Читайте также:
|
| Показники | Зміст |
| Психофізіологічні | Характеризують зміст трудової діяльності (фізичне й нервово-психічне навантаження, монотонність і ритм праці) |
| Санітарно-гігієнічні | Визначають зовнішнє виробниче середовище (мікроклімат, стан повітря, шум, вібрація, різні види випромінювання, освітлювання, контакт з водою, маслом, токсичними речовинами тощо) |
| Режиму праці і відпочинку | Забезпечують високу працездатність за рахунок зменшення стомлення |
| Естетичні | Сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника |
| Соціально-психологічні | Характеризують взаємовідносини у трудовому колективі та створюють відповідний психологічний настрій працівника |
Мінімальний час на відпочинок за будь-яких умов має бути не меншим ніж 10 хвилин на зміну, не враховуючи обідньої перерви. Крім часу на відпочинок, також передбачається час для особистих потреб, який на базі фізіологічних досліджень передбачає для робітників промислових організацій 10—15 хвилин.
Порядок використання робочого часу (режим змінності, початок і кінець зміни, тривалість обідньої перерви, режим праці й відпочинку) установлюється кожною організацією самостійно й відображається в колективному договорі.
Важливим засобом регламентування режимів праці й відпочинку як у безперервному, так і у звичайному виробництві з багатозмінною працею є графіки змінності, які визначають кількість і порядок чергування змін, їхню тривалість, час відпочинку між змінами.
На організаціях використовуються різні графіки змінності: одно-, дво-, три і чотиризмінні (для однієї, двох, трьох, чотирьох і п’яти бригад); для звичайного й безперервного робочого тижня з постійними та змінними вихідними днями.
На роботах з особливими умовами й характером праці в порядку та випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
В окремих випадках органи місцевого самоуправління можуть накладати свої обмеження на порядок використання робочого часу у зв’язку зі стихійним лихом, дефіцитом енергоресурсів, нестачею засобів громадського транспорту та з інших причин.
У регулюванні робочого часу слід ураховувати інтереси як організації так і працівників. Цього досягають запровадженням:
· змінного робочого тижня;
· гнучкого графіка роботи (гнучкий робочий день, режим «змінного обсягу робочого часу», режим «ступінчастого графіка», режим «стислого робочого тижня»);
· неповного робочого дня;
· неповного або подовженого робочого дня;
· розірваного робочого дня;
· тимчасової роботи;
· сезонної роботи, сумісництва;
· надомної праці тощо.
Як свідчить зарубіжний досвід, іноді ефективно застосовувати в організаціях, крім чинного жорсткого графіка роботи, гнучкі режими праці (гнучкий робочий день). Сутність гнучкого графіка робочого часу полягає в тому, що робочий день розподіляється на дві частини: фіксований робочий час у середині дня — час обов’язкової присутності всіх працівників на своїх робочих місцях і змінний (гнучкий) робочий час — на початку й наприкінці робочого дня, коли працівник самостійно регулює час початку й завершення роботи.
Змінний (гнучкий) час має бути відпрацьований у такий спосіб, аби в цілому було додержано тривалості роботи, установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку в розрахунку на тиждень або на місяць.
Фіксований робочий час за своєю тривалістю має становити більшу частину робочого часу, що обумовлено необхідністю здійснення відповідного контролю за працівниками, що працюють за таким графіком.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |