Читайте также:
|
Таке розуміння форми держави найбільшою мірою дозволяє дослідити ту або іншу державу, виявити її змістовні сторони й сутнісні аспекти. Форма держави не є раз і назавжди встановленою, вона постійно змінюється і розвивається. При цьому вирішальний вплив на неї здійснює як сутність так і історичний тип держави.
Форма держави передбачає єдність і взаємозалежність трьох елементів організації державної влади:
1. форма державного правління;
2. форма державного устрою;
3. форма державного режиму.
Усі елементи форми держави тісно пов'язані між собою і будь-яка зміна державного режиму призводить до зміни форми державного правління і, навпаки, зміна форми державного правління та форми державного устрою сприяє зміні форми державного режиму.
Форма державного правління
Під формою правління будь-якої держави розуміється структура і повноваження вищих органів державної влади, порядок їх формування і характер взаємовідносин між ними, ступінь і форми участі громадян у формуванні вищих органів влади, ступінь впливу населення на прийняття державних рішень, тривалість повноважень і характер змінюваності вищих органів влади, способи легітимізації державної влади. Тобто дану категорію можна розглядати як своєрідний конституційний спосіб життя сучасної держави, який показує хто і як править у державі та в чиїх інтересах здійснюється влада.
Форма державного правління - це елемент форми держави, який характеризує спосіб формування і організації вищих органів державної влади, їх взаємовідносини між собою та з населенням.
У теперішній час цей термін часто застосовують у практиці конституціоналізму. Наприклад, у п. 1 ст. 1 розд. І Конституції Греції 1975 р., який має назву - "Форма державного правління", встановлено, що "державний устрій Греції - парламентарна республіка", у п. 1 ст. 1 Конституції Російської Федерації 1993 р. проголошено, що "Російська Федерація - Росія - є демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління...", у п. 2 ст. 1 Конституції Республіки Молдова 1994 р. зазначено, що "форма державного правління - республіка", а в п. а ст. 5 Основного Закону Королівства Саудівська Аравія 1992 р. - "в Саудівській Аравії існує монархічна система правління".
Іноді для визначення форми державного правління використовують і інші терміни: "політична система" (Андорра), "система правління" (Іран), "політична форма" (Іспанія), "принцип правління" (Монако). У той же час у конституціях деяких держав зазначений термін зовсім відсутній (Китай, Нідерланди, Франція, Фінляндія). Незважаючи на це, майже завжди в конституції вказується яка форма державного правління функціонує в тій чи іншій країні, іноді навіть уточнюються її різновиди. Наприклад, у п. 2 ч. 1 Конституції Королівства Данія 1953 р. встановлено, що "формою правління держави є конституційна монархія", а в п. 1 ст. 2 Конституції Республіки Казахстан 1995 р. проголошено, що "Республіка Казахстан є унітарною державою з президентською формою правління".
Форма державного правління має обиратися з урахуванням історичних, культурних, політичних, соціонаціональних та інших особливостей тієї чи іншої країни. І тому модель організації вищих органів державної влади, яка ефективно функціонує в одній країні і в одних умовах, може виявитися непридатною для іншої країни з іншими умовами.
Визначальною ознакою форми державного правління є правовий статус глави держави. Залежно від правового статусу глави держави та порядку заміщення цієї посади розрізнюють дві основні форми державного правління - монархію і республіку.
Термін "монархія" і особливо термін "республіка" не тільки виступають складовими офіційної назви держави або її конституційного визначення, а й найбільш загально відображає певні характеристики держави: "ісламська республіка" (Іран), "кооперативна соціальна республіка" (Гаїті), "суверенне демократичне королівство" (Лісото), "демократична, соціальна і конституційна монархія" (Марокко), "індуїстське монархічне королівство" (Непал), "боліваріанська республіка" (Венесуела), "суверенне незалежне королівство" (Свазіленд), "народна республіка" (Бангладеш, Китай, Сирія), "народна демократична республіка" (Алжир, КНДР, Лаос), "східна республіка" (Уругвай), "хашимітське королівство" (Йорданія).
Монархія є найстародавнішою формою державного правління, яка існувала впродовж багатьох століть. Незважаючи на те, що монархія є пережитком феодальної системи, вона зберігається майже в одній шостій частині держав світу. З урахуванням членів Співдружності (де функції монарха здійснюють генерал-губернатори), монархія як форма правління існує у 47 країнах, у тому числі в Європі - 11 (Бельгія, Ватикан, Великобританія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція), на американському континенті - 11 (Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бер-мудські острови, Гренада, Канада, Сент-Вісент і Гренадини, Сент-Кристофер і Невіс, Сент-Лусія, Ямайка), в Азії - 14 (Бахрейн, Бруней, Бутан, Йорданія, Камбоджа, Катар, Кувейт, Малайзія, Непал, Оман, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Таїланд, Японія), в Африці - 4 (Лесото, Маврикій, Свазіленд, Марокко), в Австралії та Океанії - 7 (Австралія, Західне Самоа, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові острови, Тонга, Фіджі).
Одна з основних причин збереження інституту монархії та, що особа монарха є символом держави та єдності народу, запорукою непорушності політичної системи та збереження історичних традицій і культури населення країни. Так, згідно ст. 1 Конституції Японії 1946 р. "Імператор є символом держави та єдності народу...".
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 197 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |