варианту А.
4.6. Определите альтернативную стоимость компьютера, если известно, что на производство одного компьютера уходит столько же средств, сколько на производство двух магнитофонов.
5. Дать ответ и прокомментировать его:
5.1. Как бы Вы прокомментировали утверждение из учебника С. Фишера «Экономика»: «Национальные парки – это смешанный случай, так как природа в парках – это общественное благо, по крайней мере, до тех пор, пока в парке не становится слишком тесно». В чем смысл упоминания о тесноте?
5.2. В чём заключается проблема «безбилетника»? Как она связана с производством общественных благ? Можно ли решить проблему «безбилетника», отказав ему в услуге, за которую он не заплатил? Всегда ли такое решение благоприятно для общества?
5.3. Мы рассматриваем предпринимательство как четвёртый фактор
производства наряду с трудом, капиталом и землей. Согласны ли Вы с таким подходом? Считаете ли Вы, что предпринимательство как фактор
производства обладает некоторыми специфическими чертами, выделяющими его из всего комплекса факторов производства?
5.4. Равноценны ли понятия «собственник» и «предприниматель»?
5.5. Зависят ли способности к предпринимательству от:
а) образования; б) национальности; в) климата, в условиях которого живет человек; г) наследственности; д) социально-общественного устройства страны?
5.6. В чём Вы видите привлекательность предпринимательской деятельности и в чем заключаются её неприемлемые для Вас особенности?
5.7. Вселенная бесконечна, так же как технический прогресс не имеет границ. Следовательно, то, что говорят в экономике об ограниченности ресурсов – ошибка, потому что, когда ресурсы иссякнут на земле, человек найдёт их в космосе. Согласны Вы с этими утверждениями? Объясните свой ответ.
5.8. Согласны ли Вы с известным выражением «бесплатных обедов не бывает»? Если – да, то, каково Ваше отношение к идее «бесплатного образования не бывает»? Если положительно, то кто за него должен платить: государство, Ваша семья или Вы сами? Что рациональнее: всеобщий налог на образование или адресная оплата Вами услуг того вуза, где Вы учитесь?
5.9. Прокомментируйте всем известное высказывание американского ученого и государственного деятеля Бенджамина Франклина: «Время – деньги».
5.10. Для переброски военных грузов в Персидский залив западные державы обсуждали два варианта. Первый – доставить 800 тыс. т морем за 30 дней и второй – использовать комбинированную доставку: 200 тыс. т самолётом и 600 тыс. т океанскими судами. Второй вариант сокращает время, но требует дополнительных денежных затрат. Какой способ, по Вашему мнению, стоило выбрать?
* Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф., Основы менеджмента. М.: Дело, 1992. С.362
* Шаховой В. А., Шапиро С. А.. Мотивация трудовой деятельности М.: Альфа-Пресс, 2006. С. 15
* Краткий психологический словарь – М.: Политиздат, 1985. С. 254.
Лекція 3. Дипломатичні візити і бесіди. Етикет ділової зустрічі – 4 год.
1. Значення дипломатичних візитів і бесід.
2. Класифікація дипломатичних візитів.
3. Протокольні візити або візити ввічливості.
4. Ділові візити.
5. Протокольні характеристики різних видів дипломатичних візитів.
6. Підготовка й проведення особистих бесід дипломатів.
7. Особливості титулування співрозмовників під час дипломатичних контактів.
8. Документи, які укладаються за результатами дипломатичної бесіди.
9. Невербальні засоби спілкування.
10. Підготовка й проведення ділової зустрічі.
11. Візитна картка при дипломатичних і ділових контактах.
Необхідність і значення особистих візитів випливають зі ст. З Віденської конвенції про функції дипломатичного представництва, оскільки, не підтримуючи контактів з офіційними і неофіційними представниками країни перебування, дипломатичного корпусу, дипломат не може нагромаджувати достовірну інформацію про політичне, економічне, наукове і культурне життя в країні перебування, щоб правдиво інформувати і правильно орієнтувати свій уряд. "Знати країну, — писав Ж. Камбон, — значить проникнутися її духом, жити в атмосфері її ідей і навчитися розуміти зв’язок її зовнішньої політики з внутрішнім становищем" [1, с. 14].
Звичайно, у нинішньому світі з розвитком ЗМІ, особливо мережі Інтернет, можна багато інформації отримати й там, але жодні друковані чи електронні медіа не замінять живих контактів, тому що лише під час особистих візитів і бесід можна з’ясувати різні нюанси міжнародних відносин, зробити уточнення і правильні висновки.
Дипломат починає свою роботу в країні перебування зі складання візитів офіційним особам відповідно до свого рангу. Перші контакти, як правило, закладаються під час перших візитів, а потім підтримуються завдяки протокольним заходам, які проводить дипкорпус, МЗС та інші державні установи.
Після вступу на посаду глава диппредставництва складає візити, окрім глави держави та міністра закордонних справ, як правило, прем’єр-міністрові та членам уряду, парламенту, міністрам, керівникам громадських і політичних організацій. У деяких країнах існує певний перелік візитів, але у більшості випадків посол сам його складає, виходячи з рівня відносин його країни з країною перебування. Візити посла офіційним особам чергуються, зазвичай, з візитами колегам з дипломатичного корпусу. При визначенні послідовності візитів главам диппредставництв бажано виходити з принципу старшинства, тобто враховуючи дати вручення ними вірчих грамот, хоча якогось єдиного правила не існує, і посол часто сам визначає цей порядок. Само собою зрозуміло, що візити складають послам, з якими акредитуюча держава підтримує дипломатичні відносини.
Існує правило, що посол насамперед складає візити лише послам. Що стосується постійних і тимчасових повірених у справах, то після отримання особистої ноти (листа) посла про вручення ним вірчих грамот, вони першими складають візити послу як старшому за рангом, але й такого порядку не завжди дотримуються.
Інколи, виходячи з характеру відносин з державами, які вони представляють, або з політичних міркувань, посол складає візит тимчасовому повіреному у справах, але тільки як виняток.
Протокольні візити складають й інші дипломатичні співробітники представництва як офіційним особам, так і колегам з дипкорпусу відповідно до своєї дипломатичної посади. При візиті до високопоставленої офіційної особи, наприклад, до міністра чи його заступника, дипломата може супроводжувати посол і відрекомендувати його, хоча й це практикується дуже рідко.
За правилами, які склалися у практиці минулих століть, коли в столицях існувало лише по кілька посольств, главі дипломатичного представництва чи дипломатичному співробітникові, що здійснили протокольні візити в дипломатичному корпусі, складали візити-відповіді. Сьогодні ж, за наявності в столицях до сотні, а то й більше представництв, така практика потребувала б дуже багато часу, тому вона поступово відмирає. Візити-відповіді переважно замінюють особистими нотами, які надсилають у відповідь на отриману ноту про вручення вірчих грамот.
Візити може складати і дружина посла дружинам глав держави, представників уряду, міністра закордонних справ, дружинам послів, але й цей протокольний момент у країнах розвинутої демократії практично не застосовують. Дружина посла і дружини членів дипломатичного персоналу посольства запрошуються на різні заходи і там спілкуються зі своїми колегами. їхня допомога надзвичайно потрібна й відчутна при організації протокольних заходів у посольстві, надто коли запрошується багато гостей, однак для цього необхідні знання в сфері політики і культури, дипломатичного протоколу, знання мов.
Протокольні або візити ввічливості носять, як уже мовилося вище, інформаційний, куртуазний характер і тривають, як правило, 15—20, максимум ЗО хвилин.
Основні ж питання, які стосуються проблем як двосторонніх, так і багатосторонніх відносин, вирішуються під час ділових візитів і зустрічей. Візити такого характеру можуть організовуватися за допомогою протокольної служби МЗС, але найчастіше — шляхом прямого, безпосереднього спілкування з відповідними органами чи установами державного управління або організаціями. Ці візити мають чітко визначену мету, можуть тривати від 15—20 хвилин навіть до кількох годин, залежно від важливості вирішуваних проблем.
На завершення своєї дипломатичної місії в країні глава диппредставництва і дипломатичні співробітники складають прощальні візити, під час яких відбувається наче підбиття підсумків того, що вдалося зробити за час каденції, висловлюється вдячність офіційним особам і дипломатичному корпусові за сприяння і допомогу в роботі. Прощальних візитів може бути навіть більше, ніж на початку роботи, бо коло контактів розширюється, з’являється більше знайомих, з якими доводилося мати справу, вирішувати ті чи інші питання.
Слід пам’ятати, що будь-який візит дипломата має політичний характер, бо йдеться про контакт представників двох держав. Незалежно від того, які питання обговорювалися, дипломат повинен інформувати про це міністерство закордонних справ. За час роботи дипломатам доводиться здійснювати багато ділових візитів до міністерств, відомств та установ держави перебування, виконуючи конкретні доручення свого уряду щодо отримання тієї чи іншої інформації, таким чином кожний з них бере безпосередню участь у реалізації зовнішньополітичного курсу своєї держави. Про це треба завжди пам’ятати, бо дрібниць у дипломатичній роботі не буває.
Порядок здійснення візитів у різних країнах різний і залежить від загального рівня відносин між державами, від того, якого характеру контакти вдалося налагодити (товариські, дружні чи суто офіційні). У більшості країн про візити часто домовляються безпосередньо з тими особами, з якими є питання для обговорення, але слід пам’ятати, що в деяких країнах усі візити здійснюються лише через протокольну службу міністерства закордонних справ, що безумовно ускладнює життя і роботу дипломатів.
Варто, на наш погляд, наголосити і на деяких загальних, але надзвичайно важливих вимогах, до організації візитів. Про день і годину та його характер (з дружиною чи без, з супроводжуючою особою, перекладачем) домовляється співробітник посольства за 4—б днів до очікуваного візиту.
Якщо дата встановлюється через кільканадцять днів, то напередодні візиту бажано уточнити, чи нічого не змінилося. Абсолютно обов’язковим і суворим протокольним правилом є дотримання точного часу прибуття на візит. Порушення цього правила може розцінюватися особою, що приймає, як неповага і може негативно позначитися на майбутніх контактах з нею (при цьому треба пам’ятати загальнолюдську істину, що від першого знайомства з людиною враження залишається найтривалішим). У дипломатичній практиці запізнення не тільки на візит, а й на будь-який захід, у запрошенні на який вказується конкретна година, час, абсолютно неприпустиме, незважаючи на будь-які виправдальні причини — пошуки адреси, інтенсивність вуличного руху, поломку автомобіля, бо сприймається як елементарна неакуратність візитера і залишає неприємний осад. Щоб уникнути цього, водієві не раз варто прорахувати маршрут — ліпше приїхати завчасно, навіть зачекати хвилину-другу неподалік, ніж допустити запізнення.
Форма одягу під час візитів тепер трактується (звичайно, не протоколом, а особою зокрема) більш демократично, та все ж бажано бути якщо й не у візитному, то, принаймні, в темному костюмі й у взутті темного кольору.
За законами гостинності ініціатива ведення бесіди під час візиту залишається за господарем, до неї треба ретельно готуватися, продумати, про що запитати і що самому сказати, щоб бесіда була живою і цікавою. Довша пауза в розмові може сприйнятися гостем як знак завершення візиту.
Дуже важливим є те, як посадити гостя. У кімнаті, де відбувається зустріч, бажано мати вітальняний гарнітур: диван, крісла, журнальний (або кавовий) стіл. Почесним місцем для гостя є диван. Господар, як правило, сідає у крісло, яке знаходиться з лівого боку дивана, щоб гість, таким чином, був по праву руку господаря. Можна сісти з гостем на диван, ліворуч від нього.
Абсолютно не прийнято приймати гостя за письмовим столом або садити його навпроти сонця. Гість сідає після того, як сяде господар. Залежно від місцевої практики, під час візиту подається чай, кава, сік або вода, легкі канапки, цукерки та печиво, допускається келих вина.
Під час протокольних візитів до високопоставленої особи незайвим буде довідатися у відповідних службових осіб, які організовують візит, на скільки часу можна розраховувати, — це дуже важливо. Ділові візити не надто регламентують у часі, але гість завжди повинен пам’ятати про час і не "засиджуватися", якщо цьому не сприяє обстановка.
Ініціатива завершення візиту, як протокольного, так і ділового, залишається за гостем, за винятком візиту до глави держави, тоді вона належить виключно йому. До речі, слід мати на увазі, що в деяких державах з монархічним ладом під час аудієнції у глави держави під час бесіди не прийнято ставити жодних запитань, бо бесіду веде він сам.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 248 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |